
- •1.Соціологія як наука. Об'єкт та предмет соціології.
- •2.Структура соціологічного знання.
- •4. Основні періоди та етапи становлення і розвитку соціології як науки.
- •5 Причини виникнення соціології як науки. Позитивізм о.Конта
- •6. Маркситська соціологія, її особливості.
- •7. Витоки української соціології, їх характерні риси.
- •7. Соціологія радянського періоду та її криза.
- •8. Основні напрями сучасної соціології.
- •9.Поняття соціологічного дослідження, його завдання.
- •10.Етапи організації соціологічного дослідження.
- •11.Програма соціологічного дослідження, її структура.
- •12. Основны методи збирання соціолгічної інформації.
- •13.Соціологічне спостереження, його види.
- •15.Експеримент, його види.
- •16. Соціологічне опитування, його різновиди.
- •18. Соціальна структура суспільства.
- •19. Теорія соціальної стратифікації.
- •20. Критерії соціальної нерівності.
- •21. Соціальна мобільність та її види.
- •22. Соціальна група.
- •Види груп
- •23. Соціальні інститути.
- •[Ред.]Визначення Дотепер соціологи не змогли дійти згоди щодо того, що ж таке соціальний інститут, тому наведемо кілька варіантів визначення поняття «соціальний інститут»:
- •24. Функції і дисфункції соц. Інститутів.
- •25. Соціальні організації.
- •26.Сутність процесу маргіналізації, особливості його в Україні.
- •32.Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.
- •29.Типологія особистості в соціології.
- •30. Основні типи особистості
- •31. Рольові теорії особистості. Соціальний статус
- •32. Особистість і проблеми соціалізації
- •33. Основні етапи соціалізації особистості
- •34. Девіантна поведінка
- •35. Соціальний контроль
- •36.Соціальна сутність культури.
- •37. Внутр структ культури та її форми.
- •38. Структурні елементи та форми вияву культури.
- •39. Специфіка соціокультурної ситуації в Україні
- •40, 41, 42. Соціологія сім»ї та шлюбу Сім'я і шлюб: основні поняття
24. Функції і дисфункції соц. Інститутів.
Явні функції інститутів є очікуваними та необхідними, вони формуються та декларуються у кодексах і закріпленів системі статусів і ролей. До явних функцій перш за все слід віднести:
функцію закріплення та відтворення суспільних відносин, яка забезпечує ствйкість соціальної структури суспільства;
регулятивну функцію, яка полягає у тому, що функціонування соціальних інститутів забезпечує регулювання взаємовідносин між членами суспільства шляхом вироблення шаблонів поаедінки;
інтегративна функція, яка включає в себе процеси ущільнення, взаємозалежності та взаємовідповідності членів соціальних груп, яке відбувається під впливом інституціональних норм, правил, санкцій та систем ролей;
транслююча функція, без якої було б неможливим передавати соціальний досвід;
комунікативна функція, характер якої у зрізі соціальних інститутів має специфіку формальних зв’язків, що здійснюються в системі інституціоналвзованих ролей;
Латентні функції виражаються у непередбачених результатах діяльності інститутів, наслідки діяльності яких не усвідомлюються учасниками та носять ненавмисний характер. Латентні функції виступають у якості побічного ефекту діяльності соціального інституту. І вони можуть бути як позитивними, так і негативними, тобто дисфункціями.
Функції та дисфункції є відносними, а не абсолютними. Кожна з них має два види – явний та латентний. Функція може бути явною для одних членів суспільства і латентною для інших. Латентні функції тим відрізняються від дисфункцій, що вонине наносять шкоди. Вони показують, що можна отримати користь від будь-якого інституту набагато більшу, ніж про це офіційно заявляється.
25. Соціальні організації.
Із соціальними інститутами тісно пов'язані і соціальні організації. Суспільство неможливе без організацій - банків, підприємств, університетів, магазинів, транспортної системи тощо. Ми починаємо наше життя в організації і всюди з ними пов'язана наша діяльність: пологовий будинок, дитячий садок, школа, інститут, армія, служба і т. п. Всі вони – різновиди організацій і часто ототожнюються із соціальними інститутами. В широкому розумінні, соціальна організація - це така форма і такий спосіб спільної діяльності людей, за яких вона виглядає чітко впорядкованою, скоординованою, налагодженою. Однак термін "соціальна організація" використовується у кількох значеннях:
■ як елемент соціальної структури суспільства;
■ як вид діяльності певної групи;
■ як ступінь внутрішньої впорядкованості, узгодженості функціонування елементів системи.
Соціальна організація має такі характерні риси:
■ володіє цільовою природою, оскільки створена для реалізації певних цілей. Це означає, що організація являє собою засіб і інструмент забезпечення функції об'єднання і регламентації поведінки людей заради такої мети, яка не може бути досягнута кожним поодинці;
■ це складна взаємопов'язана система соціальних позицій і ролей, котрі виконують члени організації; тут мають місце вертикальні (взаємопідпорядковані) та горизонтальні структури;
■ наявність механізмів та засобів регулювання, а також контролю за діяльністю елементів організації.
У суспільстві виникають такі організаційні форми:
■ ділові організації (фірми, установи);
■ суспільні союзи, масові організації;
■ проміжні форми організацій (артілі, ланки, бригади);
■ сім'я, наукова школа, неформальна група.
Найбільш великою організацією суспільства є держава.
Особливе місце в організації займає система управління (методи, способи, форми, культура). Сукупність норм, цінностей, думок, що відображаються у діях на всіх рівнях організації і створюють неписаний кодекс поведінки, можна назвати організаційною культурою. Організаційна культура відкриває велику палітру понять, котрі описують та пояснюють поведінку людей в організації (престиж, мотивація, влада, авторитет, лідерство).
Влада та авторитет є найбільш важливими перемінними організаційної поведінки
Лідерство - це відносини підпорядкування, впливу та наслідування в системі внутрішньогрупових відносин (соціально-психологічний процес впливу на інших формально рівних людей