
- •1.Соціологія як наука. Об'єкт та предмет соціології.
- •2.Структура соціологічного знання.
- •4. Основні періоди та етапи становлення і розвитку соціології як науки.
- •5 Причини виникнення соціології як науки. Позитивізм о.Конта
- •6. Маркситська соціологія, її особливості.
- •7. Витоки української соціології, їх характерні риси.
- •7. Соціологія радянського періоду та її криза.
- •8. Основні напрями сучасної соціології.
- •9.Поняття соціологічного дослідження, його завдання.
- •10.Етапи організації соціологічного дослідження.
- •11.Програма соціологічного дослідження, її структура.
- •12. Основны методи збирання соціолгічної інформації.
- •13.Соціологічне спостереження, його види.
- •15.Експеримент, його види.
- •16. Соціологічне опитування, його різновиди.
- •18. Соціальна структура суспільства.
- •19. Теорія соціальної стратифікації.
- •20. Критерії соціальної нерівності.
- •21. Соціальна мобільність та її види.
- •22. Соціальна група.
- •Види груп
- •23. Соціальні інститути.
- •[Ред.]Визначення Дотепер соціологи не змогли дійти згоди щодо того, що ж таке соціальний інститут, тому наведемо кілька варіантів визначення поняття «соціальний інститут»:
- •24. Функції і дисфункції соц. Інститутів.
- •25. Соціальні організації.
- •26.Сутність процесу маргіналізації, особливості його в Україні.
- •32.Особистість як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин.
- •29.Типологія особистості в соціології.
- •30. Основні типи особистості
- •31. Рольові теорії особистості. Соціальний статус
- •32. Особистість і проблеми соціалізації
- •33. Основні етапи соціалізації особистості
- •34. Девіантна поведінка
- •35. Соціальний контроль
- •36.Соціальна сутність культури.
- •37. Внутр структ культури та її форми.
- •38. Структурні елементи та форми вияву культури.
- •39. Специфіка соціокультурної ситуації в Україні
- •40, 41, 42. Соціологія сім»ї та шлюбу Сім'я і шлюб: основні поняття
22. Соціальна група.
Соціальна група - об'єднання людей, що мають загальний значущий соціальний ознака, заснований на їхній участі в деякій діяльності, пов'язаної системою відносин, які регулюються формальними або неформальними соціальними інститутами
Види груп
Виділяються великі, середні і малі групи.
У великі групи входять сукупності людей, що існують в масштабі всього суспільства в цілому: це соціальні верстви, професійні групи, етнічні спільноти (нації, народності), вікові групи (молодь, пенсіонери) і т. д. Усвідомлення приналежності до соціальної групи і відповідно її інтересів як своїх відбувається поступово, у міру формування організацій, що захищають інтереси групи (наприклад боротьба робітників за свої права та інтереси через організації робітників).
До середніх груп відносяться виробничі об'єднання працівників підприємств, територіальні спільності (мешканці одного села, міста, району та ін.)
До різноманітним малим груп відносяться такі групи, як сім'я, дружні компанії, сусідські спільності. Їх відрізняє наявність міжособистісних відносин і особистих контактів один з одним.
23. Соціальні інститути.
Соціальний інститут як термін широко застосовується для опису регулярно повторюваних протягом тривалого часу соціальних практик, що санкціоновані та підтримуються з допомогою соціальних норм і мають важливе значення в структурі суспільства.
Поняття соціального інституту часто застосовують поряд із поняттями соціальної ролі та соціальної групи. Проте, поняття «соціальний інститут», так само позначаючи усталені зразки поведінки, є, порівняно з поняттям ролі, поняттям вищого порядку, яке включає багато ролей. Деякі науковці проводять межу між соціальним інститутом та соціальною групою лише у кількісному вимірі, оскільки соціальним групам також властиві певні групові моделі поведінки. Проте, група — це, в першу чергу, сукупність індивідів, що взаємодіють між собою, а інститут — система соціальних зв'язків та сукупність соціальних норм, що реалізуються на практиці[1].
[Ред.]Визначення Дотепер соціологи не змогли дійти згоди щодо того, що ж таке соціальний інститут, тому наведемо кілька варіантів визначення поняття «соціальний інститут»:
Соціальний інститут — набір правил, що пов'язаний з певним соціальним контекстом, який допомагає реалізації важливих соціальних функцій[2].
Соціальний інститут — організована система зв'язків та соціальних норм, яка об'єднує важливі суспільні цінності та процедури, які задовольняють основні потребисуспільства. В даному випадку, суспільні цінності — поширені ідеї та цілі, суспільні процедури — стандартизовані зразки поведінки у групових процесах, система соціальних зв'язків — переплетіння ролей та статусів, завдяки яким ця поведінка здійснюється та утримається у визначених межах [3].
За польським соціологом Яном Щепанським, усю сукупність значень поняття «соціальний інститут» можна звести до чотирьох основних:
певна група осіб, що мають виконувати важливу для спільного життя роботу, тобто група людей, що виконує суспільні функції;
певні організаційні форми комплексу функцій, що виконуються деякими членами групи від імені всієї групи;
сукупність матеріальних установ та засобів, які дозволяють уповноваженим індивідам виконувати суспільні безособистісні функції, що мають на меті задоволення потреб та регулювання поведінки;
деякі соціальні ролі, що є важливими для групи.
Формальний поділ:
Формальні (президентство)
Неформальні (ватажок у зграї хлопців)
За виконуваними завданнями:
Економічні — виробництво та перерозподіл благ та послуг, організація та поділ праці тощо.
Політичні — встановлення, виконання та підтримання влади.
Культурно-виховні — створення, укріплення та розвиток культури.
Суспільні (вузько-соціальні) — організовані добровільним об'єднанням.
Релігійні — регулювання стосунків людини та трансцендентних сил.
Стратифікаційні — визначають розміщення позицій та ресурсів.
Родинні — пов'язані зі шлюбом, сім'єю, соціалізацією молоді.
Взаємопов'язана система інститутів утворює стійку систему, що забезпечує задоволення потреб членів суспільства, регулює їхню діяльність та забезпечує розвиток суспільства.
Явні функції:
Закріплення та відтворення суспільних відносин.
Інтегруюча функція.
Транслююча функція — передача соціального досвіду.
Комунікативна функція — поширення отриманої в інституті інформації як в межах так і поза межами інституту.