Розділ 3. Державне регулювання процесів ціноутворення в україні

Державне регулювання цін – це діяльність держави, спрямована на встановлення і збереження такого рівня цін, який забезпечував би рентабельну діяльність суб’єктів господарювання, реальність зарплати, стійкість валюти та ін. економічні параметри в державі.

Мета :

• Забезпечення такого співвідношення між монополією та конкуренцією, яке не призводило б до руйнівних наслідків для економіки;

• Стримування інфляційного підвищення цін через запровадження заходів, які усували б причини його виникнення;

• Соціальний захист населення;

• Формування нового попиту населення та культури споживання завдяки встановленню знижених цін, податкових пільг на товари, обсяги реалізації яких держава прагне збільшити;

• Запобігання споживанню соціально шкідливих товарів.

Державне регулювання цін – це система заходів впливу на процеси ціноутворення, спрямована на забезпечення:

• рівних економічних умов і стимулів для розвитку всіх форм власності;

• збалансування ринку засобів виробництва і предметів споживання;

• протидії монопольним тенденціям виробництва товарів;

• об’єктивних співвідношень у цінах на промислову і с/г продукцію, що сприяє еквівалентному обміну;

• сфери застосування вільних цін;

• якості продукції;

• соціальних гарантій.

3.2. Форми і методи державного регулювання цін

Форма – це спосіб організації та взаємодії елементів і процесів явища між собою та зовнішніми умовами.

Метод – це спосіб досягнення мети, певним чином упорядкована діяльність.

Прямий:в умовах ринкової економіки Непрямий: зміна кон’юнктури,

підприємство-виробник самостійно встановлення оптимального співвідношення між

встановлює ціни на власні вироби, попитом та пропозицією.

при цьому маю враховувати законодавчі

та нормативні акти.

Методи, за допомогою яких держава впливає на процеси ціноутворення:

1. Економічні методи:

• насичення ринку споживчими товарами;

• надання податкових пільг;

• система кредитування підприємств;

• державна інвестиційна політика;

• виважена експортно-імпортна та митна політика;

• державне замовлення.

2. Адміністративні методи:

• встановлення фіксованих цін;

• встановлення регульованих цін;

• встановлення дотацій виробникам окремим видів товарів.

Основні напрямки державного регулювання цін в Україні:

1. Розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади;

2. Антимонопольне регулювання цін (тарифів) на продукцію виробничо-технічного призначення;

3. Декларування цін.

Форми і методи цінового регулювання

4. Державне регулювання цін монопольних утворень

Декларування цін – це дозвіл на підвищення вільних відпускних цін підприємств-монополістів.

Декларування підвищення вільних цін здійснюється підприємствами після погодження ними нового рівня з основними підприємствами-споживачами. При цьому підприємства подають органам, що регулюють ціни, декларацію про підвищення вільної оптової ціни.

До декларації додають:

• Пояснювальна записка, в якій обґрунтовується причини підвищення ціни (подорожчання сировини, збільшення тарифів на електроенергію, комунальні послуги);

• Відомості про заплановану ціну з розшифруванням матеріальних і трудових витрат;

• Протоколи погодження нових цін з головними споживачами продукції;

• Відомості про обсяги виробництва;

• Дані про запланований і досягнутий розмір прибутку.