Тема 1: «Предмет та завдання етики».
Співвідношення понять «етика», «мораль», «моральність».
Етика як філософська наука. Взаємозв’язки етики з іншими науками.
Основні етапи розвитку етичної думки.
Актуальні проблеми етики.
Кожна людина зустрічається в своєму житті з проблеми Добра і Зла. Мабуть, перед кожним, рано чи пізно, постає питання, що є добрим, а що є поганим. Більшість з нас хоча б іноді задумуються про те як правильно вчинити, що обрати. Дати відповіді на всі ці запитання не просто і саме це намагається зробити наука етика. Краще зрозуміти, що це за наука допоможе етимологія, або походження, слова «етика»?
1. Співвідношення понять «етика», «мораль», «моральність».
Термін «етика» походить від давньогрецького слова «ethōs», яке спочатку означало місце перебування, спільне житло. Пізніше його значення дещо змінюється і воно починає означати характер, звичай та взагалі стійку природу якогось явища. Слово «етика» першим використав давньогрецький філософ Аристотель (384-322 до н.е.). Спочатку від слова «етос» він утворив термін «етичний». Етичними він назвав чесноти пов’язані з характером людини. Наприклад, щедрість, приязність, чесність. А науку, або певну галузь знань, яка досліджує етичні чесноти Аристотель назвав етикою. Йому належать твори «Нікомахова етика», «Евдемова етика» та «Велика етика» (яка є стислим викладом перших двох). Таким чином, саме Аристотель став засновником науки етики.
Як латинський аналог аристотелівського поняття етичний Марк Тулій Цицерон (106-43 до н.е.) використав термін моральний (moralis). Він створив його від латинського слова mos (множ. mores), яке означало характер, вдачу, звичай. Термін мораль (moralitas) виникає в ІV ст. н.е. В деяких мовах поряд з термінами «етика» та «мораль» з’являються і власні слова для позначення того ж явища. Наприклад, в російській мові від слова «нрав» утворюється термін «нравственность», в німецькій утворюється термін «Sittlichkeit». Таким чином, маємо вже три етимологічно близьких за змістом слова: «етика», «мораль» та «моральність» (український переклад російського нравственность»). В звичайному спілкуванні ці слова часто використовуються як синоніми. Проте наукова мова етики вимагає більш точного визначення та розмежування понять і за цими словами з часом закріплюється дещо відмінний зміст. Термін «етика» переважно вживається у значенні певної галузі знань, певної науки, а мораль є предметом цієї науки. Таким чином, етика фактично зберегла своє аристотелівське значення.
Поняття «мораль» та «моральність» у етиці теж розрізняють. Є різні підходи до цього розрізнення. Один з таких підходів належить німецькому філософу Г.В.Ф. Гегелю («Філософія права»). Згідно цього підходу мораль – це те, якими вчинки видаються індивіду в його субєктивних оцінках, переживаннях провини, певній моральній саморефлексії, а моральність – те, якими насправді є ці вчинки у реальному досвіді життя сім’ї, народу, держави. Мораль характеризує особисту позицію індивіда, в мораьнісності втілюються органічні форми спільноти людей – сім’я, громадянське суспільство, держава. В цих соціальних інститутах дух виявляє себе як щось об’єктивне і як справжні свободи. Моральнісність – вічна справедливість, порівняно з якою дріб’язкові події індивідів є лише грою хвиль, тому моральнісність Гегель ставить вище за мораль.