Технічне обслуговування декоративних деталей.

Декоративними називаються такі деталі, які мають гальванічне покриття поверхні шаром металу, більш стійкою проти атмосферного впливу. Для цього широко застосовується хром. Однак хромове покриття має істотний недолік. Через пористість його не можна наносити безпосередньо на сталь, оскільки при потраплянні вологі створюється гальванічна пара і настає посилене руйнування металу, який захищають. Тому перед хромуванням для зменшення пористості наносять підшар міді й нікелю. Захисна властивість гальванічного покриття залежить від загальної товщини покриття, а також рівномірності і пористості окремих шарів.

Гальванічні покриття (мідь, нікель, хром) при впливі на них атмосферного повітря, особливо забрудненого сірчистим газом, покриваються плівкою продуктів корозії нікелю і міді. Це свідчить про те, що наявність у верхньому шарі хрому пор призводить до анодного розчинення нікелю. Процес розчинення нікелю триває до оголення шару міді, яка також починає розчинятися у контакті з нікелем і хромом. Продукт корозії, що нагромадились під гальванічним покриттям, призводить до його здуття і розриву. На хромованій поверхні з'являється іржа. У зимову пору ця агресивність підвищується. Декоративні деталі забруднюються дорожнім брудом із домішками кухонної солі.

Технічне обслуговування декоративних деталей полягає в очищенні їх від забруднень і корозії, а також від атмосферного впливу. Очистку декоративних деталей починають із видалення прилиплого пилу і бруду під час миття кузова автомобіля. “Сухим” способом за допомогою тканини або щітки очищати хромовані поверхні заборонено, оскільки блискучий шар зазнає прискореного абразивного спрацьовування. Він швидко тьмяніє, втрачає блиск, погіршуються його захисні властивості. Хромовані поверхні після миття осушують замшею або серветкою, яка добре вбирає воду. Для подальшої очистки хромованих поверхонь від слідів корозії, видалення потьмянілого шару, надання блиску застосовують спеціальні хімічні засоби. До складу цих засобів входить дрібний абразивний порошкоподібний матеріал, воски, силікони, розчинники, інгібітори корозії та інші компоненти. Абразивні мікропорошки очищують із поверхні хромових деталей продукти корозії, а також інші міцно зв'язані забруднення. Воски заповнюють пори, згладжують нерівності, підвищують блиск поверхні, захищають розполірованою восковою плівкою хромову поверхню від корозії. Силікони полегшують очистку і розполірування воскової плівки, збільшують її адгезію до металу.

У нашій країні і за кордоном на основі цих компонентів випускають багато різних препаратів для догляду за декоративними деталями. Застосування цих препаратів залежить від стану поверхні декоративних деталей.

Запобігання утворенню корозії кузова.

Для кузовів і крил характерні в основному електрохімічні види корозії: атмосферна, щілинна, контактна, ножова, ниткоподібна, фретинг – корозія та ін. Розрізняють місцеву й суцільну корозії. Вони можуть мати вигляд плям, цяток, наскрізних або глибоких виразок.

Захист автомобільних кузовів від корозії – дуже складна і різнобічна проблема. Вона стосується металургів, конструкторів, технологів і автоексплуатаційників. Головною причиною, яка спричиняє корозію, є застосування на дорогах солей для очистки льоду у зимову пору року. Солі на дорогах інтенсифікують корозійні процеси тільки тоді, коли кузов за своєю конструкцією і технологією виготовлення має слабку корозійну стійкість.

У холодну пору року перепад температур між внутрішнім простором кузова і зовнішніми стінками значний. У міжобшивному просторі утворюється конденсат вологи. У цей простір через погану герметизацію кузова потрапляє пил, забруднений оксидами вуглецю, нітридами та іншими речовинами. Утворюється мікрогальванічна ванна тривалої дії, яка породжує осередки місцевої корозії.

Практика експлуатації автомобілів показала, що корозії запобігти значно легше, ніж боротися з нею після початку корозійного процес. Тому в умовах АТП треба створити чітку систему захисту кузовів від корозії в процесі виконання профілактичного обслуговування. Особливо це стосується технології миття автомобіля. Після миття кузов треба старанно просушити, інакше він зазнає інтенсивної корозії. Якщо мокрий автомобіль поставити в теплий гараж без попереднього сушіння, процес корозії прискорюється в 3…4 рази так як на поверхні кузова і границі краплини води створюється електричне поле з напругою 6…12 В. Електрони пробивають лакофарбовий шар покриття, і в цих місцях починають виникати осередки корозії.

Такому небезпечному явищу можна запобігти, якщо під час ТО-1 і ТО-2 старанно перевіряти стан лакофарбових і антикорозійних покриттів. Виявивши відшарування, або інших пошкоджень покриття, треба ці місця старанно зачистити добіла металевою щіткою або голкофрезою (якщо важко повністю видалити продукти корозії з пофарбованих поверхонь у важкодоступних місцях, то застосовують грунт – перетворювач корозії, знежирити уайт – спірітом, протерти серветкою, потім покрити фарбою або антикорозійною мастикою. Покриття наносять акуратно, стежачи за чистотою поверхні, оскільки потрапляння найменших твердих частинок під фарбу, грунт або антикорозійне покриття веде до розвитку ниткоподібної корозії, яка поширюється у вигляді розгалуженого дерева.

Щілинна корозія розвивається в результаті скупчення пилу і вологи у днищі кузова, кромках крил, місцях стику складальних одиниць кузова (зазори і щілини), нижніх порожнин дверей, надколісних арках, нижніх частинах боковин, закритих поріжках, місцях встановлення хромованих деталей та інших місцях. Такі деталі дуже важко вберегти від корозії. Проте якщо через технологічні отвори ввести антикорозійне покриття, корозії можна запобігти.

Антикорозійне покриття в такі елементи можна вводити шприц – пістолетом ( АР – 1141), що має діаметр сопла 7 мм і розвиває тиск до 2 МПа. Можна використовувати і звичайний розпилювач, розточивши сопло до 7…8мм і обладнавши кутовими насадками для повнішого обпилювання. Після обпилювання отвори закривають гумовими або поліетиленовими пробками.

Для обробки внутрішніх поверхонь кузова найкраще застосовувати воскові суміші ПС – 6, ПЕВ – 74, “Тектил” (Англія) та ін. та бітумні мастики марки МСА і №580, розведені уайт-спіритом. У мастику №580 доцільно при цьому додати 10 % гумового клею.

Нелицьові поверхні кузова (днище, нижня поверхня крил та ін.), повернуті до дороги покривають бітумними мастиками МСА, ВПМ-1 і №580 з присадкою гумового клею. Щілини, зазори і зварні шви зарівнюють мастикою Д-4А, яку застосовують для цього на заводі ВАЗ.

Для антикорозійної обробки кузовів використовують воскоподібні матеріали Tectyl , Noxudol, нафтопродукти “Мовіль”, НГМ-МЛ та інші. Перед нанесенням захисного матеріалу автомобіль треба помити, просушити (особливо закриті частини кузова) зняти колеса, потім проводити обробку.

Обробляти кузов можна безповітряним і повітряним розпиленням. Дрібні пошкодження кузова можна також усунути комплексом ремонтних матеріалів, створених на базі алкілрезорцинової епоксідної смоли. Комплект складається з таких матеріалів: клею ЗГЮ, мастики АРЕМ і лакофарбового покриття АРЕП. До цих матеріалів додається ствердник на базі поліетилен-поліаміну.

Хромовані деталі на кузові треба ставити через тонку поліізобутиленову або поліетиленово – тетрафталатну плівку. Суворо забороняється ставити на кузов різні болти, гвинти (особливо самонарізні гвинти без цинкових або кадмієвих покриттів) у процесі виконання профілактичних і ремонтних робіт.

Двічі на рік (весною і восени) треба старанно оглядати кузов, виділяти пошкоджені ділянки, зачищати, покривати антикорозійними речовинами. По можливості треба під час миття використовувати нежорсткі капронові щітки, знімати статичну електрику, правильно застосовувати режим миття при високому тиску.