6. Вміст окису вуглецю у відпрацьованих газах.

Перевірку якості робочо­го процесу щодо аналізу складу відпрацьованих газів виконують за допомогою газоаналітичної апаратури. Крім сприяння охороні навколишнього середовища, застосування таких приладів у технологічному процесі ТО і ремонту авто­мобілів зменшує витрату палива і сприяє набуттю оптимальної потужності двигуна.

Для визначення вмісту СО дуже поширені прилади, які визначають кількість теплоти від згоряння СО на каталітично активній платиновій спіралі. До об'єму газу, взятого для аналізу, в певному співвідношенні пода­ють чисте атмосферне повітря. Відпрацьовані гази спалюють, нагріваючи платинову нитку. Підвищення їхньої температури в цей час за певних умов пропорційне вмісту СО у відпрацьованих газах. До таких приладів належать вітчизняний індикатор моделі И-СО, прилад «Елкон-8-100» (Угорщина) та деякі інші газоаналізатори, вмонтовані у мотор-тестери. Точність вимірюван­ня цих приладів недостатня для кваліфікованих досліджень токсичності відпрацьованих газів, їх можна використовувати тільки при регулюванні системи живлення.

Іншу групу приладів називають альфамерами. До них відносять газоана­лізатори, принцип роботи яких пов'язаний зі зміною теплопровідності відпра­цьованих газів (СО₂ і Н₂). У приладах цього типу частину газу пропускають над нагрітим платиновим дротом. Водночас із цим через інший нагрітий платиновий дріт пропускають повітря. Порівнювання температур охолодження обох дротів дає змогу мати уявлення про вміст СО у відпрацьованих газах. Точність розглянутих приладів також невисока, однак достатня для регулю­вання системи живлення двигуна.

Прилади працюють так. На багатих сумішах у відпрацьованих газах дви­гуна є багато Н₂, який має великий коефіцієнт теплопровідності. Від платино­вої нитки водень інтенсивно забирає теплоту, спричинюючи підвищення її опірності і збільшення сили струму у вимірювальній системі. Альфамери можна застосовувати для непрямої оцінки вмісту СО у відпрацьованих га­зах. Це найпростіший клас вимірювальної техніки. Основні з них — альфа-мери А8Т-70 і А8Т-76 (РП), деякі прилади, вмонтовані у мотор-тестери.

Тепер дуже поширені газоаналізатори з більш високою точністю, що пра­цюють за принципом інфрачервоного випромінювання. Дія таких газоаналіза­торів ґрунтується на принципі вибіркового поглинання інфрачервоного про­міння на певних ділянках довжин хвиль (інфрачервоне випромінювання -це частина електромагнітного спектра в діапазоні довжин хвиль 2...8 мкм). За кордоном у технічній літературі такий принцип позначають літерами КВ/1К. СО поглинає інфрачервоне проміння з довжиною хвилі 4,7 мкм, а СО₂ - 4,3 мкм. За цим принципом працюють вітчизняні стаціонарні газо­аналізатори моделі ОА-2109 для аналізу СО і моделі ОА-2209 для аналізу СО₂. Переносний прилад ГАИ-1 дає змогу контролювати вміст СО у відпрацьо­ваних газах у дорожніх умовах.

Останніми роками широко застосовують багатокомпонентні і двокомпо­нентні газоаналізатори фірм ВОСН, ІСL - OLIVЕR і МАНА За точністю, надійністю роботи й габаритними розмірами вони відповідають сучасним міжнародним вимогам. Прилади -- неперервної дії.

В умовах ВАТ АТП токсичність відпрацьованих газів перевіряють також переносним приладом «Абгаз-Інфраліт», який працює за принци­пом поглинання різними газовими компонентами інфрачервоного ви­промінювання з певною довжиною хвилі. Принцип роботи газоаналізатора такий. Два джерела інфрачервоного випромінювання через параболічні лінзи й обтюратор створюють пучок, спрямований у робочу камеру і камеру порівняння, заповнену повітрям, яке не поглинає інфрачервоного випроміню­вання. У робочій камері газ проходить під дією мембранного насоса і по­глинає із загального спектра інфрачервоне випромінювання з довжинами хвиль 4,7 мкм. У приймач випромінювання надходять два потоки різної інтен­сивності. Чутлива мембрана приймача, яка розділяє його камери, сприймає різницю тисків двох потоків випромінювань, прогинаючись у бік меншого тиску. Переміщення мембрани сприймається підсилювачем і далі переда­ється у стрілочний (індикаторний) і записуючий прилади.

Токсичність відпрацьованих газів перевіряють у двох режимах холостого ходу двигуна і при різкому відкриванні дросельних заслінок карбюратора.

У наукових дослідженнях для підвищення точності визначення концен­трації СО застосовують ще один метод вимірювання — флюоресцентним не-дисперсним інфрачервоним випромінюванням. Визначити вміст СО з більшою точністю дає змогу метод спільного вимірювання СО і СО₂ у відпрацьованих газах. На цьому методі ґрунтується робота вітчизняного приладу ГАИ-2 і газоаналізатора «Інфраліт-211», які призначені для неперервного кількісного аналізу вмісту СО і С0₂ у відпрацьованих газах автомобілів в умовах АТП.

У відпрацьованих газах є також багато різних вуглеводнів (СН). Вміст їх контролюють за допомогою недисперсних інфрачервоних випромінювань. Кількість СН переводять на легкий вуглеводень - п-гексан. Це найпрості­ший спосіб. Він надійний у роботі і має достатній ступінь точності для прак­тичного застосування.