2. Нормативи трудомісткості то і ремонту.

Вихідні нормативи трудомісткості ЩО, ТО – 1, ТО – 2, СО та ПР наведені в Положенні.

При користуванні даними нормативами треба мати на увазі, що ці нормативи розраховані на повне або часткове поєднання таких умов: І – ша категорія умов експлуатації; базові моделі автомобілів; на АТП виконується ТО і ремонт 200…300 од. РС, об'єднаних у три технологічно сумісні групи; пробіг від початку експлуатації становить 50…75 % пробігу до КР; РС працює в помірному кліматичному р-ні; Оснащення АТП засобами механізації – згідно з Табелем технологічного устаткування.

3. Коректування нормативів то і ремонту.

АТП надане право коректувати нормативи ТО і ремонту зміною кількісного значення їх при роботі автомобіля в умовах, що відрізняються від тих, які прийняті для вихідних нормативів, з урахуванням конкретних умов експлуатації.

Вихідні нормативи, які регламентують ТО і ремонт РС, для забезпечення високої експлуатаційної надійності автомобілів, підвищення продуктивності праці ремонтно – обслуговуючих робітників і скорочення затрат на ТО і ремонт РС уточнюють стосовно конкретних автомобілів і коректують за допомогою коефіцієнтів залежно від таких факторів:

• умов експлуатації автомобілів - К1;

• модифікації РС і організації його роботи - К2;

• природно – кліматичних умов - К3;

• пробігу з початку експлуатації - К4;

• способу зберігання РС на АТП - К5.

Результуючий коефіцієнт коректування нормативів утворюється перемноженням окремих коефіцієнтів:

• періодичність ТО - К1 х К3;

• пробіг до КР - К1 х К2 х К3;

• трудомісткість ТО – К2 х К5;

• трудомісткість ПР – К1 х К2 х К3 х К4 х К5;

• витрата запасних частин - К1 х К2 х К3.

Завдання:

Розглянути і законспектувати види ремонту автомобілів і їх коротку характеристику. Розглянути поняття міжремонтних пробігів і методу їх визначення. Ознайомитись із вихідними нормативами ТО і ремонту автомобілів і способами їх коректування.

Рекомендована література: [ 3 ], стор. 72- 84; [ 1 ], стор. 30 – 34; 38 – 43.

Питання для самоконтролю:

1. Які існують види ремонту автомобілів? Дати їх порівняльну характеристику.

2. Як можна визначити економічну доцільність КР автомобілів ?

3. Як і залежно від чого коректують нормативи ТО і ремонту ?

Тема 1.6. Види діагностування автомобілів, їх коротка характеристика. Поняття про діагностичні параметри: номінальну, допустиму, та граничну величини параметрів.

Мета: Ознайомитись із значенням і видами діагностування автомобілів, а також з поняттям про діагностичні параметри: номінальну, допустиму, та граничну величини параметрів.

Кількість годин: 2

План:

1. Види діагностування автомобілів, їх коротка характеристика.

Різноманіття факторів, що впливають на зміну технічного стану автомобілів, викликає широкий діапазон різноманітних відказів і несправностей, що призводять до погіршення техніко – економічних показників роботи автомобілів, при цьому для кожного з автомобілів вони носять сугубо індивідуальний характер. Саме тому при ТО і ремонті виникає необхідність індивідуального підходу до кожного автомобіля. Крім того, з метою зниження загальних витрат і зменшення простоїв автомобілів в ТО і ремонті, забезпеченні оперативного планування і чіткої організації усіх видів робіт технологічного процесу на АТП (в т.ч. забезпечення запчастинами, матеріалами та ін.), а також створення необхідних умов для надійної , безаварійної і економічної роботи на лінії - індивідуальна інформація про технічний стан як автомобіля в цілому, так і окремих його систем, є дуже необхідною.

Таким чином, діагностування – це технологічний процес визначення технічного стану автомобіля за зовнішніми ознаками, ( тобто без розбирання його вузлів і агрегатів), шляхом вимірювання його параметрів, що характеризують його технічний стан, за допомогою різноманітних стендів і приладів, з наступним порівняння їх з нормативними.

Завдання діагностування:

1. перевірка справності і працездатності автомобіля в цілому і (або) його складових частин з установленою імовірністю правильності діагностування;

2. пошук дефектів, які порушили справність і (або) працездатність автомобіля;

3. збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу або ймовірності безвідмовності роботи машини у міжконтрольний період.

Можливість безпосереднього вимірювання структурних параметрів (зносів, зазорів, характеру різних спряжень механізмів) досить обмежена. Тому при діагностуванні користуються непрямими ознаками, що відображають технічний стан автомобіля. Ці ознаки називаються діагностичними параметрам які в можливі для вимірювання деяких фізичних величин. Прикладом діагностичних параметрів робочих процесів автомобіля можуть бути потужність, гальмівний шлях, витрата палива та ін. , а параметрами супутніх процесів – вібрація, температура, шуми під час роботи, а також геометричні величини – зазори, люфти, биття, величина вільного ходу та ін.

Відповідно Положення в планово – попереджувальній системі ТОО і ремонту передбачено проведення таких основних видів діагностування.

Експрес – діагностування проводиться щоденно, вибірково або для усього РС, в основному по механізмам і системам, що впливають на безпеку руху (іноді проводиться на лінії органами ДАІ ).

Загальна (комплексна) діагностика має за мету виявлення працездатності автомобіля по вихідним показникам робочого процесу (загальній потужності, гальмівному шляху, проценту пробуксовування та ін.)

Поелементна (причинна) діагностика спрямована на виявлення конкретних причин несправностей в діагностуємих механізмах і системах автомобілів.

Діагностику доцільно проводити як перед ТО і ПР, так і після відповідних впливів, в цьому випадку її називають цільовою. В першому випадку її проводять з метою виявлення прихованих дефектів і несправностей, а в другому випадку – для перевірки якості їх виконання.

Діагностику, що входить до комплексу ТО – 1 і має характер загального діагностування прийнято називати Д –1, а поелементну (поглиблену) діагностику при ТО – 2 або ПР - прийнято називати Д – 2.

Для проведення вище вказаних діагностувань виділяють одно- або двохпостові зони з відповідними назвами, де проводиться як вимірювання параметрів технічного стану автомобіля, так і частково проводяться невеликі по трудомісткості регулювальні операції.

Однак, частіше діагностика виконується безпосередньо на постах ТО або ПР, що більш раціонально, так як при виявленні будь-яких відхилень від норми, їх тут же усувають. Така діагностика називається сполученою.

В даний час все більшого розповсюдження набуває бортова діагностика, що являється складовою системи приладів автомобіля і оперативно сигналізує водію про відхилення від норми деяких параметрів. В найбільш сучасних автомобілях встановлено цілі комп'ютерні системи, що здатні обробляти отримані в процесі експлуатації дані і видавати їх в вигляді окремих відповідних сигналів, а при необхідності можна отримати повну інформацію про технічний стан автомобіля.

Для проведення діагностики в стаціонарних умовах АТП використовуються як найпростіші переносні прилади, так і досить складні конструкції з елементами електроніки та інших сучасних досягнень науки і техніки.

За результатами діагностування приймається рішення про можливість дальшої експлуатації автомобіля з призначеним ресурсом після проведення ТОТ або про потребу ремонту. Обсяг робіт, що підлягають виконанню при ТО і ремонті, визначають на основі діагностування.

Після проведення діагностики на окремо кожний автомобіль складається діагностична карта , яка призначена для реєстрації результатів діагностування і прийняття рішення про необхідні роботи при ТО і ремонті автомобіля і є накопичувальним документом при створенні накопичувальної карти в усіх випадках діагностування.

Накопичувальна карта призначення нагромадження інформації про зміни діагностичних параметрів у процесі експлуатації автомобіля, збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу і імовірності безвідмовної роботи в межах міжконтрольного періоду. Накопичувальна карта ведеться на кожен автомобіль протягом усього терміну його експлуатації і при передачі автомобіля в інші організації передається разом з ним.