1.Термін «античність» є досить умовним, в пер- давнина. Виник в добу Відродж, коли митці звернулися до гр.-рим. Культ. Гр-Рим. Терит включала в себе басейн Середземного м. Причорном, сусідні країни.Під пон. «ант.» ми розумієм культ Стар. Гр і Р.Хронолог рамки – 3 тис до н.е.-5 ст н.е.Пол устр:міста держави.

Характерні ознаки ант

1.не було поділу на види мист. синтез мист.

2.тісний зв*язок мист. З релігійним світоглядом.

3.Міфологічний світогляд. Заг база-міфологія.

4.Зародження і розвиток філософської думки.

5.людина є складовою космосу.

Територія Ст. Г. була дуже багата на кор..копалини:срібло, мармур, граніт.Клімат-середземний сприятливий для розвитку с/г. (Оливки, цитрусов, овочі)

Експортували і обмінювали з Крим,Аркадія,Колхіда- вироби зі срібла, мармур, ол.олію на пшеницю, скотину.

Періодизація Ст. Гр.

1.Егейська(крито-мікенська)культ. (3-2 тис до н.е.)

2.Гомерівський пер (9-8 ст до н.е.)

3.Архаїчний пер (7-6 ст. до н.е.)

4. Класичний: рання клас –(490-450 р. до н.е.); висока класика (2 пол 5 ст. до н.е.-кін 5 ст до н.е.); пізня класика (бл 404 р до н.е.-ост. Трет. 4 ст до н е)

Давньогрецьке мистецтво мало 2 ключових понятт-гармонія і краса.

Це м - спокійне, врівноважене, ідеал. прав. Все що ств давн гр. було орієнт на образ людини.

В арх.. і скульп. Зникає гігантоманія ( була притаманна давн єгипет і давншумерс арх. І скульп) її заступає розмірність з образом людини

Саме людська постать з її пропорціями стає модулем під час ств. скульп, живопис образів.

2 Егейська культура (ІІІ –ІІ тис до н.е)

має декілька назв ;егейська - основні осередки її формування розміщення на ос. Егейського моря, мінойською тому, що на о. Крит проживав цар Мінос, крито – мікенською, тому, що о Крит –острівна част; Мікени і Тірінф – материкова частина.

Періодизація Еванса: ранньомінойська;середньомінойську;паізньомінойська. Значну частину археологічного матеріалу який став базою для розкопок Трої і Мікен ( 19 ст Шеліман і Еванс) найрозвиненіший вид м- арх (види:- світська,-поховальна), живопис:фрески,роз фарб. Рельєфи,кераміка

А)арх..світська.Найвизнач памятка-кноський палац (буд з 20 по 16 ст) Через тривалість будівництва він позбавлений органічності і систематичності планування. До його скл входили численні покої царя,цариці, світлові колодязіювсі вони були багато декоровані і ств.ілюзію пишної строкатості. Фрески і розфарбовані рельєфи прикрашали стіни палацу на тлі синьо-зелених площин виступали дерев»яні,приземкуваті колони, із чорними базами і капітелями Особливість:нижня частина значно вужча за верхню. У палацу відсутні мур і вали.

Мікенськ палаци навпаки добре укріплені .Найхарактерніші зразки арх:*толоси (покриті банею круглі споруди)*шахтны могили.Характерны риси- пыд час розкопок выднайдены маски зроблены з золота ы електри.Маска Агаменона ( 16 ст до н.е)

Б)живопис- -представлений фресками та поліхромними рельєфами. Сюжети-повсякденне життя, люди і тварини(грифони, летючі риби).Всі сцени мають уявні назви, фрески .

В)кераміка.знайдена під час арх. Розкопок.Характ особл –посуд виготовлявся без викор гончарного круга. Кол гама сині, зелені, блакитні відтінки,мотиви-морські.

З часом посуд почали виготовляти в стилі камарес.перші паростки геометричних орнаментів+ білий, черв.

3.Гомерівський, ранньоархаїчний період.Найвизначн вид мист- кераміка.Особливості: саме в цей період починають скл.основні форми давньогрец посуду.;початок формування стилів, вазопису, найдавніший стиль-геометричний. Притаманні монохромність,декор геометр характеру, мотиви меандр,фрагменти кривих ліній,фрагм простих геометр фігур.Діпілонська амфора (8 ст до н.е)- кожен тип посуду відповідав певному призначенню, це визначало форму і характер декору.Посуд великі розміри, іноді вик. як надгробки.- декор мав спрощений, стилізований і знаковий характер,-народжуються основні типи посуду, згодом прикраш. Різними лаками, багато декор.

Типи:амфора-для вина,олії,кратери- зміш вино з водою.ойнохоя-розлив вина.піфос- збер. Вина і олії,кілвкі та ритони для пиття.піксіда-невеличка скринька.

4.Архаїчний період

Давн Грец мист починає відходити від умовності та схематичності.майстри поч. зверт до мист сходу,це особливо видно в скульптурі.найшвидші і найхарактерн зміни проявл. В арх..

А)арх..-форм ордерна сист,що стане основою будівн для подальших часів – визначається структура давньогрец. Храму, його складові і їх пропорційне співвідношення. Ордер (ряд, порядок) в арх.: строго витриманий порядок взаємного розміщення арх. Форм, несівних-колона з капітеллю, базою,п*єдесталом.Несених:архітрав, фриз,карниз – утв. антаблемент. В Гр. виникають 3 основ. Ордери-доричний,іонічний, коринфський.

Найдавніший за часом виникнення доричний ( 7 ст. до н.и е.) виникає в місцевості Дарида. Доричні храми приземкуваті, важкі за пропорціями, гармон.прост, лаконічні.Їхні арх. Складові мають мін. Декору,не необтяжені орнаментикою і додатковими елементами. Проп 1:6 чол постать

Іонічний (сер 6 ст)місцевість Іонія, біля Егейського моря,у 5 ст розповсюдився по всій терит. Храм Артеміди Едгейської.Іонічні храми значно легші ніж доричні, їх колони більш витончені, витягнуті, гладкі.Зверху прикрашені волютами.пропорції 1:7

Коринфський ордер м. Коринф (2 пол 5 ст до н.е.).Винайдений Кайліманом.Арх схема схожа до іонічного, колона ще більш витягнута і тонка.Декор пишніший, капітель прикрашена листям аканта.

Ранні типи храмів: храм в антах,простиль,амфіпростиль,периптер,диптер (парфенон)

Масштаби давньогрецького храму докорінно змінили самопочуття людини порівняно зі стародавнім сходом, якщо давньоєгипетські храми пригнічували людину, то Д.Г. возвеличували.до люд. Ставилися з повагою благоговінням.Уся структура давньогрец храму мала 2 основ. Типи складових –несучі, опорні (колони);-несомі (антаблемент).

Давньогрец храм скл з таких елементів: стереобат- сход-опора для несучих елементів*колона- фуст(совбур, прикрашений канелюрами, що впливають на розподілення світло-тіні, й сприяють стіканню дощової води),капітель. *антаблемент ( архітрав, фриз, карниз)архітрав-досить тонка смуга між капітелями колон і фризами, фриз- смуга з скульп.рельєфами.*кожен храм увінчувався фронтоном його запов ктрикутник,центральна площа якого заповнюється скульп рельєфами. Певні елементи цих частин різняться в різних ордерах, завдяки чому ми можемо визначити ордер,у якому побудовано певну споруду.

По-перше – доричний храм не має бази (як іонічні і коринфські колони)а стоїть прямо на стереобаті

По-друге –фриз доричного храм розділяється на складові- метопи(прямокутники в яких розміщуються рельєфи, сюжети яких поєднано за змістом, але композиційно кожен із них є самостійним. Тригліфи –вузькі смуги, що виконують функції роздільники між метопами.

А іонічний фриз є безперервним,або зофорним (розташ зовні за периметром приміщення прикрашений рельєфами.

По- третє капітель доричної колони спрощена ,має геометричний характер, кап іон- волюти, кап. Коринф – листя аканта.

Кожен храм мав вн простір,част що має назву- целла ( грец Дім Бога). Це головне приміщення, святилище в ант храмах зі скульп зображ божеств. Навколо целли розміщували колони. Архаїчні храми будували за принципом дерев»яної архітектури, поступово вдосконал. основним мат для буд – мармур. Храми будували поліхромними, дуже строкато розфарбовувалися. Кількість колон визначалася за формулою,згідно якої на більшому боці колон удвічі більше ніж на меншому +1.

Найвизначніші арх.. споруди періоду архаїки:Храм Аполлона в Коринфі Храм Афіни в ПестуніХрам Артеміди на о. Корфу

Б)скульптура:

Архаїчна давнгрец скульп розвив не так динам як арх.Існує кілька форм скульп. Діяльності цього періоду. Велика схожість з давньоєгип. скутість, відстороненість, обмеженість руху.

Типи скульп архаїки.

-рельєфи- прикраш фронтони та метопи-нагробні стелли_кругла скульп:

*мосхофори (чоловіча постать із жертовним телям на плечах)

*куроси-фронтальні оголені статуї з однаковими зачісками,руками витягнутими вздовж тіла, лівою ногою, що виступає вперед.цей рит. Крок спостерігаємо в давньоєг скульп.Як правило це типізовані образи Аполлона

*кори- жіноча скульптурна статуя одягнена в хітон, має індивідуальні риси обличчя, несміливу посмішку, різноманітні зачіски, Напр Задумлива кора 6 ст до н е ,Статуя Гери 6 ст.

В ) живопис до різних форм живопису архаїчного періоду ми можемо віднести

*станковий живопис на дереві та табличка називали (пінаки).Місце для збереження таких табличок- пінакотека*розфарбовування архітектурних елементів храмів.*вазопис- виникає чорно фігурний стиль панував з 7 по 6 ст.

Основні принципи ств. чорно фігурного посуду

1.основна їх поверхня має колір глини, майже червоний

2 фігуративні частини покриваються чорним лаком, тому мають силуетний вигляд

3.Орнамент геометричний, згодом міфологічні сцени.

Амфора –Ахілл і Аякс,кілік з Діонісом ( 6 ст)

Отже, м архаїки заклало підвалини арх, скульп і живоп для творчості майстрів епохи класики.

5.Класичний період (5 –ост чверть 4 ст)

Класика-це один з найкоротших серед усіх етапів розвитку давнього. Мист.,але це водночас і час найвищого піднесення всієї давньогрец куль..У цей час розв арх., літ, скульп. У арх. І образ м здійснили дуже великий стрибок далеко відірвавшись від архаїки.

Класка поділяється на - рання-висока-пізня.

Апогей еволюції мис. Припадає на високу класику.

Провідні види мист-скульп і арх., основні, що характеризують класичне мистецтво.

1.Постійна наявність органічного______________

2.певна ансамблевість

3. жоден твір мист не існ у відриві від інших.

4.вибірна гармонія

5.1рання класика (межа 6 – 5 ст до н.е.)

В період ранньої класики домінує скульп, менш розв арх. І жив

а) скульп.

Типи:-храмова(фронтон, фриз)-кругла-рельєфи.

Матер: бронза і мармур.

Найвагоміша пробл скульп ранньої класики:композ зв»язок постатей у скульп групі та відтворення динамки руху. Була спроба вирішити цю проблему, закладено початковий етап, але проблему вирішено майстрами високої класики.

Рання класика активно розв ідею, яка пронизує все давньогрец мист. – культ оголеного тіла

Мотив- оголені тільки чол статуї, згодом й жін. один з головн при ств образів богів, героїв..

Нагота свідчить про героїку образу і тому всі герої і боги зображ оголеними. Згодом ці мотиви в добі Відродження. Задрапіровані фігури жінок і простих смертних.

Зразок Трон Людовізі (пер. Ранньої класики бл 460 р до н.е)Це прикрашені мармуровими рельєфами сценами.У цих комп вперше простеж спроба не тільки передати фактуру тканини, яка спадає з жіночих плечей , а й показати завдяки ліпленню об*єму, що під тканиною і складками, повторюють його форму, вимальовують і підкреслюють. Вони використ «ефект мокрої тканини».Саме його удосконалювали і використовували в часи високої класики.

У 5 ст до н.е. з бронзи були ств дуже показові для свого часу статуї :Оголена статуя бога Зевса, або Посейдона.Скульптор намагався передати у цій скульптурі динаміку руху. Постать спокійна, плавна. 2. Вдягнена статуя звичайного смертного «Дельфійський візник» Одягена в хітон, охоплює постать до щиколоток, враження тяжкого одягу. Проблема створення скульп груп намагалися розв»язати скульптори о. Крітій і Нісіот. Ств. скульп груп «Тирановбивці» (477 р),але мета не була досягнена, кожен елемент існував сам по собі, ані ритмічно, ані композит не пов*язана.Кожна на власному п*єдесталі

Мірон-перший розв»язує цю проблему, прац у 5 ст.ул. матер- бронза.Був унікальним і талановитим. Світову славу принесли 2 скульп. 1 Дискобол –вирішено динаміку руху. Уся постать з»язана в єдиний ритмічний напрямок,вона немов стиснена пружина, готова будь – якої миті розправитися. Скл. Враження, що спортсмен от от митне диск. Весь рух сформований в умовну спіраль, яка замикається на торсі спортивного приладу.

2. Афіна та Маресій – спроба скульптора ств парну скульп. Богиня мудрості і її суперник по грі на флейті пов*язані за смислом і ритмікою.бронзові статуї часто менш інкрустовані, або гірським кришталем або чорним деревом – очі, підсилювали вплив на глядача

Б) арх.

В період ранньої класики переважно культова, розвивається не так бурхливо.

Відомі храмові комплекси:

Святилище Аполлона.Греки надзвичайно шанували цей храм,бо там був омфалос, який символізував центр землі і біля якого жриці піфії пророкували майбутнє.

Храм Зевса в Ольвії, для якого в хризоелефантильній техніці (дерев»яний каркас покривається пластинками з золота і слонової кістки)створено статую Зевса.

В) живопис

В період ранньої класики вазопис. З 5 ст виник червоно фігурний стиль вазопису. На тлі вкритому чорним лаком залишалися постаті кольору площини посудини (майже черв).Згодом до цих стилів додається білофонні лекіфи , постаті зображ силуетно на білому фоні .

5.2 Висока класика 450-410 р до н.Е.

Пер. Тривав бл 40 р. Назив «Золотим віком» Ст.Г, доба правління Перікла. Політ, культ, торг,мист. Цент буль-якого міста – Акрополь. Тут зосередж храми,бібліотеки,пінакотеки,статуї богів й безліч святилищ. Акр.-найукріпленіша, найвища частина міста, спроможна витримати облогу. У 5 ст такий ансамбль Афінського акрополя.надзвичайно гармонійний, на вході пропілеї, доричний ордер 437-432 р до н.е. Архіт –Мнесікл. Гол храм присвяч. Афіні – діві(Парфенон)447-438 до н.е. Доричних храм з елементами іончного ордеру.Мав внутрішній зофорний фриз з пентелійського мармуру.Арх. Іктій і Каллікрат.Скульп. оздоблення - Фідій.

У середині парфенону велика статуя Афіни (хризоелефантильна техн.). На її щиті і шоломі – Фідій вирізав свій рельєф. Фронтони композиції цього храму надзвич.сюжетні і пов*язані між собою.Вони показують суперечки за владу між Посейдоном і Афіною, і народж Афіни з голови Зевса. Поруч храм з тією ж суперечкою. Арх. – Ерехтей,

Ерехтейон. 421-406 – іонічна споруда з унікальним хар. Дворівнева – одна част вища за іншу. 3 боки- іонічні колони,4 –бік каріатиди (опори жін..постаті)

3-ій храм присв. Ніці Антерос. Арх. Кайліхрам 424-421.це благання греків до богів Олімпії, щоб вони не позбавляли їх перемог.Тому статуя без крил, щоб не залишила Афін.Скульп оздобл храму:рельєф «ніка що розв’язує сандалі»-2пол 5ст -неймовірна пластика тіла,грація.

На плато Афінського Акроп-дуже великі статуї,найвідоміші:1Афіна Промакос,2Афіна Лемнія.

Скульптура-найвизначніш скульптор-Фідій(кращі роки творчості-40х-30х рр. 5ст дне.)для акрополя створив понад 90 скульп метоп і 3статуї Афіни, працював в Олімпії і Дельфах. Відомі роботи:1апполон,статуя пораненої амазонки.

Кресілай - учень Фідія працював в ті ж роки .Наівдом скульпт: портрет Періка.

Поліклет-2пол 5ст дне-скульптор новатор. Створив теоретик трактат «канон»-порпорції людського тіла. Творив:приземкуваті мармурові важкі постаті нагадували доричні колони.Ретельно порробляв мязи,шукав максим стійку позу люд постаті. Поліклетові образи-втілення сили і міцності. Скульпткри найвідмші: Дорифор 450-440р дне-найкращ характериз основні положення трактату, у цій скульпт вперше звернувся до контрапосту-одна нога є опора а інша вільна. Крім міфологічних створ і образи спортсменів, відома скульпт:Діадумен 430 р дне

Пізня класика- з 404 р дне – остання третина 4ст дне.Домін архіт і скульпт.

1Архіт:нова тенденція-з*яв тяжіння архітекторів до велик розмірів споруд,складних конструкцій і пишного декору.

Архіт споруди пізньої класики:храм Артеміди в Ефесі-7чуд світу, розташов на болоті. Храм підпалив Геростат.

Галікарнаський мавзолей-поховаль споруда, надзвичайн пишна і велична-7чуд світу. Це гробниця володаря Карії-Мавсола, побудована на замовлення дружини –цариці Артемісії. Висота 50м, трьохярусна конструкція:нижній-саме поховання і мав на кутах конні статуї, середній-оперезаний іонічною колонадою.Верхній- ступінчаста піраміда.Усе сконструйовано згідно законам архіт:1)об*єми ставали легшими догори 2)маса завдяки ступінчастості візуально зменшувалась

Монументальний мавзолей увінчувався парною скульп:постаті на колісницях Мавсола і Артемісії.

Театр Епідавр–автор Поліклет молодший 4 ст дне

Виникають компактні архіт споруди «пам’ятник Лісікрата»

В Афінах. 334 р дне побудована на честь перемоги хору кошти на розвиток якого виділяв Лісікрат.Опис:на високий квадратний цоколь поставили циліндр який оточений коринфськими напівколонами.Верхня частина-дах прикрашений акротерієм який був підставкою для бронзового триніжника-символ хористів.Будівля має цілісний характер,вертикальну спрямованість.акцент композ-триножник.

2Скульптура –в пізню класику поцювали визначні скульптори(Лісіп,Скопас,Леохар,Пракситель) і це золота когорта античності.

2 основні хвилі пізньокласичної скульпт:1більш консервативна течія що об*єднає майстрів схильних дотримуватися старих взірців і перебування у стані спокою.2:течія що об’єм майстрів творчість яких більш реалістична, динамічні образи без холодного відсторонення.

Яскравий представник 1ої течії- Леохард, роботи:низка портретів македонських царів з використ золота і слонової кістки- це для храма в Філліпах. Зробив баралєфи для галікарнаського мавзолею.Також скульптурна група «Ганімед із зевсовим орлом», «апполон бельведорський»-4ст дне, «артеміда версальська»-4 ст дне.Техніка скульптур-статична,спокійна,ідеалізована.викорсит принцип контрасту фактур. Близький за стилем Праксітель-син скульптора,один із перших зобравз оголену жінку-постать в круглій скульптурі»афродіта Кнідська» 4ст дне-ідеальний досконалий витвір.Існує аналог-цього ж майстра, але вдягнена, у цій роботі скульптор використав метод який характериз всю його творчість-конструктивно необхідно підпорку, яку майстри раніше вводили в композицію він зробив її рівноцінним композиційним елементом, саме в цій скульпт опора перетвор на вазу вкриту водограєм складок тканини. Засіб характерний Праксітелю- S подібний вигин постаті,на відмінну від образів Поліклета, постаті цього скульптора більш витонченні,витягнуті,легкі,вишукані.

S вигин притаманний таким роботам майстра:Гермес що відпочиває з немовлям Діонісом, Сатир що відпочиває, Апполоні Сауроктоні (вони 4 ст дне). Наступний визнач скульптор піз класики Лісіп-залишив портретну галерею образів царя,скульпт міфологічного характеру і побутові образи(за характером ближчі до Поліклета, на відмінну від його робіт,його роботи сповненні неспокою і надзвичай експресії.Найвідоміші:Геракл що бориться з Німейським левом,Ерот з луком,Гермес що відпочиває,Апоксіомен .

Визначний скуптор Скопас-передав вибухову експресію в скульп,образи надзвичай сильні і є струменями передачі енергії.Відомі роботи:Менада,Надгробок юнака з річки Ілліса. Працював на оздоблення фриза мавзолея.

6.Елліінізм- остання третина 4- 1 ст дне- останній період еволюції давньогрецького мист наслідував пізню класику і водночас передував римській ері. Так називався хронологічни відрізок від розпаду імперії Македонського до моменту включення Єгипту до склд римської імперії. Період стилістично далекий від класичної Греції.Еллініст. фази розвитку мали Єгипет, Мала Азія, Сирія.Це еклектична доба( поєднання ознак різних течій і стилів)доба- синтез традицій.Загальний характер визначається тим, які саме традиції перемагали на певній території.

Еллінізм в арх. – помпезні розміри і пишний декор, скульп- ускладненість, штучність поз, театральність.Мист- скульп і арх..

А)скульп.на відміну від попер. Епох. Елліністична скульп як провідний вид мист. Заступає арх, вона досягає небачених розмірів. Найвизначніші скульп і скульптр

Хорес –уч Лісіпа. Колос Родоський. 292-280 до н.е..Велитенська статуя Бога Сонця-Геліоса вис-35 м. знищ-землетрус

Ніка Самофрокійська (190 до н.е)-скульп. Ств групою майстрів родоської шк.ств.на честь перемоги грецьк флоту над єгипет. Мармурова постать на краю скелі з крилами, зустріч кораблі.Гармонія, вишуканість, легкість ( в луврі)

Авесанд –найвизнач скульптор Афродита Мелоськка 3-2 ст до н.е. – ідеал жіночої , божественної краси, оголена постать богині кохання, зад рапір. Ноги. Скульп-належ. До найвизначніш у світі – з неї ств безліч копій, присвячено вірші, музика

Лаоокон 200 до н.е.-одне з найскл. Композиційних рішень в скульп.ускладнена група представляє троянського жерця Лаоона з синами, коли на них надіслано змій, за зрадливий подарунок-троянського коня.Драматизм- динаміка поз і облич скалічених гримасами болю.це композит. Вузол,

Заверш. Період еллінізму нетипова приземкувата скульп. Босф «Хлопчик з гусем»

Б) арх..в цей час 2 найвизнач споруди

1. Олександрйський або Фораський маяк, простояв бл 1500 р., зруйновано землетр. Вис 130 м. триярусна композит, вогонь видно за тим миль.

180 р м Пергам Пергамський вівтар+вівт. Зевса,на честь перемоги греків над галами. З боки – скульп фриз, довжина 130 м, верхня площадка з вівтарем у центрі з іонічними портиками, величні сходи