Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова

Економіко-правовий факультет

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Програма курсу та методичні рекомендації

до вивчення навчальної дисципліни

« ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ»

Для студентів денного та заочного відділення

економіко-правового факультету

Спеціальність: 6.060101 „Правознавство”

Освітньо-кваліфікаційний рівень „Бакалавр”

Одеса. 2012-2013

Укладач|складач|:

Никифорчук Л.П. старший викладач кафедри цивільно-правових дисциплін

Рецензенти:

Зілковськая Л.М. к.ю.н. доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Клейменова С. Н. к.ю.н. доцент кафедри цивільно-правових дисциплін

Затверджено:

рішенням кафедри цивільно-правових дисциплін,

протокол № 1 від 31 серпня 2012 року.

Рекомендовано до друку Вченою Радою економіко-правового факультету,

Протокол № 1 від „ „ вересня 2012р.

ЗМІСТ|вміст,утримання|

Вступ………………………………………………………………… 4

Система контролю знань.....................................................................6

Тематичний план навчальної дисципліни...........................................8

Програма лекційного курсу................................................................. 10

Засоби поточного контролю, методичні вказівки і плани та перелік

навчально- методичної літератури до окремих для практичних

занять.......................................................................................................13

Питання для самостійної роботи студентів..................................... 30

Теми рефератів.......................................................................................32

Засоби підсумкового контролю з навчальної дисципліни „Виконавче

провадження”..........................................................................................33

Перелік навчально-методичної літератури……………...................... 36

В С Т У П

З|із| придбанням|надбанням| України незалежності і із|із| зміною соціального та

економічного курсу, виникла необхідність у реформуванні судової системи, яка з|із| прийняттям |прийняттям,прийманням| в 1991 р. Концепції повинна була одержати|отримати| статус самостійної гілки державної влади.

Конституція України передбачає, що судові рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| є|з'являються,являються| обов'язковими до виконання на всій території України.

З|із| прийняттям |прийняттям,прийманням| Конституції України судова система юридично придбала|набула| статус самостійної гілки державної влади.

Новий статус судової влади, спричинив за собою реформи діяльності судів і створення|створіння| державної виконавчої служби.

Відповідно до Конституції України була проведена судова реформа, в результаті|унаслідок,внаслідок| якої відбулося розділення|поділ| властей, був утворений Департамент державної виконавчої служби в системі Міністерства юстиції України.

Державна виконавча служба є|з'являється,являється| відносно молодим відомством в структурі виконавчої влади.

До прийняття |прийняття,приймання| Законів України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року, «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, Інструкції про провадження виконавчих дій від 15 грудня 1999 року виконанням рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| займалися самі суди, при яких був апарат судових виконавців.

До 28 березня 1998 року в Україні не існувало єдиного державного органу, основним завданням якого було б виконання рішень судів, владних інститутів, а також рішень інших органів, що, згідно з законом, підлягають виконанню. Виконання судових рішень було покладено на судових виконавців

З|із| прийняттям |прийняттям,прийманням| Нових законів, 5-й розділ ЦПК| України був перейменований і містити |утримував| питання «звернення судового рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| до виконання і поворот виконання», в ньому вказано, що виконання судових рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| судів здійснюється відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», були виключені статті, регулюючі порядок|лад|, строки виконання судових рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|.

Незалежна Україна прийняла закон, яким визначила основи організації і діяльності державної виконавчої служби (далі ДВС|), її завдання|задачі|, правовий статус державного виконавця.

ДВС| входить в систему органів Мінюсту|мін'юсту| України і здійснює виконання рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| судів загальної|спільної| юрисдикції, господарських, адміністративних і третейських судів, а також органів і посадовців, відповідно до вимог закону.

Завданнями|задачами| ДВС| є|з'являється,являється| своєчасне, повне|цілковите| і неупереджене примусове виконання рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, передбачених законом.

Правову основу діяльності ДВС| складають Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 р., ЗУ| «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року, Інструкція Мінюсту|мін'юсту| України від 15 грудня 1999 року «Про здійснення виконавчих дій», ЦПК|. ГПК|, КАС| України та інші закони, а також нормативно-правові акти, які прийняті для їх виконання.

Структура органів ДВС| може бути зображена|змальована| таким чином:

Міністерство юстиції України управляє всією службою через Департамент ДВС| Міністерства юстиції України і начальників відділів ДВС| Головного управління юстиції в АРК, а також начальника відділу ДВС| головного управління юстиції в містах Києві і Севастополі.

Директор Департаменту ДВС| керує через начальників відділів ДВС| Головного управління юстиції в АРК, відділу ДВС| Головного управління юстиції в містах Києві і Севастополі, а також начальника відділу ДВС| Головного управління юстиції в областях.

Вказані начальники керують через начальника районного, міського, районного в місті відділу ДВС|.

Начальник районного, міського відділу ДВС| керує державними виконавцями, які є|з'являються,являються| основною ланкою в структурі ДВС|.

Виконання рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, перелік яких встановлений|установлений| законом, покладено на державного виконавця.

Державний виконавець є|з'являється,являється| представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, постановлених ім'ям України і рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| інших органів, посадовців, виконання яких покладене на ДВС|.

Виконавче провадження – це сукупність дій органів та посадовців, вказаних в Законі України «Про виконавче провадження», направлених|спрямованих| на примусове виконання рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань| судів та інших органів (посадовців), які здійснюють по підставах, способом і в межах повноважень, визначених справжнім|теперішнім,даним| Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до справжнього|теперішнього,даного| Закону і інших законів, а також рішень|розв'язань,вирішень,розв'язувань|, які відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Загальними|спільними| принципами виконавчого провадження є|з'являються,являються| нормативні положення|становища|, які присутні всьому виконавчому провадженню.

Права і інтереси сторін і інших осіб|облич,лиць| у виконавчому провадженні забезпечуються поряд гарантій, закріплених зокрема в Законі України «Про виконавче провадження».

Особливо важливого значення набуває роль виконавчої служби України з огляду на необхідність чіткого виконання міжнародних рішень стосовно входження української держави до міжнародних організацій і органів, європейської спільноти, а також імплементації до українського законодавства міжнародних норм права.

За цих умов від чітких дій виконавчої служби України залежить імідж української держави, її спроможність виконувати добровільно взяті на себе обов’язки у правовій сфері.

Мета дисципліни полягає у тому, щоб дати студентам уяву про сучасний механізм правового регулювання виконавчих правовідносин, навчити їх концептуальним засадам правових інститутів, які вивчаються в межах даної галузі; виробити у студентів вміння правильно розуміти зміст і тлумачити нормативні акти, користуватися ними у практичній діяльності.

У методичних вказівках студентам рекомендується питання з тем, передбачених навчальною програмою дисципліні „Виконавче провадження”, надаються рекомендації щодо опрацювання лекційного матеріалу, пропонується основна та додаткова література для підготовки до практичних занять та розв’язання ситуаційних задач.

Під час розв’язання ситуаційних задач студент набуває навики застосовувати комплексно норми конституційного, цивільного, цивільно процесуального, господарського процесуального кримінального, трудового та інших галузей права до певних фактичних обставин виконавчого провадження.

Методичні вказівки та плани семінарських занять з дисципліни „Виконавче провадження” мають на меті сприяти студентам у вивченні дисципліни, забезпеченні формування у них комплексу знань та навичок їх практичного застосування.

Навчальна нормативна дисципліна „Виконавче провадження” викладається за кредитно-модульною системою організації навчального процесу (КМСОНП).

Система контролю знань

Дана система впроваджується з метою досягнення відповідності стандартам європейської системи освіти, затребування українських освітянських кваліфікацій європейським ринком праці, упровадження стандартизованого додатка до дипломав, модель якого розроблено Європейською системою та стимулювання викладачів і студентів вищих навчальних закладів до вдосконалення системи обєктивної оцінки якості знань.

Модульне навчання сприяє комплексному підходу до розгляду та розвязання таких завдань: формування змісту навчання, здатного гнучко реагувати на конкретні умови навчання, потреби практики; стимулювання самостійності та відповідальності студентів; забеспечення індивідуалізації навчання щодо темпу, рівня допомоги та диференціації змісту навчання; здійснення якісного процесу навчання, унаслідок якого досконало оволодівають знаннями, навичками та вміннями всі студенти або переважна їх більшість.

Рівень знань студентів оцінюють за 100-бальною шкалою оцінювання (максимально можлива сума балів, яку може набрати студент за всума видами контролю знань з дисципліни).

Дисциплина має два модуля, та 2 змістові модулі, які охоплюють матеріал усіх тем. Програма курсу передбачає проведення модульного контролю по кожному з модулів.

Поточно-модульний контроль (ПМК) – це один з видів контролю стану засвоення знань та вмінь студента з модуля навчальної дисципліни. Поточно модульний контроль включає оцінювання знань студента під час проведення практичних (семінарських) занять, виконання завдань самостійної роботи тощо і проведення модульного контролю (тестування, опитування, контрольна робота тощо).

Ця дисципліна вивчається протягом одного семестру та складається з двох змістових модулів (ЗМ). По завершению курсу студенти в седьмом семестрі складають заліки.

Орієнтовні форми поточного контролю (ПМК) знань на семінарських заняттях та їх оцінка:

• доповідь (виступ на задану тему) – до 5 балів;

• доповнення доповіді – до 3 балів;

• експрес опитування – до 3 балів;

• самостійна робота – до 4 балів;

• вирішення задач – до 4 балів;

• тестування (з набору суджень вибрати вірні) – до 3 балів;

• доповідь, реферат (змістовна письмова робота на задану тему з аналізом літератури та висновками) – до 5 балів;

• участь в дискусії – до 2 балів.

Шкала оцінювання знань студента встанавлює взаємозв’язок між рейтинговим показником з дисципліни, національною школою оцінювання знань студента і шкалою оцінок ЕСТS

За 100-бальною шкалою	Оцінка ECTS	За національною шкалою для заліку
90-100	А	зараховано
85-89	В
75-84	С
70-74	D
60-69	Е
35-59	FX	незадовільно з можливістю повторного складання
0-34	F	незадовільно з обов'язковим повторним вивченням дисципліни

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ПО ДИСЦИПЛІНІ «ВИКОНАВЧЕ ПРОВАДЖЕННЯ»