I нигилизм

1. Нигилизм как следствие бывшего до сих пор в ходу толкования ценности бытия

2

Что обозначает нигилизм? То, что высшие ценности теряют свою ценность. Нет цели. Нет ответа на вопрос «зачем»?

3

Радикальный нигилизм есть убеждение в абсолютной несостоятельности мира по отношению к высшим из признаваемых ценностей; к этому присоединяется созна­ние, что мы не имеем ни малейшего права признать какую-либо потусторонность или существование вещей в себе, которое было бы «божественным», воплощенной моралью.

Это сознание есть следствие возвращенной «правди­вости»; следовательно, само оно — результат веры в мораль.

4

Какие преимущества представляла христианская мо­ральная гипотеза?

1) Она придавала человеку абсолютную ценность, в про­тивоположность его малости и случайности в потоке ста­новления и исчезновения;

2) она служила адвокатом Бога, оставляя за миром, несмотря на страдание и зло, характер совершенства, вклю­чая сюда и «свободу» — зло являлось полным смысла;

3) она полагала в человеке знание абсолютных ценнос­тей и тем давала ему именно для важнейшего адекватное познание;

4) она охраняла человека от презрения к себе, как к человеку, от восстания с его стороны на жизнь, от отчая­ния в познании. Она была средством сохранения.

In summa³²: мораль была великим средством для проти­водействия практическому и теоретическому нигилизму.

5

Но среди тех сил, которые взрастила мораль, была прав­дивость: эта последняя в конце концов обращается про­тив морали, открывает ее телеологию, ее корыстное рассмотрение вещей, — и теперь постижение этой издавна вошедшей в плоть и кровь изолганности, от которой уже отчаивались отделаться, действует прямо как стимул. Мы констатируем теперь в себе потребности, насажденные долгой моральной интерпретацией, потребности, представ­ляющиеся нам теперь потребностью в неправде; с другой стороны, это те самые потребности, с которыми, по-ви­димому, связана ценность, ради которой мы выносим жизнь. Этот антагонизм — не ценить того, что мы позна­ем, и не быть более вправе ценить ту ложь, в которой мы хотели бы себя уверить, — вызывает процесс разложения.

6

Антиномия вот в чем: поскольку мы верим в мораль, мы осуждаем бытие.

7

Высшие ценности, в служении которым должна была бы состоять жизнь человека, в особенности тогда, когда они предъявляют к нему самые тяжелые и дорого обходя­щиеся требования, эти социальные ценности — дабы уси­лить их значение, как неких велений Божьих, — были воздвигнуты над человеком как «реальность», как «истин­ный» мир, как надежда и грядущий мир. Теперь, когда выясняется низменный источник этих ценностей, тем са­мым и вселенная представляется нам обесцененной, «бес­смысленной»... но это только переходное состояние.

8

Нигилистический вывод (вера в отсутствие ценностей) как следствие моральной оценки — эгоистическое не­навистно нам (даже при сознании невозможности неэго­истического); необходимость нам ненавистна (даже при сознании невозможности liberum arbitrium’a³³ и «умопос­тигаемой свободы»). Мы видим, что не достигаем той сфе­ры, в которую мы вложили свои ценности, но тем самым та другая сфера, в которой мы живем, еще ни мало не вы­играла в ценности: напротив того, мы устали, ибо потеря­ли главное наше побуждение. «Доселе напрасно!»

9

Пессимизм как форма, предшествующая нигилизму.

10

А. Пессимизм как сила — в чем? В энергии его логики, как анархизм и нигилизм, как аналитика.

В. Пессимизм как упадок — в чем? Как изнеженность, как космополитическая сочувственность, как «tout comprendre»³⁴ и историзм.

Критическая напряженность: крайности выступают вперед и получают перевес.

11

Логика пессимизма, что влечет ее к крайнему нигилиз­му. — Понятие отсутствия ценности, отсутствия смыс­ла, поскольку моральные оценки скрываются за всеми дру­гими высокими ценностями.

— Результат: моральные оценки суть обвинительные приговоры, отрицания, мораль есть отвращение от воли к бытию...

1 Маються на увазі платоніки.

2 Тобто Платон і його послідовники.

3 Атлотети — розпорядники і судді на змаганнях з бігу. Вони, серед іншого, визначали переможця і вручали йому нагороду, атлон.

4 Неs. Еrgg. 293, 295-297.

5 Тобто з 1095а 30.

6 Учення про три способи життя сходить до натурфілософів і Піфагора (див. про це особливо: Іатb. V. Руth. 58-59).

7 Сарданапал — легендарний ассірійський цар, який в уявленнях еллінів (а потім і римлян) уособлював зніжений спосіб життя. Епітафія на його могилі широко цитувалася в античній літературі і обговорювалася у філософських дискусіях. Серед іншого, вона неодноразово і в різних варіантах згадується в "Бенкетуючих софістах" Aфінея: (буквально) "їж, пий, утішайся, оскільки все інше не варте лускоту пальців".

8 ή τιμή означає "честь, почесті, пошану" і виступає в Арістотсля нагородою за доброчесність, ή άρετή (так у : СЕ. - Т. 7. - С. 280 прим. 11); тут краще розуміти саме "пошану", а не "честь".

9 Під "творами для широкого кола" перекладачі та коментатори зазвичай розуміють "популярні" твори як самого Арістотеля, так і Інших авторів — не перипатетиків.

10 Див.: 1177а12-1178а1; 1178а22; 1179а32.

11 Я тут приймаю традиційний переклад як "суспільна", оскільки термін πολιτικός походить від слова поліс, яке в першу чергу означає не державу, а саме колектив, общину, громаду — громадянський колектив.

12 Див. 1100а 10-b19, 1169b16-22, а можливо й 1170b20-1171 а20.

13 Щодо тексту, взятого в кутові дужки, немає спільної думки: одні коментатори вважають його інтерпольованим, інші — властиво Арістотелевим.

14 Зі звичайним життям ототожнює красу Берк у своїх «Філо­софських дослідженнях відносно походження наших понять про піднесене й прекрасне». До простого образу прирівнюють красу, оскільки мені відомо, всі послідовники догматичної системи, котрі коли-небудь ділилися своїми думками з приводу цього предмета: з-поміж митців цієї теми торкається Рафаель Менгс у своїх «Роз­думах про смак у живопису», не кажучи вже про інших. У цій галузі, як і в усіх інших, критична філософія відкрила перед нами шлях до співвіднесення досвіду з принципами і спекулятивності з досвідом.

15 Коли зіставити (не виходячи за рамки сучасного світу) скач­ки в Лондоні, бої биків у Мадріді, спектаклі в колишньому Пари­жі, змагання гондольєрів у Венеції, полювання у Відні і веселу, красиву метушню на римському Корсо, то неважко буде помітити нюанси смаку цих різних народів. Проте народні грища в різних країнах світу набагато різноманітніші, ніж ігри вищих кіл у тих самих країнах, і це дуже легко пояснити.

16 Ровное настроение, характер (лат.).

17 [Абстрактно (лат.)]

18 [Першу рушійну силу (лат..)]

19 [«Про розум» (франц.)]

20 [Про смаки не сперечаються (лат.)]

21 [Смаки (лат.)]

22 [Що за часи! Що за звичаї (лат.)]

23 [Пізніше (лат.)]

24 [Формальна естетика повинна залишити осторонь весь зміст і обмежитися тільки самою формою (нім.)]

25 [Формальна краса є тільки дуже підрядним чинником ми­стецької краси, яка по суті від форми йде до змісту (нім.)]

26 [форма є гарною тільки тоді, коли вона є несвідомим, мимовільним зображенням і уявленням ідей (нім.)]

27 [Краса є приємним проявом добра (нім.)]

28 [«Вірний пастух» (італ.)]

29 [Щоб і цього не бракувало (польськ.)]

30 [Вирішальне значення має не те, в що ми віримо, а тільки те, як ми віримо (нім.)]

31 [Краса йде від форми до змісту (нім.)]

32 В совокупности (в сущности) (лат.)

33 независимый судья (в смысле «высокий судья») (лат.)

34 всепонимание (фр.)