Тема 3.10 психологія взаємовідносин у сім”ї

Семінар-дискусія

Запитання для обговорення

1. Якими Ви бачите місце жінки та чоловіка у сучасній сім'ї?

2. Чи можливо у нашій державі досягнути тендерного консенсусу?

3. Що, на Вашу думку, необхідно для створення справжньої щасливої сім'ї? Яке Ваше ставлення до "цивільного шлюбу"?

4. Що сьогодні більш важливе - сім'я чи успіх?

5. Чому виникають конфлікти у сімейному житті? Які їх причини? Яким чином можливо їх вирішувати?

Рекомендована література: 1.9; 2.37, с. 419-454; 2.56; 2.72.

Завдання для самостійної роботи

1. Використовуючи рекомендовану літературу, підготуватися до участі у дискусії.

2. Проаналізувати ситуацію "Викрадення". Продумати відповіді та зробити письмові нотатки до питань, вказаних у завданні-для домашньої роботи (див. додаток В).

3. Проаналізуйте який тип стосунків зараз склався між вами та вашими батьками?

Запитання для самоконтролю

1. Якому типу сім'ї ви надаєте перевагу? Чому ?

2. Які типові варіанти відносин виникають в сучасній сім'ї ?

3. Які причини призводять до конфліктів у сімейних стосунках ?

4. Як можна вирішити ці конфлікти ? Чи можливо взагалі ?

Теми виступів і рефератів

1. Психологічні проблеми молодої сім’ї .

2. Чи існує проблема батьків та дітей?

3. Як порозумітись з батьками?

4. Конфлікти у сімейних стосунках.

4 Методичні поради до самостійної роботи

4.1. Вступ

Засвоєння навчальної дисципліни "Психологія" відбувається як в аудиторії, так і під час самостійної роботи.

Останнім часом самостійній роботі студентів приділяється значна увага. Цей вид роботи підвищує відповідальність тих, хто навчається, формує навички працювати самостійно, здобувати знання та використовувати їх при аналізі процесів, що відбуваються у навколишньому світі та особистому житті людини, дозволяє більш ефективно розвивати творче мислення, формувати характер.

Самостійна робота планується, організовується індивідуально кожним студентом, але він завжди може розраховувати на консуль­тації викладача.

Звертаємо увагу на те, що основний зміст курсу наводиться у навчальній програмі, а вимоги до знань і умінь студентів, запитання для самостійного вивчення, література –у робочій програмі.

Основне завдання цих методичних рекомендацій полягає в тому, щоб виділити основні ідеї, напрями, на які треба звернути увагу при самостійному вивченні навчального матеріалу, дати поради щодо підготовки до семінарського або практичного заняття, контролю знань.

Сподіваємося, що ці поради допоможуть студентам при здобутті нових знань про внутрішній психічний світ особистості, її поведінку, навчання та виховання.

4.2 ЯК САМОСТІЙНО ВИВЧИТИ НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ І ПІДГОТУВАТИСЯ ДО СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

У цьому розділі визначаються основні вимоги до самостійного вивчення навчального матеріалу, виділяються ідеї, думки вчених, психологів, педагогів, на які слід звернути увагу, вивчаючи теми самостійно.

Опанування навчального матеріалу слід почати з уточнення питань, що наводяться у підручниках, навчальних посібниках, на лекціях.

Далі треба приступити до вивчення літературних джерел, моно­графій, наукових статей (список додаткової літератури наводиться у робочій програмі).

Особливу увагу слід приділити публікаціям, науковим статтям у журналах: "Психологія і педагогіка", "Практична психологія та соці­альна робота", "Персонал", "Вопросы психологии". Психологія, як і інші науки постійно розвивається, тому нові тенденції, підходи найперше висвітлюються на сторінках журналів, наводиться багато практичного матеріалу.

Семінарські заняття тісно пов'язані з лекціями та іншими формами навчальної роботи у вищій школі, вони сприяють виробленню у студентів умінь і навичок самостійно здобувати знання з різних джерел, розвивають пізнавальну активність і самодіяльність на семінарських заняттях, студенти вчаться висловлювати і аргументувати свої думки, вміти слухати один одного. Заняття сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, вчать активній

ЖИТТЄВІЙ ПОЗИЦІЇ.

Семінарське заняття V- одна з найважливіших форм аудиторної роботи при вивченні курсу. Вони проводяться з найбільш важливих тем, що вивчаються студентами самостійно. Теми семінарів, література наведені у робочій програмі.

Семінарські заняття проводяться у таких формах:

• семінар-розгорнута бесіда;

• семінар-дискусія;

• семінар-аналіз ситуаційних вправ;

• семінар - "мозковий штурм".

Яка різниця між цими формами семінарів? Як готуватися до різних семінарів? Які основні вимоги до участі в них?

Перш за все вибір форми семінару визначається: метою і змістом навчального матеріалу, роком навчання, рівнем підготовки студентів, педагогічною майстерністю керівника семінару.

Семінар-розгорнута бесіда: Це тип семінарського заняття най­ більш поширений, особливе на пёрших курсах. Його характерною ознакою є чітко сформульовані запитання, відповіді на які студенти мають дати після самостійного вивчення відповідного програмного матеріалу. При цьому запитання можуть мати і зворотний характер - від студентів до викладача, відповідати може як викладач, так і студенти.

Семінар не вимагає підготовки рефератів, письмових виступів та доповідей студентів, але передбачає знання фактичного матеріалу з того чи іншого питання та уміння викласти ці знання в усній формі перед аудиторією. Під час бесіди з'ясовуються не лише основні питання, винесені на заняття, а й другорядні, спрямовані найбільш глибоке і свідоме засвоєння фактичного матеріалу, та пов'язані з майбутньою професійною діяльністю. ...

Наприкінці семінару викладач оцінює рівень підготовки сту­дентів, їхнє знання фактичного матеріалу з теми, вказує на успіх і недоліки.

Семінар-дискусія - подібний до першого типу семінарського заняття, але він має і свої особливості. Основним є те, що до обговорення питань, винесених на заняття, можна підходити з різних позицій і висловлювати, різні погляди, полемізувати, підтверджувати свої думки відповідними фактами.

Семінар будується так, що з доповіддю з кожного питання виступає один доповідач, який не розкриває його повністю, а залишає час для доповнення, полеміки, подальшого обговорення. При цьому при висвітленні питання можуть висловлюватися різні погляди, по-різному оцінюватися явища. Завдання викладача полягає в тому, щоб спрямувати дискусію в потрібному напрямку, дати тлумачення тих положень, фактів і явищ, які обговорювалися на занятті.

Хід семінару можна доповнити розв'язанням завдань, вправ. Застосування їх під час семінарських занять урізноманітнює роботу студентів, додає елемент творчості, розвиває кмітливість. Розв'язання завдань дає змогу студентам краще зрозуміти теоретичний матеріал і побачити його життєву необхідність.

Такий семінар буде ефективним, якщо:

• усі учасники дискусії будуть підготовленими до нього, мати­ муть чіткі тези своєї позиції, а не довгий реферат (читання такого реферату - зайва витрата часу);

• дискусія буде спрямована на з'ясування проблеми, а не на "змагання" її учасників;

• протилежні точки зору не повинні нівелюватися - саме наявність їх просуває дискусію вперед.

Бажано, щоб усі учасники дискусії були почергово її керівниками. Керівнику слід готуватися до дискусії грунтовніше, ніж іншим.

Проводячи семінарські заняття, можна час від часу застосо­вувати прийом опитування експертів. Мета такого опитування -ознайомитися з поглядами експерта на те чи інше питання. Відповіді експертів можуть бути попередньо підготовлені або не підготовлені, але наявність знань у тих, хто ставить запитання, обов'язкова.

Можна застосовувати також дискусію з розподіленням ролей. За­здалегідь визначеною темою дві групи ретельно готуються висловити думки (точки зору) з метою стимулювання ділової суперечки. Точки зору завчасно з'ясовуються; вони не обов'язково мають відповідати справжнім поглядам кожної з груп. Наприклад: "Інтелект передається переважно соціально". Інші члени групи спочатку можуть тільки слухати, а потім також залучатися до дискусії. Кожний член групи має право висловитися тільки один раз.

Семінар-аналіз ситуаційних вправ. Його проведення пов'язано з аналізом ситуацій, що надані у збірнику та винесені на обговорення.

Семінар-"мозковий штурм". Проводиться за зразком запропо­нованого у 1953 р. американським психологом А. Осборном колективного методу вирішення складних, не достатньо розроблених питань науки, техніки, організаційних проблем тощо. Семінар може готуватися і проходити у формі "потоку ідей". Його мета - виявити максимум ідей для вирішення проблеми.

Викладач формулює проблему у вигляді питання (її можна вибрати, за бажанням студентів). Обговорення починається з виступу студента, який ,за 2-3 хв. має запропонувати свій спосіб вирішення проблеми. Запропоновані студентом ідеї обмірковуються всіма студентами семінару не більше п'яти хвилин. Потім виступає один студент і пропонує іншу ідею або доповнює попередню. Аудиторія обмірковує ці пропозиції. Кожен учасник семінару може висловлю­вати різноманітні думки. При цьому не дозволяється критика, іронічні репліки. Семінар проходить в, атмосфері доброзичливості.

Протоколіст записує;, ідеї без будь-яких оцінок. Доті ідеї класифікуються за визначеними критеріями (простота, складність рішення, адекватність проблеми). Класифікувати ідеї можна усно або письмово, а роботу обмежити часом. Цей вид семінарського заняття не використовується при аналізі ситуаційних вправ.

Вища, школа покликана дати майбутнім спеціалістам глибокі та міцні теоретичні знання з тих наук, які вони вивчають. Проте вона також повинна навчити творчо застосовувати ці знання на практиці і в житті, на, виробництві. Цьому сприяють практичні заняття. Ця форма занять активізує пізнавальну діяльність студентів, дає їм можливість виявити ініціативу і винахідливість, міцніше засвоїти програмний матеріал.

На практичних заняттях із курсу проводиться тестування з використанням комп'ютера.

Незважаючи на різні види семінарських, практичних занять, вони мають багато спільного у процесі підготовки та участі в них. Вони потребують:

1. Ретельного вивчення навчального матеріалу за допомогою підручників, навчальних посібників, сучасної додаткової літератури.

2. Активної позиції, бажання виступати, відстоювати свою точку зору, а також навичок регулярно вести записи у своїх конспектах.

3. Шанобливого ставлення до викладачів, своїх товаришів.

4.3 ЯК ВИКОНАТИ ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

Перелік завдань до самостійної роботи містить такі, як оцінити особливості уваги, пам'яті, рівень інтелекту, тип темпераменту тощо за допомогою психологічних методик, тестів. Як працювати з методиками та тестами, обов'язково розглядатиметься на заняттях.

Звертаємо увагу, що ці-тести наводяться у списку рекомендованої літератури.

Тест (від англ. іезі - дослід, проба) - це метод психодіагностики, у якому використовуються стандартизовані запитання і завдання, які мають визначену шкалу значень. Тест дозволяє заздалегідь із певною мірою ймовірності визначити актуальний рівень розвитку у людини особистіших характеристик, рівень знань, умінь і навичок. На відміну від інших психологічних методів дослідження особистості, тест дозволяє в короткий термін отримати кількісні та якісні оцінки характеристик, які мало залежать від суб'єктивного підходу дослідника, та необхідні дані. Результати тестування дозволяють також об'єктивно визначити й обрати прийоми та методи подальшого впливу на людину.

Разом із тим слід враховувати, що результати тестування, як правило, дають лише актуальний зріз вимірюваної якості. Відомо, що більшість характеристик особистості та її поведінки можуть динамічно змінюватися, тому неможливо скласти об'єктивне враження про людину тільки за результатами тестування.

Для того, щоб мати дійсне уявлення про себе або групу, необхідно застосувати науково-обґрунтований комплекс тестів або методів.

Слід зважати на те, що тести, як правило, дозволяють зробити прогноз приблизно на 80 %. У кожному двадцятому випадку особистісний тест взагалі не спрацьовує, а особистісні якості людини, яка пройшла тестування, відрізняється від якостей, отриманих за результатами тесту.

Наукові дослідження свідчать, що до кожного тесту та тесту­вання можна підготуватися, хоча не всі психологи підтримують це твердження.

Підготовка до тестування необхідна і тому, що останнім часом спостерігаються зловживання особистішими тестами. Тестування, що проводиться не професіоналами, може викликати у людини невпевненість або страх. Тому, хто відчує, що тестування йому не стільки допомагає, скільки заважає, слід тимчасово припинити тестування (зробити перерву).

Слід враховувати те, що особистіше тестування тісно пов'язане з тестуванням професійних якостей.

Деякі поради щодо тестування:

• Перед початком тестування слід з'ясувати, можна чи ні користуватися допоміжними засобами (словником, калькуля­тором тощо).

• Слід уважно прочитати вказівки до тесту, з'ясувати все незрозуміле.

• Насамперед треба виконувати легкі завдання, які не потребують довгих роздумів, тому що у багатьох тестах обмежений час опрацювання.

• Там, де необхідно робити вибір із кількох варіантів, у разі сумніву краще зробити позначку на будь-якому з них, ніж не зробити жодної.

4.4 ЯК ВИВЧИТИ ТЕОРЕТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ