Тема 5 емоції. Мотивація. Психічні стани (Регулятивна функція психіки)

Готуючись до семінару з цієї теми, зверніть увагу на те, що чим вище підіймається людина еволюційною сходинкою, тим складнішу роль відіграють емоції.

Традиційно ці два аспекти розглядаються окремо. Тепер відомо, як зазначає Ж. Годфруа, що відповідальні за них нервові структури, розташовані у мозку ссавців дуже близько одна до одної. Вивчення механізмів діяльності мозку людини дозволяє встановити тісні зв'язки між свідомістю, почуттям, мотивацією та поведінкою.

Проте, щоб більш чітко усвідомити ці питання, перш за все слід з'ясувати, що таке емоції, яка їх роль у поведінці людини, які є види емоцій, емоційні стани та їх прояви.

Яку роль відіграють емоції у діяльності. Яке значення має самооцінка та рівень спонукань у процесі мотивації.

Зверніть увагу на те, що через емоції людина дізнається про значущість того, що відбувається, формує до нього своє ставлення.

Далі слід проаналізувати теорії емоцій. Необхідно зазначити, що чистих теорій психології емоцій не існує. Ч. Дарвін, У. Джеме, К. Ланге, Л. Фестингер, П. Симонов та ін. порушують питання фізіології та інші, пов'язані з ними, тому що будь-який емоційний стан спричиняє фізіологічні зміни в організмі.

Можна визнати, що виникнення емоцій, їх позитивне та нега­тивне забарвлення визначається перш за все кількістю інформації, яку має людина у певний момент.

З'ясуйте, що таке: почуття, настрій, пристрасть, стрес, емпатія.

Далі розгляньте поняття "мотив", "мотивація".

Існує низка теорій, що стосуються мотивації: біологічних спонукань, оптимальної активізації, когнітивної теорії та ін. Останні дозволяють краще зрозуміти поведінку людини, відрізняти первинні види мотивації, або біологічні спонукання, необхідні для функціонування механізму, від потреб, що лише віддалено стосуються виживання.

Далі слід уяснити, що психічні стани становлять цілісні характеристики психічної діяльності за певний проміжок часу. Вони, змінюючись, постійно присутні у житті людини, в її стосунках з оточуючими, навколишнім світом.

Спробуйте з'ясувати, чим психічний стан конкретної людини відрізняється від "масоподібних психічних явищ", а також простежте взаємозв'язок психічних станів людини з психічними процесами.

Виділіть та охарактеризуйте позитивні стани (радість, вольова активність, професійна зацікавленість, натхнення тощо), негативні (психічне напруження, занепокоєння, тривога, стрес, фрустрація, агресія, ригідність та ін.).

Розгляд питання слід завершити з'ясуванням способів, засобів, за допомогою яких можна керувати своїми думками, образами, емоціями, а також впливати на емоційний стан інших людей. Інформацію можна отримати з додаткової літератури.

Отже, психічний світ людини — поняття багатопланове, різнобічне, суперечливе, динамічне, проте не хаотичне, воно має власну внутрішню організацію, певні закономірності, зв'язки.

Психічний світ-це і світ сприйняття, погляд всередину себе, у світ переживань; емоцій, станів.

Тема 6 психологічні теорії та розвиток особистості

Проблема особистості у психології одна з центральних. Кожен має своє уявлення про особистість, відрізняються також і погляди щодо того, чому одні люди досягають значних успіхів, а інші ні. Чому одні агресивні, напружені, а інші поводяться спокійно? Дати відповіді на ці та інші питання - головне завдання цієї теми. Основний матеріал подається на лекції, але сподіваємося, що студентів зацікавлять погляди видатних психологів, їх праці.

У сучасній психології можна виділити сім основних підходів до розвитку особистості.

1. Психодинамічна теорія (класичний психоаналіз), засновник -австрійський психолог 3. Фрейд (1859-1939). На його думку, основним джерелом розвитку особистості є біологічні фактори (інстинкти), біологічна енергія "лібідо" (від лат. - потяг, бажання). Ця енергія спрямована на продовження роду та на руйнування. Особистість, на думку автора, формується протягом перших шести років життя. Фрейд виокремлює три основні блоки або інстанції особистості:

• ІД (Воно) - головна структура особистості, яка складається з несвідомих потягів, бажань. Вона функціонує відповідно до принципу задоволення.

• Эго (Я) - сукупність свідомих функцій психіки у визначенні то­го, що ж таке особистість, якою є її структура, що є джерелом її активності.

• Суперего (Над-я) - структура, яка утримує соціальні норми, установки, духовні цінності суспільства.

Тобто, особистість з одного боку - це система сексуальних і агресивних мотивів, з іншого - захисних механізмів індивідуально відмінного співвідношення окремих якостей, інстанцій..

У. природу людини закладені агресивні потяга, а его і суперего не можуть їм протидіяти, тому що розвинені недостатньо.

2. Аналітична теорія. Вона подібна до теорії класичного психоаналізу. Найбільш яскравий представник - швейцарський дослідник К. Юнг (1875-1961).

Особистість — це сукупність вроджених і реалізованих архетипів, а структура особистості - це індивідуальна своєрідність окремих якостей архетипів, а також екстравертної або інтровертної установок особистості.

Автор стверджує, що кожна людина народжується з відповідним архетипом (воїна, злочинця тощо) і соціальне оточення дозволяє їм наповнювати ці архетипи.

3. Гуманістична теорія. У ній виокремлюють два напрями:

• клінічний - К. Роджерс (1902 -1987);

• мотиваційний - А. Маслоу (1908-1970).

Незважаючи на деякі розбіжності, погляди вчених мають багато спільного.

Можна сказати, що особистість це внутрішній світ - результат самоактуалізації Я. Структура особистості - це індивідуальне співвідношення реального і ідеального Я.

Гуманісти вважають, що люди різні, тому що з розвитком у особистості виникають розбіжності між Я реальним та ідеальним, вони можуть орієнтуватися та на різні потреби.

Близька до гуманістичних поглядів теорія психосоціального розвитку Е. Еріксона (1902-1994), який розглядає розвиток особистості як послідовність восьми криз, які необхідно подолати людині.

У структурі особистості головним є свідома частина, яка прагне до збереження своєї цілісності та індивідуальності. До того ж автор вважає, що особистість розвивається впродовж всього життя. Впливають на процес розвитку не тільки близькі люди, але і суспільство, друзі, робота.

4. Когнітивна теорія. Засновник цього підходу американський психолог Д. Келлі (1905-1967). Його погляди подібні до гуманістичної теорії, але мають деякі відмінності.

Особистість розглядається як система організованих особистіших конструктів, в яких перетворюється особистий досвід людини. Структура особистості розглядається як індивідуальна своєрідна ієрархія конструктів. Така конструктність дозволяє особистості сприймати та інтерпретувати світ, запам'ятовувати ті або інші моделі поведінки.

5. Поведінкова теорія. Засновники - Дж. Уотсон (1878-1959), Б. Скіннер (1904-1900), А. Бандура (нар. 1925 р.)

Головна теза теорії - особистість є продуктом навчання. Струк­тура особистості - це складно організована ієрархія рефлексів або соціальних навичок, в яких основну роль відіграють внутрішні блоки самоефективності, суб'єктивної значимості і доступності.

6. Діяльнісна теорія. В її розробку внесли вклад С. Рубінштейн (1889-1960), О. Леонтьев (1903-1979).

У рамках цієї теорії особистість розглядається як свідомий суб'єкт, який займає важливе місце в суспільстві і виконує суспільно корисну діяльність. Структура особистості — це організована ієрархія якостей (здібності, характер).

7. Теорія особистісних рис. Найбільш відомі вчені Г. Олпорт (1897-1967), Д. Кеттел (1860-1944) і Г. Айзенк (1916-1994).

Риса, на думку вчених, - це схильність людини вести себе відповідним чином в різні часи і в різних ситуаціях. Тобто особистість розглядається як комплекс особливостей, якостей.

Спробуйте проаналізувати різні точки зору вчених на психологію особистості, виявити найбільш важливі думки, які допоможуть розібратися у своєму внутрішньому світі, дізнатися про оточуючих, аналізувати механізми, за допомогою яких особистість зберігає свою цілісність, індивідуальність. При цьому зверніть увагу на роль Я-концепції у житті особистості.

Особистість - це сума не відношень, а органічна, самореалізуюча система найвищої життєдіяльності, стійкості, абсолютного сприйняття індивідуального, сущого і максимально успішного застосування загальнозначущого при найвищій свободі вибору.

Можна сказати, що еволюція особистості, її розвитку відбувається в "горнилі", ще спадковість зіткається з різноманітними впливами навколишнього середовища.

Кожний період життя особистості характеризується особли­востями розвитку його як Я. Важливо при цьому не забувати, що індивідуум безперервно еволюціонує як єдине ціле. Тому не дитина, а доросла людина може досягти рівня особистості, тобто максимально розгорнути цілісність індивідуальної сутності.

Індивідуальні відмінності особистості не безмежні. Людина живе в певному середовищі, яке обмежує його самовираження, свободу.

Проблеми в побуті, які постають перед людиною, призводять до "розпаду" особистості.