Тема 4 пам'ять. Мислення. Інтелект (Пізнавальна функція психіки)

Активізацію психічної діяльності неможливо відокремити від оброблення інформації, що надходить ззовні, і від організму.

Розшифрована на вищих рівнях інформація дозволяє програ­мувати та формувати більш або менш адаптовані форми поведінки, які дозволяють індивіду взаємодіяти з навколишнім середовищем.

Ми знаємо, що більшість реакцій організму є природженими (холод, голод тощо), це дозволяє організму швидко реагувати, проте більшість форм поведінки виробляються під час навчання (процес, що дозволяє накопичувати інформацію у нервовій системі). За допомогою навчання формуються вміння та навички.

В усіх цих процесах найважливіша роль належить пам 'яті. Без неї було б неможливим збереження досвіду та закріплення заново засвоєних форм поведінки. "Без памяти, - писав російський психолог Л.Р. Рубінштейн, - мы были бы существами мгновения, наше прошлое было бы мертво для будущего. Настоящее, по мере его протекания, безвозвратно исчезло бы в прошлом".

При вивченні питання, присвяченого проблемам пам'яті, слід мати на увазі, що питання про механізми пам'яті складні, вони є предметом вивчення ряду наук — фізіології, біохімії та ін. Психологія розглядає пам'ять у системі психічної пізнавальної діяльності.

У зв'язку з цим слід дати відповіді на такі запитання: які функції виконує пам'ять у психічній діяльності людини; які індивідуальні відмінності спостерігаються у пам'яті; що впливає на продуктивність пам'яті; які є види, рівні пам'яті; як змінюється пам'ять з віком, як можна розвивати пам'ять у процесі навчання?

Ознайомтеся із теоріями запам'ятовування та забування 3. Фрейда, Г. Еббінгауза, Д. Лаппа, Ю. Пугача та інших дослідників. Зверніть увагу на способи розвитку пам'яті.

Запам'ятайте, немає на світі двох людей, у яких пам'ять працювала б однаково. Перш за все тому, що у кожної людини своя генетична основа. Пам'ять тісно пов'язана з культурним оточенням та сприйняттям. Пам'ять треба примушувати працювати.

Відомо, що пам'ять є основою мислення, процесу, без якого не могли б здійснюватися ні інтеграція отриманих відомостей про світ, ні програмуватися поведінка. Проблема мислення тривалий час вивчалася філософією, логікою.

Теорії розвитку пізнавальних процесів у деяких авторів істотно відрізняються. Біхевіористи розглядають мислення як внутрішній діалог, оснований на тих самих рушійних механізмах, що і мова.

Когнітивісти вважають, що мислення розвивається на основі рушійної активності, внутрішніх образів та мови. Ж. Піаже (1966), наприклад, вважає, що рушієм розвитку когнітивних процесів є адаптація до навколишнього середовища, хоча точка зору про те, що розвиток пізнавальних процесів є невіддільним від розвитку мови, була висловлена Л. Виготським ще у 1934 р.

Розглядаючи процеси мислення, зверніть особливу увагу на формування та засвоєння понять, вирішення проблем, адже процес засвоєння залежить від того, прості це поняття чи складні.

У процесі вирішення проблеми людина повинна пройти чотири етапи:

• підготовки,

• інкубації,

• осяяння (інсайт),

• розробки.

Ці етапи одним із перших описав російський психолог А.Р. Лурія, основоположник нейропсихології.

Далі зверніть увагу на відмінності мислення однієї людини від іншої, тобто визначте характеристики розуму. Виділіть якості та властивості творчого мислення та способи його розвитку, тому що стратегічне, творче мислення - одна з головних вимог діяльності у різних сферах.

Ступінь ефективності процесів пам'яті, мислення, якість пове-дінкових реакцій залежить від рівня інтелекту індивідуума.

Розглядаючи проблему інтелекту, уточніть його поняття, структуру (Дж. П. Гілфорд, Д. Кеттел, Л. Терстоун, Ж. Піаже, Р. Стернберг та ін.), а також сучасні підходи до проблеми інтелекту.

Ознайомтеся з методикою діагностики рівня інтелекту та способами його розвитку.

Проаналізуйте також висловлення Ф. де Ларошфуко: "Умен не тот, кого случай делает умным, а тот, кто понимает, что такое ум, умеет его распознать и любуется им".