Лекція 4. Смертність і тривалість життя населення.

1. Демографічне поняття смертності.

2. Епідеміологічний підхід.

3. Показники рівня смертності.

4. Стандартизація коефіцієнтів смертності.

5. Таблиці смертності.

6. Смертність за причинами смерті.

7. Динаміка очікуваної тривалості життя.

1. Демографічне поняття смертності.

Смертність є другою за важливістю після народжуваності демографічним процесом .дослідження процесу смертності дає змогу проаналізувати яким чином смертність населення впливає на структуру і чисельність населення.

У демографії під смертністю розуміють процес вимирання поколінь і розглядають як масовий процес, що складається з одиничних смертей, які настають у різному віці.

Смертність – це перший з демографічних процесів, що був фундаментально вивчений і статистично описаний. Більш ніж 300 років тому сформувалися програми і методи вивчення смертності. Кожна епоха висувала свої завдання стосовно вивчення смертності, проте і зараз залишається актуальною проблема зниження смертності та виявлення резервів тривалості життя.

Першим, хто спробував визначити біологічну тривалість життя, був Френсіс Бекон.

Причини смерті організму науковці розклали на дві великі групи:

1. Ендогенні (внутрішні) – пов’язані зі спадковістю, уродженими хворобами, старінням та іншими біологічними процесами, що відбуваються в організмі.

2. Екзогенні (зовнішні) – усі зовнішні причини, що пов’язані з якістю життя людини.

Смерть завжди є результатом дії двох цих причин.

2.Епідеміологічний підхід.

Сам термін запропонований у 1971 році американським демографом і соціал-гігієністом А. Омраном. Вихідна теза полягає в тому, що актуальну смертність можна розкласти на ендогенну й екзогенну складові, зумовлені відповідно внутрішніми і зовнішніми впливами на організм людини, що ведуть до захворювань і смерті, визначаючи як її загальний рівень, так і смертність з тих або інших конкретних причин.

Останнім часом у смертності стали виділяти не дві, а три складові:

1. чисто екзогенні смертності,

2. квазіендогенні смертності – у результаті накопичених екзогенних впливів;

3. чисто ендогенну смертність.

Сутність концепції епідеміологічного переходу полягає у твердженні при радикальну зміну структури смертності з причин, коли на зміну переваги екзогенних причин смерті прийшла першість ендогенних і квазіендогенних.

Тому, що до дії загальних соціально-економічних факторів, додалася дія деяких специфічних факторів, що впливають на здоров'я і тривалість життя людей (нові санітарно-гігієнічні умови, нова роль медицини, розвиток науки і техніки).

Виділяють чотири стадії епідеміологічного переходу, залежно від ролі причин екзогенної й ендогенної природи:

1. «Захворювання і голод» - введення в практику масових щеплень від інфекційних хвороб.

2. «Пандемія інфекційних захворювань» - зниження захворюваності і смертності, насамперед, від таких інфекційних захворювань, як туберкульоз, шлунково-кишкові інфекції, дитячі інфекції і т.і.

3. «Дегенеративні і професійні захворювання» - подолання негативних явищ індустріалізації (нещасні випадки на виробництві).

4. «Відкладені дегенеративні захворювання» почалася зовсім недавно, причому в основному в країнах з низькою смертністю і високою тривалістю життя. Відбувається подальше зниження смертності, але підвищується залежність здоров'я від профілактики і зростає поширеність хронічних хвороб.

Фактори, що впливають на рівень смертності:

1. Природний (екологічний) фактор – залежно від географічного середовища серед різних народів поширені неоднакові хвороби, які можуть істотно впливати на смертність.

2. Генетичний фактор - (напр., анемії визиваються невідомим геном).

3. Соціально-економічні фактори – рівень життя населення.

4. Залежність між смертністю і культурно-освітнім рівнем – більш освічені люди в цілому раціональніше ставляться до свого здоров'я, більшого значення надають профілактичним заходам, прагнуть вести здоровий спосіб життя.

5. Політичний фактор – насамперед належать війни, величина втрат.