Фактори розлучуваності

Питання про причини розлучення і фактори розлучуваності досліджені недостатньо повно. Одним з важливіших факторів, що визначають рівень розлучуваності, зокрема є шлюбно-сімейне законодавство.

Фактори розлучуваності:

9. Демографічні – вік вступу в шлюб, різниця між дружиною і чоловіком.

10. Соціально-економічні

11. Тривалість шлюбу – максимум розлучуваності припадає на рубіж між першим і другим п’ятиліттями шлюбу.

12. Порядковий номер шлюбу – підвищена частота розлучень для повторних шлюбів.

13. Число дітей у сім'ї – ймовірність розлучення вища у бездітних сім'ях або з однією дитиною.

14. Суспільна думка про розлучення (мотиви).

Лекція 6. Відтворення населення.

1. Поняття і сутність відтворення населення.

2. Гіпотеза Мальтуса.

3. Концепція демографічного переходу.

4. Історичні типи відтворення населення.

5. Показники відтворення.

1.Поняття і сутність відтворення населення.

Відтворення населення – це постійне оновлення його чисельності і структури в процесі зміни поколінь людей через народження і смерті.

Режим відтворення населення – сукупність параметрів, що визначають цей процес. Для пояснення зміни типів відтворення сучасна наука використовує концепцію демографічного переходу.

Перша спроба оцінити динаміку чисельності населення і відповісти на питання, чи може Земля прогодувати усіх своїх мешканців пов’язана з ім'ям Томаса Мальтуса, що у швидкому зростанні населення вбачав згубні екологічні наслідки.

2.Гіпотеза Мальтуса.

Томас Роберт Мальтус дійшов висновку, що люди розмножуються швидше, ніж зростають засоби існування, і що якщо зростання населення нічим не стримувати, то кожні 25-30 років населення буде подвоюватися.

Мальтус стверджував, що чисельність населення зростає в геометричній прогресії, у той час як харчові ресурси, необхідні для цього населення, - в арифметичній. Загальмувати його зростання можуть тільки війни, убогість, хвороби, безшлюбність, удівство, пізні браки.

Перенаселення в концепції Мальтуса – не тільки лихо людства, але й певно благо, що змушує численних і ледачих від природи робітників через конкуренцію якісно трудитися за невисоку плату.

Реально ж нині визначають, що помічена тенденція про зростання засобів існування, яка викликає негайне зростання народжуваності, на певному етапі переходить у прямо протилежну ситуацію – підвищення рівня життя веде до зниження народжуваності і не тільки до стабілізації чисельності населення, а навіть до абсолютного її зниження.

3. Концепція демографічного переходу.

Сучасні погляди на динаміку чисельності населення відбиває концепція демографічного переходу.

Теорія пов'язує особливості демографічного стану з економічним розвитком і соціальним прогресом залежно від 4-х стадій демографічного розвитку, що країни і регіони світу проходять у різний час.

Існують різні версії стосовно авторства цієї концепції підвалини концепції були закладені американськими демографами Уоренном С. Томпсоном та Френком У. Ноутстайном.

Єдність думок з усіх питань демографічного переходу нині відсутня.

Етапи демографічного переходу:

1 етап – характерні однаково високі коефіцієнти народжуваності і смертності і дуже незначне зростання чисельності населення. Це пов’язано з періодами підвищеної смертності, а висока народжуваність була природною реакцією на високу смертність (війни, епідемії).

2 етап – стадія початкового зростання чисельності населення – характеризується збереженням високого коефіцієнта народжуваності, зниженням коефіцієнта смертності, зростанням тривалості життя і деяким збільшенням загальної чисельності населення.

Чисельність населення до початку нашої ери склала, за оцінкою, близько 200 млн. чол.. велика частина його жила на території сучасних Китаю й Індії, які і дотепер утримують першість за цим показником.

3 етап – стадія сучасного зростання населення – визначається стабілізацією коефіцієнта смертності на низькому рівні і певним зниженням коефіцієнта народжуваності. Останнє пов’язане з індустріалізацією й урбанізацією.

4 етап – низький ступінь стійкості – характеризується зниженням і стабілізацією народжуваності та смертності, а також і чисельності населення. Першим регіоном, який вступив у цей етап, була Європа.

Щоб людське суспільство могло існувати й розвиватися, має постійно підтримуватися внутрішня узгодженість різних аспектів його життєдіяльності, рівновага кожного з них з усіма іншими – демографічна рівновага.

Процес відтворення населення завжди відбувається на підставі самоорганізації, яка забезпечує додержання демографічної рівноваги. Цей феномен називають демографічним гомеостазисом – людина поводить себе керуючись культурними нормами, у результаті чого, відбувається саморегуляція розмноження людей, що забезпечує підтримання об’єктивно необхідної рівноваги.