73.Операції з банківськими металами

.Надання комерційними банками клієнтам можливості придбання банківських металів дає змогу клієнтам надійно захистити власні кошти від інфляційних процесів.До банківських металів відносять: золото, срібло, платину, паладій.Комерційні банки можуть запропонувати такі операції з банківськими металами:1. Купівля та продаж банківських металів, які пропонуються до продажу та купуються банками мірними злитками вагою 1—100 грамів і більше. 2. Відкриття та обслуговування поточних рахунків у банківських металах. Банки можуть відкривати поточні рахунки в банківських металах та вести облік (зараховувати, зберігати і списувати) банківських металів, що дає змогу власникові рахунку зберігати належні йому банківські метали з можливістю одержання в потрібний момент.3. Відкриття депозитних металевих рахунків. Банки можуть приймати банківські метали на депозитні металеві рахунки. Розміщення на депозит банківського металу дає змогу отримувати прибуток за рахунок нарахування відсотків у тому самому банківському металі.4. Розмін банківських злитків.5. Конвертацію одного банківського металу в інший.6. Кредитування банківськими металами виробників, що використовують їх у виробничому процесі.Банківські метали, на відміну від ювелірних виробів, не містять іншої вартості, крім ціни металу і незначних витрат на виробництво й оплату банківських послуг. Золото й інші банківські метали не залежать від економічної і політичної ситуації і не є зобов'язанням якоїсь держави, тому найбільш ефективно захищають вкладені кошти від знецінювання. Банківські злитки компактні, займають мало місця і зручні для транспортування. Усі ці чинники приваблюють як приватних осіб, так і підприємства.

74..Лізингові операції комерційного банку

Лізингові операції комерційних банків — операції, засновані на наданні у наймвнеоборотних активів на довгостроковий період із метою їхньої виробничого використання.Суб'єктами лізингу є: -лизингодатель - фізичне чи юридична особа, яке з допомогою залучених і (чи) власні кошти стоїть у ході реалізації договору лізингу у власність майно і дає його як предмета лізингулизингополучателю за певну платню, визначений термін і певних умов у тимчасове володіння й у користування переходити чи ні початкулизингополучателю права власності щодо лізингу;-лизингополучатель - фізичне чи юридична особа, яка відповідно з договором лізингу має прийняти предмет лізингу за певну платню, визначений термін і певних умов у тимчасове володіння й у користування відповідно до договором лізингу;- продавець - фізичне чи юридична особа, яка відповідно з договором купівлі-продажу з лизингодателем продає лизингодателю в обумовлений термін майно, що є предметом лізингу. Продавець зобов'язаний передати предмет лізингулизингодателю чи лизингополучателю відповідно до умовами договору продажу-купівлі..>Лизингодателем (орендодавцем) зазвичай виступають комерційних банків,лизингополучателем (>арендополучателем, орендарем) - підприємства різних форм власності, постачальником майна - його виробники, постачальницько-збутові, торгові й інших організацій - власники майна..алежно від економічних умов число учасників угоди може розширюватися. Крім названих трьох сторін у угоді часом беруть участь лізингові фірми, які виконують роль посередників між постачальником,лизингодателем ілизингополучателем.Залежно від терміну лізинг буває:- короткостроковий (>рентинг) – до 1 року; - середньостроковий (>хайринг) – від1года до 3 років; - довгостроковий (лізинг) – понад 3 років.Залежно від складу учасників лізинг буває:- прямий (двосторонній), коли власник майна самостійно здає їх у оренду; якщо майно можна здавати у оренду тій самій особі, яка має воно куплено, такий лізинг називається поворотним;- непрямий – в угоді бере участь лізингова компанія чи банк (тристоронній), і навіть посередницькі організації (багатосторонній)

75.сутність фінансової стійкості банку та способи її забезпеченя Фінансова стійкість комерційного банку – це його спроможність з максимальною ефективністю і мінімальним ризиком реалізувати свої функції на ринку незалежно від впливу зовнішніх та внутрішніх факторів. Останні включають:1.загальний економічний стан, що може впливати на вирішальні компоненти фінансової стійкості – доходи і витрати, особливо за кредитними операціями. Це обсяги і капіталізація виробництва, ділова активність і фінансовий стан позичальників, стан платіжного балансу країни, інвестиційної сфери, масштаби тіньової економіки, ступінь бартерізації господарських зв'язків, залежність економіки та всієї фінансової системи від зовнішніх запозичень фінансових ресурсів;2.рівень соціально-політичної стабільності в країні, курс державної політики, у тому числі в соціальній сфері;3.ступінь розвитку банківського законодавства, особливо щодо питань повернення кредитів, сплати відсотків, процедури банкрутства та правового забезпечення кредитного процесу;Регулювання і контроль центрального банку — це комплекс заходів, за допомогою яких держава через центральний банк займається забезпеченням стабільного, безпечного функціонування банків, запобігання дестабілізуючих впливів. Воно включає встановлення правових норм для банківської діяльності деякі інструменти грошово-кредитної політики з управління ліквідністю та контроль за дотриманням певних економічних нормативів. На створення необхідних умов для стабільної діяльності банків спрямована система економічних нормативів регулювання банківської діяльності, яка впроваджена НБУ і є обов'язковою для всіх комерційних банків.