51.Гарантії операцій банків з векселями.

За своїм змістом надання гарантії в забезпечення оплати векселів є операцією страхування ризику неоплати визначеної суми зобов'язаною за векселем особою. Гарантування оплати векселів є формою кредитування банком суб'єкта господарювання і здійснюється на загальних принципах банківського кредитування за дорученням і за рахунок клієнтів з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.

Гарантія платежу за векселем може надаватися шляхом:

1)       авалювання векселя;

2)       письмової   гарантії   в   забезпечення   оплати   векселя.   Авалювання - це взяття банком на себе зобов'язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб, якщо платник не оплатив вексель у строк чи неможливо одержати платіж за векселем у строк.

Авалювання векселів банк здійснює на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання.

Договір може укладатися на певний термін (генеральна угода про авалювання) та/або авалювання визначених векселів (окремий договір про авалювання).Сума, яка підлягає нарахуванню на користь банку як плата за надання авального кредиту, розраховується на підставі процентної ставки банку і може погоджуватися з позичальником. Порядок нарахування і сплати відсотків здійснюється згідно з умовами договору про авалювання.

52 рефінансування НБУ банк уст. Комерційні банки для забезпечення своєї ліквідності можуть ре­фінансуватися в установах Національного банку або в комерційних банках у формі переобліку і перезастави векселів.

Установи НБУ здійснюють ці операції за дотримання таких умов:

— усі подані векселі за строком оплати не повинні перевищувати 90 днів і мають бути такими, щоб їх можна було вчасно одержати у місцях їх оплати;

— подані векселі повинні мати не менше двох підписів, не вра­ховуючи підпису того комерційного банку, який подав ці векселі, а переказні векселі — ще й акцепт платника;

— оплата векселів має відбуватися у місцях, де є установи коме­рційного банку, нотаріус або суд;

— має бути ліміт кредитування.

Зауважимо, що установи НБУ рідко використовують таку форму рефінансування комерційних банків, як переоблік і перезастава век­селів, тому що вексельний обіг в Україні робить перші кроки у сво­єму розвитку.

53. Класифікація та види діяльності банків з цп

Діяльність банків на ринку цінних паперів багатогранна. Вони виступають у ролі емітентів, інвесторів, фінансових посередників та інфраструктурних учасників ринку, займаються непрофесійною і професійною діяльністю з цінними паперами.

цінних паперів, які поділяються на три групи: — пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які надають їх власникам право на участь в управлінні діяльністю емітента (акції); — боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, але які не дають їх власникам права на участь в управлінні діяльністю емітента (державні боргові зобов'язання, облігації підприємств, ощадні сертифікати та векселі банків); — похідні цінні папери (фінансові ф'ючерси, опціони, свопи тощо).

Цінні папери випускаються як з метою створення нових та розвитку існуючих виробництв, так і для покриття тимчасових потреб в обігових коштах. Вони можуть бути іменними чи на пред'явника.

Усі банківські операції з цінними паперами розподілені на три основні групи: -емісійні — пасивні операції, які здійснюються через випуск цінних паперів власного боргу; -інвестиційні — активні операції із вкладення власних та залучених фінансових ресурсів у фондові активи шляхом придбання відповідних цінних паперів на фондовому ринку від свого імені; -клієнтські — посередницькі операції з цінними паперами, які здійснюються банками від імені, за рахунок та на користь клієнтів.

Для формування і збільшення власного капіталу та залучення ресурсів для використання в активних операціях банк здійснюватиме емісійні операції: — випуск акцій і облігацій; — емісію векселів; — випуск депозитних та ощадних сертифікатів.

З метою одержання прибутків від діяльності з цінними паперами, для забезпечення участі у статутному капіталі інших підприємств та контролю над їх власністю банк здійснюватиме інвестиційні операції: Якщо метою банківської діяльності на фондовому ринку виступає одержання доходу у вигляді комісійних винагород від операцій з цінними паперами, то банк буде проводити клієнтські операції:

54. Емісійна діяльність комерційних банків на фондовому ринку полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності. Випуск банком цінних паперів відбивається у пасивних операціях банків.

Комерційні банки можуть емітувати акції, боргові зобов’я­зання (облігації, депозитні, ощадні сертифікати, векселі), похідні цінні папери. Принципова відмінність банківських цінних паперів від акцій і векселів, випущених небанківськими установами, полягає в тому, що банківські цінні папери емітуються установами, за якими встановлений жорсткий контроль з боку Центрального банку. У своїй ро­боті комерційний банк спирається на низку обов’язкових нормативів, які забороняють йому довільно знижувати ліквідність балансу і достатність капіталу. Також порядок ліцензування і контроль за комерційними банками істотно підвищує позиції банківських цінних паперів. Єдину серйозну конкуренцію банківським паперам можуть становити боргові зобов’язання або акції великих промислових підриємств.

Функції банку як емітента з обслуговування власних цінних паперів полягають у:

• випуску цінних паперів;

• організації розміщення цінних паперів на первинному ринку;

• забезпеченні ліквідності;

• виплаті дивідендів акціонерам;

• веденні реєстру за іменними цінними паперами;

• купівлі-продажу акцій банку на вторинному ринку.

Банки можуть виступати інвесторами на фондовому ринку.  В процесі інвестиційної діяльності банки формують власний портфель цінних паперів.

Банківський портфель цінних паперів — це сукупність усіх придбаних банком цінних паперів, паїв та вкладень в інші компанії, які здійснені за рахунок коштів, що перебувають у розпорядженні банку, з метою отримання доходів у вигляді відсотків, дивідендів, прибутків від перепродажу та інших прямих і непрямих доходів.

55. Інвестиційні операції банків з цінними паперами..

Інвестиційні операції банків –це вкладення коштів у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період часу.

Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок вилучення клієнтами своїх вкладів, або надходження замовлень на позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні операції, банки мають на меті: додержання безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності.

Банківським інвестиціям властиві такі фактори ризику:

1.кредитний ризик-ризик несплати основного боргу і доходу за цінними паперами у визначений термін. Для інвестора кредитний ризик тісно пов'язаний з фінансовим станом емітента, його можливістю відповідати за своїми фінансовими зобов’язаннями.

2.ризик зміни курсу-ризик втрати частини вартості цінного паперу і доходу за ним. Цей ризик пов'язаний з оберненою залежністю між нормою позичкового відсотка і курсом відсоткових цінних паперів.

3.ризик ліквідності – ризик, пов'язаний з можливими втратами через неможливість конвертувати цінними паперами, що перебувають у інвестиційному портфелі банку в реальні кошти. Для власника цінних паперів він тісно пов'язаний з котируванням цінних паперів і фін можливостями потенційних інвесторів(у разі операцій на вторинному ринку) та емітентів (у разі погашення фін зобов’язань)

4.ризик довгострокового відкликання-ризик втрати частини доходу через довгострокову сплату емітентом своїх зобов’язань. Цей ризик властивий лише з вкладанням у ЦП з обумовленою можливістю їх дострокового відкликання емітентом. Він пов'язаний з фін можливостями емітента і періодом часу від дострокового відкликання до обумовленого терміном погашення фін зобов’язань.

З метою зниження інвестиційних ризиків інвестиційні операції підлягають резервуванню.