3. Захист від кредитного ризику.

Кредитний ризик - це ризик несплати позичальником кредитору основного боргу і процентів за його використання. Іншими словами, це ймовірність, а точніше загрозу втрати банком частини своїх ресурсів, недотримання прибутків або збільшення витрат у результаті здійснення певних фінансових операцій. Для кожної кредитної операції характерні свої особливості, що визначають ступінь ризику.

Найпоширенішими у банківській практиці є такі способи страхування ризиків:

І спосіб - встановлення позичальникам лімітів кредитування. Як правило, банки встановлюють ліміт, який регламентує розмір обороту по видачах кредиту за певний період (ліміт видачі). У деяких випадках встановлюється ліміт заборгованості, який регламентує заборгованість за кредитом на певну дату. Надання кредитів за допомогою ліміту видачі здійснюється, як правило, шляхом відкриття кредитної лінії (характеризує оборот по видачі кредиту). Вона відкривається клієнтам зі сталою репутацією, які мають стабільний фінансовий стан. Існують різні види кредитних ліній. Вони можуть бути поновлювальні, коли кредит надається і погашається в межах встановленого ліміту, і непоновлювальні, коли після надання і погашення кредиту відносини між банком і клієнтом припиняються.

ІІ спосіб - диверсифікація кредитних вкладень – розподіл кредитів між різними суб'єктами правовідносин, клієнтами різних форм власності і галузей економіки, між різними регіонами країни тощо. В деяких випадках дотримання банком диверсифікації здійснюється за допомогою нормативів або вимог, які встановлюються НБУ.Чим більшій кількості позичальників надається кредит, тим меншим буде ризик неповернення кредитів за інших рівних умов, оскільки вірогідність банкрутства багатьох позичальників значно менша, ніж кількох.

ІІІ спосіб - оперативність при стягненні боргу - передбачає необхідність підтримувати з позичальником тісні контакти протягом усього строку користування кредитом. Банк повинен слідкувати за станом справ у клієнта і у разі необхідності застосовувати упереджувальні дії щодо захисту своїх інтересів.

IV спосіб - страхування кредитних операцій. Він означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на макро-, так і мікро-рівнях, а також страхувати окремі кредитні угоди в спеціалізованих страхових компаніях.

V спосіб - забезпеченість кредиту. Найпоширенішими є такі форми забезпечення кредитів:

Гарантія, або поручительство (порука) - це зобов'язання третьої особи погасити борг позичальника у випадку його неплатоспроможності; оформляється як самостійний обов'язок гаранта чи поручителя.

Переуступка контрактів практикується при кредитуванні будівельних компаній, що здійснюють регулярні поставки товарів або послуг за контрактом. Боржник переуступає контракт кредитуючому банку, внаслідок чого надходження коштів від замовника зараховуються в погашення кредиту. Переуступка дебіторської заборгованості полягає в передачі банку рахунку, що вимагає оплати за поставлені позичальником товари.

Забезпечення товарними запасами (матеріали, сировина, комплектуючі вироби, готова продукція), дорожніми документами (використовується при кредитуванні експортно-імпортних операцій. Заставою тут виступають документи, що підтверджують відвантаження товарів.) земля і нерухоме майно (іпотека), а також і рухоме майно (обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби, товари довгострокового вжитку), цінні папери.

У практиці роботи українських комерційних банків найпоширенішими формами забезпечення зобов'язань позичальника перед банком є застава майна, гарантія (поручительство) третьої особи, стягнення пені і штрафів, переуступка на користь банку вимог і рахунків позичальника третій особі, страхування відповідальності позичальника перед банком за неповернення кредитів і ризику непогашення кредитів.

Кредитні ризики банків, з метою їх обмеження, регулюються також і на державному рівні. Зокрема, Інструкцією НБУ №368 від 28.08.2001 „Про порядок регулювання діяльності банків в Україні” встановлено групу нормативів, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку.

1). Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань.

Його показник визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до капіталу банку.

Н7 = (Кредити + позабалансові зобов’язання) / капітал банку

До позабалансових зобов'язань, що видані банком, уключаються:

гарантії, поручительства, акредитиви та акцепти, що надані банком;

сумнівні гарантії та поручительства;

зобов'язання з кредитування, що надані банком.

Нормативне значення нормативу Н7 не має перевищувати 25 %.

У разі його перевищення банк має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до перевищення.

2). Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів.

Кредитний ризик уважається великим, якщо сума всіх вимог і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів банку становить 10 % і більше регулятивного капіталу банку.

Він визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, до регулятивного капіталу банку.

Н8 = Сума всіх великих кредитних ризиків / регулятивний капітал

Нормативне значення нормативу не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку.

Його перевищення призводить до автоматичного підвищення вимог щодо нормативу декватності регулятивного капіталу (Н2) у таких розмірах:

– якщо перевищення становить не більше ніж 50 %, то вимоги до нормативу (Н2) подвоюються,

–якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до (Н2)потроюються. 3). Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) встановлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та статутного капіталу банку.

Н9 = (Кредити + позабалансові зобов’язання інсайдера) / статутний капітал Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5 %. У разі його перевищення банк, починаючи з наступного дня після проведення операцій, що призвели до цього, має коригувати (зменшувати) регулятивний капітал на розмір перевищення цього нормативу.

4). Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку.

Визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 % суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та статутного капіталу банку.

Н10 = (Кредити + позабалансові зобов’язання всіх інсайдерів) / статутний капітал

Нормативне значення нормативу Н10 не має перевищувати 30%.

Крім того, існують обмеження щодо кредитування інсайдерів (юридичних та фізичних осіб).

До інсайдерів - фізичних осіб належать:

а) власники істотної участі;

б) управлінський персонал банку: (перші керівники: голова та члени спостережної ради банку, голова правління/ради директорів та члени правління/ради директорів, заступники голови правління (ради) директорів (президент, віце-президенти); головний бухгалтер та його заступники; інший управлінський персонал: керівники філій; головні бухгалтери філій; керівники структурних підрозділів банку та члени кредитного комітету (кредитної комісії), які беруть участь у визначенні кредитної, інвестиційної та облікової політики, політики управління активами і пасивами, ключових напрямів діяльності банку; працівники внутрішнього аудиту; члени ревізійної комісії;

в) контролери: особи, які здійснюють зовнішній аудит банку; особа, яка є керівником державних рганів (фондів, комітетів тощо) і відповідно до своїх посадових обов'язків здійснює контроль за діяльністю банків;

г) керівники та контролери афілійованих і споріднених осіб;

ґ) асоційовані особи: рідні брати та сестри,батьки, чоловік, дружина або повнолітні діти тих керівників банку, контролерів банку і керівників установ - акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі банку.

До інсайдерів - юридичних осіб належать:

а) власники істотної участі;

б) афілійовані особи (установа, що має істотну участь у банку; установа, в якій банк є власником істотної участі;

в) споріднені особи: установа, у якій власником істотної участі є особа, яка водночас є власником істотної участі в банку; установа, керівники якої є одночасно керівниками банку;

г) асоційована особа - юридична особа, в якій керівником є батьки, брати й сестри, дружина, чоловік або діти тих керівників і контролерів банку, а також установ - акціонерів (учасників) банку, які є власниками істотної участі в банку.

Надання кредитів у значних обсягах одному контрагенту або групі контрагентів призводить до концентрації кредитного ризику, тому банки зобов'язані дотримуватися таких вимог:

1). Загальна сума кредитів, позик, авансів готівкою, гарантій, порук та індосаментів, наданих першим керівникам банку та іншому управлінському персоналу, не повинна бути більшою за 10 % основного капіталу банку, а в кооперативних банках не більшою 25 %основного капіталу. При цьому, особам, які належать до перших керівників банку кредит надається:

а) за спільним письмовим рішенням правління та ради банку, шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів обох органів без участі зацікавленої особи (чи загальними зборами акціонерів), якщо сума кредиту перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом НБУ;

б) за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку без участі зацікавленої особи, якщо сума кредиту не перевищує еквівалент 5000 євро в гривнях за курсом НБУ

Особам, які належать до іншого управлінського персоналу банку, – за письмовим рішенням, прийнятим правлінням банку шляхом таємного голосування більшістю у 2/3 голосів за присутності щонайменше половини членів правління банку.

2). Про кожний окремий випадок надання кредиту в сумі, що перевищує еквівалент 30 000 євро фізичній особі , яка або належить до перших керівників чи управлінського персоналу банку, або є керівником, контролером споріднених осіб (юридичні особи, які мають спільних з банком власників істотної участі), або є акціонером (учасником) банку з істотною участю в капіталі банку або членом кооперативного банку – банки мають повідомити НБУ