5. Причини зміни вартості грошей у часі.

Життєвий цикл проектів досить тривалий, тому виникає проблема зіставлення вигід і затрат, що з'являються у певному періоді. Концепція оцінки грошей у часі ґрунтується на тому, що вартість грошей з часом змінюється з урахуванням норм прибутку на ринку грошей. Нормою прибутку часто є позичковий процент, тобто сума доходу від використання грошей на ринку капіталів. У процесі порівняння вартості коштів застосовують два поняття: майбутня вартість та теперішня вартість коштів.

Майбутня вартість – це сума інвестованих тепер коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента.

Під ставкою процента розуміють вимір часової вартості грошей, суму процента на інвестиції, яку можна отримати за певний період.

Якщо інвестування здійснюється у короткому проміжку часу, то користуються простим процентом – сумою, яку нараховано на первинну вартість вкладу в кінці одного періоду.

Якщо інвестування здійснюється протягом тривалого проміжку часу, то використовують складний процент – суму доходу, яка утворюється в результаті інвестування за умови, що сума нарахованого процента не виплачується після кожного періоду, а приєднується до суми основного вкладу й у подальшому платіжному періоді приносить дохід.

Теперішня вартість – це сума майбутніх грошових надходжень, наведених з урахуванням певної ставки процента до теперішнього періоду.

6. Сутність процесів компаундування (нарахування) та дисконтування.

Процес переходу від теперішньої вартості до майбутньої називається компаундуванням.

Компаундування (нарахування) – операція, що дає змогу визначити величину остаточної майбутньої вартості за допомогою складних процентів.

Процес дисконтування є операцією, протилежною до компаундування (нарощування складних процентів) за обумовленого кінцевого розміру коштів.

Дисконтування – процес визначення теперішньої вартості потоку готівки шляхом коригування майбутніх грошових надходжень за допомогою коефіцієнта дисконтування.

Теперішня вартість – це сума майбутніх грошових надходжень, наведених з урахуванням певної ставки процента до теперішнього періоду. Аналогічно у дисконтуванні може застосовуватися простий і складний проценти, але на практиці використовують тільки складний.

Майбутня вартість – це сума інвестованих тепер коштів, в яку вони мають перетворитися через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента.

Ануїтет – рівні платежі або надходження грошових коштів через однакові періоди часу за однакової ставки процента.

7. Номінальна та реальна процентні ставки.

Величина процентної ставки відображає вартість капіталу для інвестора, наприклад рівень дохідності за облігаціями державної позики. Оскільки цінність грошей у реальному вираженні може знижуватися протягом часу через інфляцію, у проектному аналізі використовують такі дві ставки:

1. Реальна процентна ставка – ставка доходу на капітал без урахування інфляції. У разі використання реальної ставки процента необхідно проводити розрахунок грошових потоків у постійних цінах, тобто нейтралізувати вплив інфляції.

2. Номінальна (теперішня) процентна ставка – ставка доходу з позицій інвестора на приватному ринку, яка включає інфляцію і тому визначається підсумовуванням реальної ставки процента та величини темпу інфляції.

Інфляційна премія – додатковий дохід, що виплачується інвестору з метою відшкодування його втрат від знецінювання грошей внаслідок впливу інфляції.