22) Соц. Діалог

Соціальний діалог - процес визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.

Соціальний діалог здійснюється на принципах: - законності та верховенства права;

- репрезентативності;

- незалежності та рівноправності сторін;

- конструктивності та взаємодії;

- добровільності та прийняття реальних зобов'язань;

- взаємної поваги та пошуку компромісних рішень;

- обов'язковості розгляду пропозицій сторін;

- пріоритету узгоджувальних процедур;

- відкритості та гласності;

- обов'язковості дотримання досягнутих домовленостей;

- відповідальності за виконання прийнятих зобов'язань.

Соціальний діалог здійснюється на національному, галузевому, територіальному та локальному (підприємство, установа, організація) рівнях на тристоронній або двосторонній основі.

До сторін соціального діалогу належать:

- на національному рівні - профспілкова сторона, суб'єктами якої є об'єднання професійних спілок, які мають статус всеукраїнських;

- на галузевому рівні - всеукраїнські профспілки та їх об'єднання, що діють у межах певного виду або кількох видів економічної діяльності;

- на територіальному рівні - профспілки відповідного рівня та їх об'єднання,

- на локальному рівні - первинні профспілкові організації, а в разі їх відсутності - вільно обрані представники

23) Сутність продуктивності праці Ефективність праці — це її результативність. Вона відображає співвідношення обсягу вироблених матеріальних і/або нематеріальних благ та кількості затраченої на це праці. Тобто зростання ефективності праці означає збільшення обсягу вироблених благ без збільшення затрат праці. У широкому розумінні зростання ефективності праці означає постійне вдосконалення людьми економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих, або і менших затрат праці.

Узагальнюючим показником ефективності використання робочої сили є продуктивність праці, що, як і всі показники ефективності, характеризує співвідношення результатів та витрат, в даному випадку — результатів праці та її витрат. Кожне підприємство характеризується певним рівнем продуктивності праці, який може зростати або знижуватися під дією різноманітних факторів. На рівень продуктивності праці на підприємстві впливають рівень екстенсивного використання праці, інтенсивність праці та техніко-технологічний стан виробництва.

Рівень екстенсивного використання праці показує міру її продуктивного використання і її тривалість протягом робочого дня при незмінності інших характеристик.

Інтенсивність праці характеризує міру її напруженості й визначається кількістю фізичної та розумової енергії людини, витраченої за одиницю часу. Важливим показником ефективності праці є співвідношення прибутку від даного виду трудової діяльності й відповідних витрат праці. Це співвідношення називається рентабельністю праці, або точніше — рентабельністю сумарних витрат на персонал, і в загальному випадку визначається за формулою

де R — рентабельність праці;

D — створена цією працею вартість;

Z — витрати на організацію цієї праці;

Р — прибуток від цієї праці.

Індекс і означає, що всі ці показники повинні стосуватися одного і того ж (наприклад, і-го) виду праці. 24 Значення ПП

ПП — це ефективність затрат конкретної праці,яка визначається кількістю продукції, виробленої за одиницю роб часу, або к-істю часу, витраченого на одиницю родукції.

Розвиток економіки,підвищ нац добробуту залежить від подальшого підвищення продуктивності.Нац дохід або ВНП у разі підвищ продуктивності збільшується швидше,ніж показники витрат.Зниження ж продуктивності призводить до інфляції,пасивного торгов. балансу,спаду вироб-ва,інфляції,безробіття. Модель”пастки” низької продуктивності:повільне зростання рподуктивності(порівняно з витратами,особливо на працю і енергію)-підвищ. цін(на вітч і експ товари)-підвищ. одиничних витрат(на роб силу й енергію)-уповільнений збут(на внут і зовн ринках)-низьке завантаження виробн. потужностей-уповільнене накопиченя капіталу(недостат капіталоозброєність)-повільне зрост-ня родуктивності.

Модель показує причинний зв”зок між багатьма змінними і чинниками,які впливають на прродуктивність.

Підвищ. продуктивності має такі цілі:

-стратегічну-підвищ жит рівня насел-ня.

-найближчу-підвищ ефективності діяльності галузей і підприємств,а також реальнезрост-ня особист доходів працівників.

Підвищ. пргодукт. праці означає,що частка затрат живої праці в продуктах зменшується,а частка затрат уречевл. праці-збільшується. При цьому заг сума праці,яка міститься в кожній одиниці продукції зменшується.Зростання продуктивності праці сприяє скороченню часу вироб-ва й обігу товару,збільшенню маси і норми прибутку.