13) Моделі ринків праці

Особливості політики зайнятості в різних країнах дозволяють виділити характерні риси моделей ринків праці.

Японська модель. Ця модель є класичним прикладом організованого внутрішнього ринку праці. В основі системи трудових відносин лежить принцип “довічного наймання”, при якому гарантується зайнятість працівника до 55-60 років.

Модель ринку праці в США характеризується де центра-лізацією ринку робочої сили. У кожному штаті діють свої закони про зайнятість і допомогу безробітним.

За несприятливої кон’юнктури американські фірми запроваджують звільнення працюючих, а не скорочення робочого тижня, що практикується в Японії.

Шведська модель ринку праці або модель “повної зайнятості” характеризується активною політикою держави у сфері зайнятості.

Третьою, поширеною, моделлю сегментації ринків праці є поділ їх на формальну і неформальну (неофіційну, берегла-ментовану) частини.

Формальний та неформальний сектори ринку праці є складовими відкритого ринку, який охоплює все працездатне населення.

В протилежність відкритому ринку існує прихований ринок праці. До прихованого ринку належать працівники, які зайняті на підприємствах і в організаціях, проте мають велику ймовірність опинитися без роботи з причин зниження темпів розвитку виробництва, його конверсії, ліквідації колишніх економічних виробничих взаємозв’язків.

Ознаками сегментації можуть бути: територіальне положення, демографічні характеристики, соціально-економічні характеристики, економічні критерії, психографічні показники, поведінкові характеристики.

14) Х-стика ринку праці в Україні

Зміни в економіці України за останні роки вимагають вирішення проблеми формування конкурентоспроможного ринку праці. Саморозвиток і пристосування ринку праці до сучасної економічної ситуації створили в Україні досить суперечливий клубок соціально-трудових відносин.

Ринок праці в Україні являє собою складну систему, яка постійно розвивається і вдосконалюється.

Ринок праці охоплює всі категорії працездатного населення, яке готове працювати за наймом або в режимі само зайнятості, підприємництва. Він є механізмом розподілу трудових ресурсів за галузями народного господарства з урахуванням професійної підготовки та кваліфікації працівників. Водночас ринок є складовою системи відносин, що формуються в суспільстві з питань купівлі-продажу робочої сили. Суб'єктами, які входять до ринкових відносин, є роботодавці, наймані працівники, безробітні, різні посередники.

Актуальними залишаються проблеми економічної активності населення, кількісно-якісного балансу між пропозицією та потребою у робочій силі, низького кваліфікаційного рівня незайнятого та працюючого населення, а також проблеми зайнятості молоді та інвалідів, нелегальні зовнішні трудові міграції та тіньовий ринок праці.

Характерною ознакою ринку праці України є рівень безробіття. В Україні в січні 2013 р. рівень безробіття виріс на 1,9%.

В Україні катастрофічно високий рівень зовнішньої трудової міграції – близько 7 млн. громадян, третина українців працездатного віку.

Для легалізації ринку праці, подолання регіональної диспропорції , для підвищення якості та попиту на національну робочу силу, доцільно запровадити таку систему заходів:

- створити комфортні умови для роботодавців;

- забезпечення гідних соціальних гарантій;

- збільшити фінансові надходження до служб зайнятості.