8) Поняття та особливості ринку праці.

Ринок праці – це система соціально-економічних відносин, форм і методів узгодження і регулювання інтересів між сторонами, що беруть участь на ринку праці, з приводу організації, використання і оплати найманої праці. Поряд із загальними для всіх ринків рисами він має свої особливості, притаманні лише йому. Ці особливості ринку праці обумовлені специфікою товару “робоча сила”. Робоча сила – це здатність людини до праці, сукупність її фізичних, інтелектуальних здібностей, набутих знань, досвіду, які використовуються у процесі виробництва товарів і послуг. У ринковій економіці робоча сила стає товаром, тобто предметом купівлі-продажу, який називається наймання на роботу, а працівник – найманим працівником.

Ринок праці відрізняється від інших ринків цілим рядом особливостей: специфічний сам “товар”, що тут продається і купується, тобто робоча сила. Продаж товару “робоча сила” не відмежовується від людини, а лише використовуються її здатності, навички, досвід, кваліфікація згідно з умовами договору про найм, попит на працю є похідним від попиту на товари, послуги, які виробляються з використанням цієї праці,

Ринок праці характеризується недосконалістю інформації, важлива особливість ринку праці в порівнянні з товарними ринками – істотна і всезростаюча роль інституціональних факторів. Пропозиція на ринку праці – це контингент працездатного населення, який пропонує свою робочу силу в обмін на життєві цінності. Тобто пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації та ін. Ринок праці виконує такі функції: суспільного поділу праці, посередницьку, ціноутворюючу, стимулюючу, оздоровчу, розподільчу соціальну. Кон’юнктура ринку праці складається під впливом конкретної економічної та соціально-політичної ситуації, зміни ціни робочої сили (оплати праці), рівня реальних доходів населення. 9) Елементu ринку працi  Елементами ринку працi є: товар, який вiн пропонує, попит, пропозицiя та цiна.  У сучаснiй економiчнiй лiтературi вiдсутня однозначна вiдповiдь на запитання, що вважати товаром на ринку працi:роботу силу, працю чи послуги працi? Проте бiльшiсть авторiв схильнi до думки, що товаром на ринку працi є iндивiдуальна робоча сила.Iндивiдуальна робоча сила являє собою сукупнiсть фiзичних та духовних якостей людини, якi використовуються у процесi виробництва товарiв i послуг.Робоча сила, як зазначалося, є об’єктом купiвлi-продажу. Купiвля товару “робоча сила” називається найманням на роботу. При цьому робоча сила називається найманою робочою силою, а працiвник — найманим працiвником. Працiвник продає свою робочу силу пiдприємцю на певний перiод, залишаючись власником цього товару.Найманий працiвник i пiдприємець юридичне рiвноправнi i користуються правами людини й громадянина однаковою мiрою. Вiдносини мiж найманим працiвником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документi вказуються взаємнi права й обов'язки обох сторiн щодо виконання умов купiвлi-продажу робочоi сили. Згiдно з трудовим договором найманий працiвник повинен працювати в органiзацii пiдприємця за певною професiєю, квалiфiкацiєю, мати певне робоче мiсце й дотримуватися режиму працi цiєi органiзацii. Пiдприємець зобов'язаний виплачувати найманому працiвниковi заробiтну плату вiдповiдно до його квалiфiкацii i виконаноi роботи, забезпечувати умови працi, якi передбаченi законодавством про працю та зайнятiсть, колективним договором i трудовим договором (контрактом).Елементами ринку працi є також попит на робочу силу та II пропозицiя.

10) Функцii РП.  Ринок працi виконує такi функцii:• узгоджує економiчнi iнтереси суб’єктiв трудових вiдносин;• забезпечує конкурентне середовище кожноi зi сторiн ринковоi взаємодii;• забезпечує пропорцiйнiсть розподiлу робочоi сили вiдповiдно до структури суспiльних потреб i розвитку технiки;• пiдтримує рiвновагу мiж попитом на робочу силу та ii пропозицiєю;• формує резерв трудових ресурсiв для забезпечення нормального процесу суспiльного вiдтворення;• сприяє формуванню оптимальноi професiйно-квалiфiкацiйноi структури;• стимулює працю, установлює рiвноважнi ставки заробiтноi плати;• впливає на умови реалiзацii особистого трудового потенцiалу;• дає iнформацiю про структуру попиту i пропозицii, ємнiсть, кон'юнктуру ринку тощо.Основними суб’єктами ринку працi, як зазначалося, є роботодавець i найманий працiвник. Останнiй має право розпоряджатися своєю здатнiстю до працi. Вiн є власником, носiєм i продавцем своєi робочоi сили. Роботодавець є покупцем цього товару.Для найманого працiвника основним джерелом засобiв iснування й iндивiдуального вiдтворення є його праця.Суб’єктами ринку працi є також посередники мiж роботодавцями i найманими працiвниками — держава, профспiлки i спiлки роботодавцiв.Ринковий механiзм являє собою єднiсть двох складових: стихiйних регуляторiв попиту i пропозицii робочоi сили i регулюючого впливу держави на цi процеси.Регулювання ринку працi здiйснюється для забезпечення вiдповiдностi мiж попитом на робочу силу та ii пропозицiєю за обсягом i структурою, тобто має на метi досягнення iх ефективноi збалансованостi.В умовах ринкових вiдносин будь-якi диспропорцii у виробництвi призводять до порушення пропорцiй ринку працi, тобто спiввiдношень мiж сукупною величиною попиту на робочу силу та ii пропозицiєю, попитом на робочу силу та ii пропозицiєю за галузями, регiонами; спiввiдношення мiж попитом на окремi професii, спецiальностi та iх пропозицiєю.