Мал. 3. Інфляція пропозиції (витрат).

Підвищення витрат виробництва призведе до зміщення кривої сукупної пропозиції (AS₁) в положення (AS₂) та скорочення обсягу пропозиції з (Q₁) до (Q₂). А це при незмінному сукупному попиті призведе до підвищення цін з Р₀ до Р₁.

Для вимірювання інфляції використовують показники рівня цін –дефлятор ВНП та індекс споживацьких цін, на базі яких підраховують темп та рівень інфляції.

Відношення номінального обсягу ВНП до реального ВНП називається дефлятором ВНП.

Номінальний ВНП2012 × 100%

Дефлятор ВНП2012 = Реальний ВНП2012

За допомогою дефлятора ВНП поточна ціна набору товарів порівнюється з його ціною у базовому році.

Відомий також другий показник вартості життя, що розраховується для незмінного набору товарів та послуг – індекс споживацьких цін (ціна споживацького кошику типового споживача).

Ціна споживацького кошику у 2012 р. × 100%

ІСЦ2012 = Ціна споживацького кошику у базовому році (2011 р.)

Окрім незмінності набору товарів і послуг, ІСЦ відрізняється від дефлятора ВНП тим, що відображає ціни товарів і послуг, які купляють тільки домогосподарства, і не відображає те, що купляють приватні фірми і держава. Окрім того, у дефляторі ВНП ураховують тільки товари, що вироблені за допомогою національних ресурсів, тому зміна цін імпортованих товарів не вплине на цей показник, але може вплинути на ІСЦ, якщо ці товари входять до складу споживацького кошику.

Обидва показники – дефлятор ВНП та ІСЦ – дають приблизно однакові оцінки рівня інфляції в країні. Дефлятор ВНП ще називають індекс цін Пааше, а індекс споживацьких цін – індекс цін Ласпейреса. Їх підраховують таким чином;

∑ Pit ∙ Qit ∙ 100%

Індекс цін Пааше: Pp = ∑ Pio ∙ Qit

- для ринкового кошика з мінливою структурою

∑ Pit ∙ Qio ∙ 100%

Індекс цін Ласпейреса: PL = ∑ Pio ∙ Qio

- для незмінного ринкового кошика

Pit – ціна одиниці і-того товару в поточному році;

Qit - обсяг виробництва і-того товару в поточному періоді;

Pio - ціна одиниці і-того товару в базовому році;

Qio - обсяг виробництва і-того товару в базовому періоді.

Відомий також індекс цін Фішера, що усереднює значення інфляції, отримані за допомогою індексів цін Ласпейреса та Пааше:

_______

Індекс цін Фішера: PF = √ Pp ∙ PL

____

Якщо реальний ВНП певного року позначити ВНПi , номінальний ВНП

i

• ВНПi, а індекс цін у цьому році Іp , то:

______

У першому випадку (ВНПi < ВНПi) і здійснюється дефлювання, щоб отримати реальний ВНП.

____

У другому випадку (ВНПi > ВНПi) і здійснюється інфлювання, щоб отримати реальний ВНП.

Темп інфляції підраховується на базі одного з індексів інфляції:

T = ∙ 100%

Темп інфляції за 2012 р. =

ІСЦ 2012 – ІСЦ 2011 ІСЦ 2011

х 100%

В залежності від темпів інфляції розрізнюють:

1. нормальну інфляцію 3-3,5% на рік;

2. помірну інфляцію – до 10% на рік;

3. галопуючу інфляцію понад 10% – до 200% на рік;

4. гіперінфляцію – не менше за 50% на місяць.

Рівень інфляції у певному році ( ) підраховується: = I - 100%.

Соціально-економічні наслідки інфляції. Наслідки інфляції стосуються всього процесу суспільного виробництва. Інфляція при незначних темпах (3-3,5%) на рік сприяє зростанню цін і норми прибутку, навіть сприяє тимчасовому пожвавленню кон’юнктури. Але по мірі зростання темпів інфляції загострюється економічна і соціальна обстановка в країні. Галопуюча інфляція дезорганізовує господарство через невизначеність ринкової кон’юнктури, бізнес втрачає орієнтири, інформаційні сигнали, що мають надавати ціни. Інфляція ускладнює проведення ефективної макроекономічної політики, породжуючи міжгалузеві диспропорції в господарстві. Зростання цін викривлює справжню структуру споживчого попиту, ціна перестає виконувати свою важливу функцію в ринковій системі – бути об’єктивним інформаційним сигналом.

Інфляція активізує утечу від грошей до товарів, перетворюючи цей процес в лавиноподібний, підриває стимули до грошового накопичення, порушує функціонування грошово-кредитної системи, відроджує бартер.

Інфляція впливає на всі сторони життя суспільства. Одним з важливих наслідків інфляції є знецінення грошових доходів як населення, так і підприємств, і держави. Особливо страждають від інфляції особи з фіксованими доходами, а також ті, хто поклав гроші у банки під проценти, що менші за темпи інфляції. Комерційні банки теж можуть постраждати, якщо проценти по позикам будуть менші за темпи інфляції. Прибутки товаровиробників скорочуються, якщо витрати виробництва зростають швидше, ніж ціни на їх продукцію, але може бути й протилежна ситуація.

Інфляція впливає на перерозподіл доходів і багатства на користь підприємств-монополістів, держави (яка розраховується знеціненими грошима), комерційних банків (при вкладанні грошей у торгівельні операції з урахуванням майбутнього зростання цін), тіньової економіки за рахунок зниження реальних доходів основної маси населення.

Відбувається також скорочення виробництва, інвестицій, знецінення амортизаційних фондів.

Втрати від інфляції традиційно поділяють на ті, що мають місце при передбачуваній та при непередбачуваній інфляції. Суспільними втратами передбачуваної інфляції є: часта зміна цінників, каталогів, що призводить до додаткових витрат—“витрати меню” (menu costs), а також втрати від частого відвідування банків для зняття коштів з поточних рахунків, на яких люди тримають усю готівку, щоб запобігти втраті купівельної спроможності грошей - “витрати зношеного взуття” (shoe leather costs).

До суспільних витрат непередбачуваної інфляції належать: 1) фіскальний податок (fiskal draq), спричинений тим, що в умовах інфляції кількісне зростання доходів має номінальний характер і може означати падіння реальних доходів; водночас норма податків протягом певного часу лишається незмінною, і платники податку несуть додатковий податковий тягар; 2) перерозподільний ефект, коли втрачають усі, хто має фіксовані доходи, а також надає гроші у позику під незмінний процент; 3) втрата цінами регулюючої ролі, яка пояснюється тим, що внаслідок інфляційного зростання цін скорочуються обсяги виробництва і споживання (виробники скорочують виробництво через подорожчання ресурсів, споживачі обмежують споживання через зменшення реальних доходів); 4) втрата всіма грошовими показниками здатності вимірювати економічні процеси через постійну зміну масштабу вимірювання.

Слід взяти до уваги узагальнені в економічній літературі наслідки інфляції у категорії «ціна» інфляції. Під ціною інфляції розуміють її кінцеві наслідки на доходи суспільства в цілому і його структурних ланок. Тобто йдеться про те, кому і в якій мірі підвищення цін вигідно, а для кого воно є руйнівним.

Існує три основні варіанти «ціни» інфляції: позитивний (означає приріст доходу), нульовий і негативний (збитковий).

Позитивний варіант існує не випадково: якби подорожчання товарів нікому не було вигідно, то інфляція могла б виникнути лише помилково.

По-перше, інфляція приносить дохід державі. Цей вид збагачення здавна мав назву «сеньйораж» (мито за право друкувати гроші). Ще у середні віки феодал (сеньйор) володів винятковим правом карбувати монети на своїй території і таким чином отримував прибуток. Зараз сеньйораж – привілей держави. Коли влада не наважується збільшити прямі податки для фінансування своїх видатків, то вона через Центральний банк країни організує друк нових грошей. Таким чином влада покриває бюджетний дефіцит. Проте сеньйораж зменшує вартість старих грошей, які має населення країни. Такий свого роду податок на готівку має назву інфляційного податку. Цілком зрозуміло, що реально доходи населення зменшуються на величину інфляційного податку. Водночас «податок на готівку» утворює суттєву частину доходів держави.

По-друге, крім держави від інфляції виграють комерційні банки. Наприклад, у період розпаду СРСР комерційні банки країн СНД і, зокрема України, часто порушували строки виплат заробітної плати та інших платежів з тим, щоб отримані ними для цих цілей гроші віддавати у кредит під великі відсотки.

По-третє, виграють від зростання цін у країні і чисельні промислові та торгівельні монополії. Вони регулярно утворюють штучний дефіцит (зменшують продаж ходових товарів та накопичують їх на складах). Утворивши тим самим додатковий попит, вони підвищують ціни товарів.

Нульовий варіант «ціни» інфляції – рідкісне явище ( у цьому випадку втрати від зростання цін повністю перекриваються збільшенням доходів). Такий випадок має місце, коли на окремих підприємствах чи в масштабі країни проводиться «автоматична індексація» грошових доходів. І по мірі подорожчання товарів та послуг у тому ж масштабі зростає розмір заробітків.

Негативний варіант «ціни» інфляції, призводить до втрати доходів фірм і домогосподарств, виникає найчастіше. Розглянемо його різновиди.

• Втрати від зберігання готівки вдома. В цьому випадку «ціна» інфляції дорівнює тій кількості додаткових грошей, які можна було б отримати від зберігання грошей на депозиті в банку (відсоток на внесок). Дуже часто номінальна ставка відсотку за банківським депозитом є нижчою за рівень інфляції. Тому зберігання грошей на депозиті повністю не гарантує від інфляційних втрат. Розмір цих втрат дорівнює різниці між рівнем інфляції і ставкою відсотку.

• Витрати меню – втрати від інфляції, пов’язані з підвищенням цін у магазинах, кафе, транспортних тарифів і тощо (часта зміна цінників, каталогів, що призводить до додаткових витрат).

• Втрати через недосконалість юридичної практики. Справа в тому, що при складанні контрактів юристи нерідко вказують номінальні величини вартості речей, і не передбачають їх індексацію при певному рівні інфляції. Тому доцільно вказувати в умовах реальні вартісні характеристики речей (з урахуванням їх індексації, чи у перерахунку на стабільну іноземну валюту).

• Втрати від недосконалості податкового законодавства. Нерідко існуючі положення податкового законодавства укладені без врахування впливу інфляції. Так, не враховується, що оподаткований прибуток зростає повільніше, ніж збільшуються ціни. Проте податок на прибуток стягується за такими ставками, наче ці доходи пов’язані зі зростанням цін.

• Втрати через помилкові інфляційні очікування. Ці втрати виникають у людей, які не передбачили зростання цін і неправильно оцінили протікання інфляції. За раптового підвищення цін відсоток, який виплачують банки своїм вкладникам по депозитах стає меншим за темпи інфляції. У цьому випадку виникає спекулятивний розподіл доходів. Програють кредитори: вони отримують гроші, які знецінились. Виграють боржники, бо вони повертають борг з відсотками у знецінених грошах.

4 питання. Економісти кейнсіанського напрямку для пояснення взаємозв¢язку безробіття і інфляції використовують криву Філліпса (англійський економіст). Ця крива виводиться на основі зміни рівня сукупного попиту на проміжному відрізку кривої сукупної пропозиції.