2 Питання.
Населення – це природно-історична сукупність людей, яка формується і безперервно відтворюється у процесі виробництва й відтворення самого життя. Це елемент продуктивних сил і носій виробничих відносин.
Кількість, структура населення мають визначальний вплив на споживацький попит, зумовлюють стратегію держави на ринку труда, інвестиційну й соціальну політику. Відтворення населення як у цілому по країні, так і в регіональному аспекті – дуже серйозна загальнонаціональна проблема. На розвиток національної економіки найістотніший вплив здійснюють такі структури населення: вікова, статева, освітня, професійно-кваліфікаційна. У сукупності вони здебільшого визначають кількість і якість трудових ресурсів та їх розміщення.
Трудові ресурси – це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, що необхідні для роботи в народному господарстві.
До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному віці – чоловіки 16-59 рр. і жінки 16-54 рр., за винятком непрацюючих інвалідів праці та війни І і ІІ груп та непрацюючих осіб непрацездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чол. 50-59 рр., жінки 46-54 рр.); б) населення, старше й молодше від працездатного віку, яке зайняте в народному господарстві. Нещодавно пенсійний вік жінок в Україні підвищили до 60 років – почався поступовий перехід на подовжений строк виходу жінок на пенсію.
Працездатне населення ділять на дві групи: економічно активне та економічно неактивне.
Економічно активне населення (робоча сила) – це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток (дохід), або шукає роботу.
Трудовий потенціал – сукупність різних рис людей, які визначають їх працездатність (стан здоров’я, тип нервової системи, витривалість, загальні і спеціальні знання, трудові навички і вміння, рівень національної свідомості і відповідальності, інтереси та потреби). Трудовий потенціал – поняття більш широке й глибоке, ніж робоча сила і трудові ресурси. Це узагальнюючий, підсумковий показник людського чинника виробництва.
Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин, що забезпечують можливості для здійснення труда в різних сферах господарчої діяльності, відтворення робочої сили, задоволення особистих і суспільних потреб громадян.
Відтворення робочої сили в широкому сенсі пов’язане з відтворенням населення, його працездатної частини, а також із спеціальною підготовкою робітників. Відтворення робочої сили у вузькому сенсі означає відтворення здатності до праці. Ця проблема стосується родини, самого робітника – носія робочої сили, підприємців, держави. В умовах ринкової економіки робоча сила – товар, і ринок труда суттєво впливає на відтворення робочої сили. Сучасний підхід до аналізу відтворення робочої сили полягає у відході від однобічної оцінки людини як ресурсу виробництва до більш повного погляду на неї як на цілісний об’єкт і суб’єкт економічного й соціального відтворення. Сьогодні найманий робітник в розвинутих країнах користується широко розвинутою мережею соціальних послуг, соціально захищений, включений у систему власності та управління виробництвом. Відтворення робочої сили представляє собою синтез професійних і соціально-економічних якостей робітника, його потреб і здібностей.
Ринок труда – система економічних відносин, що виникають між його суб’єктами в процесі руху робочої сили в її товарній формі, виражають попит на робочу силу та її пропозицію. Суб’єктами цих відносин є приватні підприємці чи їх асоціації, наймані робітники та їх асоціації, держава.
Безробіття – це така соціально-економічна ситуація, при якій частина економічно активного працездатного населення не може реалізувати свою здібність до праці.
В Україні є два підходи до визначення рівня безробіття: 1) офіційна методологія Державного комітету статистики; 2) методологія Міжнародної організації праці (МОТ).
Офіційна методологія Державного комітету статистики фіксує зареєстроване безробіття. Для визначення рівня безробіття беруть до уваги: 1) працездатних громадян зареєстрованих у державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи; 2) працездатне населення у працездатному віці – чоловіки 16-59 рр., жінки 16-54 рр. включно, за винятком непрацездатних інвалідів І і ІІ груп та непрацездатних осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.
Рівень безробіття = |
_Безробітні_ Робоча сила |
х 100% |
Безробітні – офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості повністю безробітні.
Робоча сила – всі працездатні особи у працездатному віці, які можуть і хочуть працювати (зайняті + безробітні).
Рівень зайнятості = |
_Зайняті_ Робоча сила |
х 100% |
МОТ: розрізнюються такі категорії населення:
1) Зайняті – особи 15-70 р., які виконують оплачувану роботу (включаючи зайнятих неповний робочий день).
2) Безробітні – особи у віці 15-70 р., зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості, якщо не мали роботи (прибуткового заняття), активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню, готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів. До безробітних не відносять тих, хто домовився про роботу і приступить до неї через деякий час, і тих, хто навчається за направленням державної служби зайнятості. Зайняті й безробітні – складають робочу силу, або економічно активне населення.
3) Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – особи до 16 років і ті, які перебувають у спеціальних установах (тюрмах, колоніях, психіатричних лікарнях), особи, які вибули зі складу робочої сили (учні та студенти; пенсіонери по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті домашнім господарством, вихованням дітей, доглядом за хворим; особи, які зневірились знайти роботу, інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом).
Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою (економічно неактивне населення)
Робоча сила (економічно активне населення) = Зайняті + Безробітні
Рівень безробіття = |
_Безробітні_ Робоча сила |
х 100% |
Рівень зайнятості = |
_Зайняті_ Робоча сила |
х 100% |
Види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне.
Фрикційне безробіття означає, що люди добровільно звільняються, щоб знайти кращу роботу, або їх звільнили із-за невідповідності вимогам фірми, але вони досить швидко знаходять нове місце роботи (протягом місяця).
Структурне безробіття означає, що змінюється структура економіки і необхідна зміна структури робочої сили, робітники, що втратили робочі місця в галузях, що згортаються, не можуть зайняти вакансії у галузях, що розвиваються, для цього необхідна тривала перепідготовка (отримання іншого фаху, вищої кваліфікації).
Циклічне безробіття викликає економічна криза, бо деякі фірми стають банкрутами, скорочується виробництво.
Природній рівень безробіття = рівень фрикційного безробіття + рівень структурного безробіття (біля 5-6%). Нема циклічного безробіття, це ситуація “повної зайнятості”.
У відповідності з дослідженнями американського економіста Артура Оукена, між скороченням темпів зростання економіки й рівнем безробіття існує певний зв’язок. Закон Оукена розкриває істотний зв’язок між ринком продуктів і ринком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства.
Закон Оукена стверджує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень безробіття на 1%, то відставання фактичного обсягу ВНП від потенційного обсягу ВНП (при природному рівні безробіття) буде 2-2,5%.
Закон Оукена ґрунтується на наступних закономірностях:
за умов незмінного рівня безробіття темп зростання реального ВВП, що зумовлюється НТП, нагромадженням капіталу, зростанням населення тощо, становить 3% на рік. Таку тенденцію спостерігали в розвинутих країнах протягом десятиліть наприкінці ХХ ст. та назвали темпом зростання потенційного (природного) ВВП.
Збільшення рівня циклічного безробіття на один відсоток супроводжується зниженням темпу зростання потенційного ВВП на 2 – 2,5%.
Так, при зростанні рівня безробіття з 6% до 8% зростання реального ВВП буде складати: 3% - 2 (8% - 6%) = -1, тобто реальний обсяг ВВП стане меншим на 1%.
Мають місце два наступних способи формалізації закону Оукена:
Y – Y*
1) Y* = - β (u – u*)
Y - фактичний обсяг національного виробництва (ВВП)
Y* - потенційний обсяг національного виробництва (ВВП)
β - коефіцієнт чутливості ВВП до динаміки циклічного безробіття, він показує, що коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1% (циклічне безробіття у національній економіці становить 1%), то фактичний ВВП буде нижчим за потенційно можливий ВВП на β% = 2 - 2,5% (саме у цих межах коливається значення даного коефіцієнту у більшості країн світу).
u – фактичний рівень безробіття
u* - природний рівень безробіття
(u – u*) – циклічний рівень безробіття
2) Вплив динаміки фактичного рівня безробіття на динаміку реального ВВП за два періоди, які порівнюються між собою, визначається:
Y1 – Y0
Y0 = 3% – 2,5 (u1 – u0)
Y1 – фактичний обсяг виробництва (ВВП) у поточному році
Y0 – фактичний обсяг виробництва (ВВП) у попередньому році
u1 – фактичний рівень безробіття у поточному році
u0 - фактичний рівень безробіття у попередньому році
Ця формула свідчить, що: а) коли рівень безробіття не зміниться у порівнянні з попереднім роком (u1 = u0) , то темп зростання фактичного (реального) ВВП дорівнюватиме 3%, тобто темпу зростання потенційного ВВП; б) при збільшенні безробіття на 1% у порівнянні з попереднім роком (u1 - u0 = 1%), реальний ВВП скоротиться на 2,5%.
При рішенні задач на закон Оукена слід використовувати такі формули, щоб знайти обсяг фактичного ВНП (ВНПф.) та обсяг потенційного ВНП (ВНПп.):
ВНПф. = ВНПп. ∙ 100%
100 + β (u – u*)
ВНПп. = ВНПф. ∙ 100%
100 - β (u – u*)
Де: u – фактичний рівень безробіття
u* - природний рівень безробіття
Безробіття має дуже серйозні соціально-економічні наслідки. Перш за все це скорочення фактичного ВНП по відношенню до потенційного ВНП і погіршення умов для відтворення робочої сили, зниження рівня суспільного добробуту, рівня і якості життя. По-друге, безробіття, особливо тривале (більше року), приводить до погіршення фізичного й психологічного стану його жертв – підвищується рівень серцевих захворювань, алкоголізму та самогубств. Психологічні тести показують, що втрата роботи за рівнем стресу відповідає смерті близького друга. За оцінкою зарубіжних експертів, зростання безробіття лише на 1% приводить до зростання смертності населення на 2%, збільшення числа самогубств – на 4,1%, вбивств – на 5,7%. За даними соціологічних досліджень в Україні, зростання чисельності непрацюючих з-поміж молоді лише на 1% зумовлює зростання злочинності в молодіжному середовищі на 4%.
В командній економіці була парадигма повної зайнятості, в багатьох регіонах СРСР навіть існував постійний дефіцит робочої сили. Але більшість дослідників вважала таку зайнятість неефективною. В перехідній економіці України впроваджується парадигма ліберальної моделі ринку праці, за якої визнається неминуче існування безробіття в умовах раціоналізації зайнятості з точки зору інтересів підприємництва, та важливе значення надається формуванню ринку праці.