3 Питання. Для пояснення механізму впливу грошей на економіку необхідно розглянути процес створення грошей банками.

Банківська справа – це особливий вид економічної діяльності, яка обслуговує процес відтворення шляхом функціонування банківської системи.

Банківська система становить сукупність банків, що забезпечують емісію грошей, здійснюють кредитні та розрахункові операції і надають різноманітні банківські послуги. Банківська діяльність грунтується на використанні грошей, кредиту, фінансів, грошового і валютного ринків, акціонерного капіталу, цінних паперів та інших економічних інструментів, що відображають відносини, які складаються в процесі реалізації цієї діяльності.

Банківська система – складовий елемент ринкового механізму.

Фінансові послуги надають фінансові посередники.

Фінансові посередники – це такі інститути як банки, страхові компанії, ощадні й кредитні асоціації, які приймають депозити (вклади) від одних індивідів та фірм і передають їх у борг іншим індивідам та фірмам.

Вкладники і позичальники мають різні інтереси. Вкладники надають перевагу короткотерміновим вкладам, не хтять надовго зв’язувати свої гроші. Позичальники, навпаки, надають перевагу довготерміновим кредитам. Банки, функціонуючи як посередники, прагнуть додержувати інтереси як вкладників, так і позичальників, і перетворюють короткотермінові вклади у довгострокові кредити.

Всі банки (окрім центрального банку) і інші фінансові посередники створюються для того, щоб приносити прибуток їх власникам.

Прибуток банків утворюється із-за різниці між більш високою ставкою проценту за кредит, яку банки вимагають від позичальників, та більш низькою ставкою проценту по депозитам, що банки сплачують вкладникам.

Центральний банк (ЦБ) – банк, який очолює кредитну систему країни, має монопольне право емісії банкнот, впровадження кредитно-грошової політики в інтересах національної економіки. Його називають „банком банків”, він має справу не з населенням, а з комерційними банками.

Виникнення центральних банків історично обумовлено об’єктивним процесом централізації банківської емісії у найбільш великих і надійних банках. У різних країнах існують різні моделі побудови центральних банків та їхньої організаційної структури. Центральні банки створювалися двома шляхами: одні пройшли довгий шлях еволюційного розвитку від комерційних банків до емісійних центрів країни (наприклад, банк Англії); інші були створені державою, як емісійні центри (наприклад, у Росії). У більшості країн центральні банки є державними (Німеччина, Бельгія, Росія, Україна).

Для країн з розвинутою ринковою економікою типова структура банківської системи з двома рівнями, що включає в себе:

1. центральний банк країни – головний банківський інститут, який займається емісією грошей, керівництвом всією грошово-кредитною системою. Комерційна діяльність і отримання прибутку не є метою цього банку.

2. Мережа комерційних банків, які конкурують між собою за право задовольняти потреби домогосподарств і підприємств в банківських послугах.

З 1991 року в Україні також формується банківська система з двома рівнями. До цього в СРСР була моно банківська структура як характерна риса командної, централізовано планованої економіки. В адміністративному районі, як правило, функціонував лише один банк – відділення Державного банку. Господарювало своєрідне “банківське кріпацьке право”, при якому кожне підприємство, організація законодавчо закріплювались до конкретного банку, а інші банки не мали права їх обслуговувати.

Проблема банківської реформи – перетворення банківської системи з пасивного кільця у ланцюгу централізованого господарювання в активно діючий багато гілковий організм, що сприяє підприємництву, стабілізації економіки, посиленню платоспроможності національної валюти.

Центральним банком нашої країни є Національний банк України (НБУ), що був створений у 1991 році. Він виконує такі обов’язки (функції):

• проведення єдиної державної політики у сфері грошового обігу, кредиту, забезпечення стабільності національної грошової системи; підтримка платоспроможності населення і пріоритетних галузей економіки;

• створення цивілізованого фінансового і валютного ринків, інфраструктури банківських і кредитних організацій;

• емісія грошей;

• координація діяльності банківської системи в цілому, організація міжбанківських розрахунків;

• створення державної скарбниці, збереження резервних фондів грошей, дорогоцінних металів і золотовалютних запасів, управління золотовалютними резервами України, що знаходяться на його балансі;

• визначення курсу національної грошової одиниці (гривні) відносно валют інших країн;

• сприяння виходу України на міжнародні фінансово-кредитні ринки.

Для того, щоб НБУ успішно виконував ці обов’язки, він повинен бути незалежним у взаємовідносинах з урядом, зокрема, не повинен відповідати по зобов’язанням уряду (не повинен бути “кишеньковим” банком уряду). У більшості розвинутих країн центральні банки офіційно не залежать від уряду, чітко розмежовують грошову систему держави і державний бюджет (яким розпоряджається центральний уряд). Для фінансування дефіциту державного бюджету створюється складний механізм з використанням державних цінних паперів – зобов’язань сплатити борг. У таких країнах менша інфляція, нема зловживання емісією готівкових грошей. Центральний банк має консультуватись з урядом стосовно грошової політики, для того, щоб вона погоджувалась з економічною політикою.

Основними функціями комерційних банків є залучення у різноманітних економічних суб'єктів тимчасово вільних коштів і надання залучених коштів для тимчасового платного використання тим економічним суб'єктам, які мають потребу у додатковому фінансуванні своєї діяльності, а також обслуговування розрахунково-платіжних відносин різних економічних суб'єктів. Відповідно до виконуваних функцій усі операції комерційних банків можна поділити на три групи: пасивні, активні і комісійні.

Пасивні операції пов'язані із залученням коштів: продаж емітованих банком або куплених раніше цінних паперів, залучення коштів на депозитні рахунки, отримання кредитів від центрального та інших комерційних банків, продаж золота, валюти та інших ліквідних цінностей.

Активні операції приводять до розміщення залучених коштів:

перерахування обов'язкових резервів на кореспондентський рахунок у центральному банку, видача кредитів різноманітним економічним суб'єктам, купівля цінних паперів, здійснення реальних інвестицій, купівля золота, валюти та інших ліквідних цінностей.

Комерційні банки здійснюють на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове, та інше банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання послуг, а саме:

• залучення та розміщення грошових вкладів та кредитів;

• здійснення розрахунків за дорученням клієнтів, банків-кореспондентів та їх касове обслуговування;

• ведення рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

• фінансування капітальних вкладень;

• випуск платіжних документів і цінних паперів;

• купівля, продаж і зберігання платіжних документів, цінних паперів, а також операцій з ними;

• видача поручительств, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, що передбачають їх виконання у грошовій формі;

• придбання за власні кошти засобів виробництва для передачі їх в оренду (лізинг);

• купівля у організацій і громадян та продаж їм іноземної валюти готівкою і валюти, що знаходиться на рахунках у вкладах;

• залучення і розміщення дорогоцінних металів на рахунки і вклади та інші операції з цими цінностями;

• довірчі операції за дорученням клієнтів.

Основний дохід банку утворює різниця між відсотковими платежами, отриманими від здійснення активних операцій і сплаченими по пасивних операціях. Виняток у даному випадку складають цінні папери та інші ліквідні цінності, дохід від яких утворюється як сума відсоткового доходу за володіння цінними паперами і різниці між доходом від їхнього продажу та витратами на їхнє придбання.

Комісійні операції пов'язані із організацією обслуговування розрахункових, чекових, карткових та інших рахунків до вимоги і переказом коштів на ті чи інші рахунки за дорученням клієнтів банку. При цьому банк отримує дохід у вигляді комісійного відсотка від обслуговуваної суми коштів.

Метою існування банку, як і будь-якого іншого комерційного інституту, є отримання прибутку. Якщо інші фірми виробляють блага, то що ж виробляє банк? Адже гроші емітує держава, а банк тільки бере їх у тих, кому вони сьогодні не потрібні, і дає тим, кому вони зараз необхідні. Однак і самі банки „виробляють" гроші через видачу кредитів на основі часткового резервування депозитів.