1.2. Поняття організації

Суспільство в цілому та його оточення тією чи іншою мірою організовані. Більш того, всі заплановані й здійснені дії людей, безпосередні й опосередковані результати їх діяльності також відбивають перш за все сутність організації. Появлення організаційної науки почалося не з розробки фундаментальної теорії або її основоположних концепцій, а з таких напрямків як організація праці, виробництва, управління тощо. Теорія організації як самостійна область знань органічно сформувалась й конструктивно виділилася з змісту різних наукових напрямків й дисциплін. При цьому всі області знань й наукових шкіл перш за все досліджували саме організацію відповідних об’єктів й цим вносили свій внесок в формування єдиних організаційних засад загальної системи пізнання.

Разом з тим слід зазначити, що на теперішній час відсутня загально прийнята теорія організації. Головна перешкода полягає в надто обмеженому наборі ознак, притаманним організаційним системам різної природи (технічним, біологічним, соціальним). Стосовно до соціальних систем термін "організація" застосовується у різних аспектах, які відображають досить широкий спектр загальноприйнятих уявлень й застосувань.

Таблиця 1.5

Еволюція організації облікової системи

Зміст системи	Графічне зображення
Облікова система до XII ст. до н.е.., пов’язана з необхідністю захисту прав та інтересів держави та власників.
Розвитуна система обліку, пов’язана з обґрунтуванням ведення системи рахунків та вивчення змістовних сторін процесів господарської діяльності
Сучасна облікова модель. Пов’язана з зростанням інтернаціоналізації, масштабів виробництва, удосконалення технологічних процесів, обмеженням ре-сурсів і необхідністю їх ефективного використання. Принципова відмінність полягає в орієнтації системи на задоволення потреб користувачів у релевантній інформації

По-перше, під організацією можна розуміти штучне об’єднання інституціонального характеру, що займає певне місце в суспільстві й призначено для виконання досить ясно означеної функції. У цьому сенсі організація виступає як соціальний інститут й може відноситься до установ, органів влади, підприємств та їх окремих підрозділів. Отже організація –це соціальна спільність, що поєднує деяку множину індивідів для досягнення загальної мети, які діють на основі певних процедур та правил. Можна надати більш просте визначення організації, як об’єднання людей для досягнення спільних цілей.

По-друге, організація є найпоширенішим видом цілеспрямованої діяльності людини, що забезпечує ефективно вирішення будь-якої поставленої задачі. Все, що робиться людиною, так чи інакше організується ним або іншими суб’єктами у відношенні до нього. У цьому сенсі організація являє собою певним чином планований та здійснюваний людиною цілеспрямований інтелектуально-матеріальний процес встановлення співвідношень, зв'язків, залежностей, побудови форм і процедур. Таким чином, організація це – сукупність цілеспрямованих процесів або дій, що призводять до утворення необхідних зв’язків.

Саме встановлення кількісних, якісних, часових, просторових й інших зв'язків між окремими складовими і являє собою сутність організації як процесу. Зрозуміло, що основним суб'єктом визначення й встановлення таких зв'язків, стає людина, що привносить власні суб’єктивні думки та уявлення.

По-третє, цей термін може означати певну організаційну діяльність, що включає в себе розподіл функцій, налагодження стійких зв’язків, координацію і т.ін. У такому випадку організація – це процес, пов'язаний з свідомим впливом на об’єкт, а отже й з наявністю організатора та контингенту суб’єктів, що підлягають організації. У даному сенсі поняття "організації" співпадає з поняттям "управління", хоча й не вичерпує його.

В четвертих, варто мати на увазі, що в процесі пошуку, нагромадження, побудови й застосування системи наукових знань людина цілеспрямовано досліджує організацію того, що було створено без її участі. Вона визначає й вивчає зовнішні форми, структури, властивості об'єктів навколишнього світу з позицій з'ясування, формалізації й класифікації їхньої організації. З огляду на такий підхід, організація – це будова, взаємозв’язок складових описуваного. За аналогією, поняття організації можна використовувати для відображення внутрішнього устрою системи, представлення її складових у їх взаємозв’язках й взаємозалежностях. Отже організація – внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія частин цілого, обумовлені його побудовою.

По-п’яте, використання терміну організація пов’язано з необхідністю відображення повсякденних уявлень о формах, структурах, послідовностях і конструкціях будь-яких матеріальних й інтелектуальних, об’єктивних та суб’єктивних процесів та систем. Саме організація асоціюється з основними формами та образами, через які люди повсякденно й безпосередньо сприймають навколишній світ, оцінюють або впливають на нього. У даному разі організація – уявлення про модель процесу або системи.

Усі наведені й розглянуті визначення й приклади прояву організації дозволяють уявити все розмаїття її аспектів. Всі вони тісно взаємопов’язані й створюють своєрідний організаційний цикл (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Організаційний цикл [22, с.85]

Організаційна діяльність, у кінцевому випадку, завжди спрямована на упорядкування й поєднання у часі та просторі всіх необхідних складових та забезпечення прояв сінергетичного ефекту. Це розуміння й стає основою для забезпечення досягнення оптимального результату функціонування й розвитку системи обліку і контролю.

Визначаючи організацію можна виділити три основні її ознаки. Визначальною з них буде спрямованість на досягнення цілі, яка може бути досягнута лише за наявністю ієрархії та управління. Сутність вираження організації як процесу або системи визначається не стільки формою та її представленням, скільки внутрішнім змістом, що відображає можливості використання й розвитку її потенціалу. Основним проявленням сутності організації є її властивості. Існує безліч класифікації й варіантів визначення властивостей організації, які найбільш повно розкриті в роботі Г.Р. Латфуліна та А.В. Радченко [51] та в узагальненому вигляді подані на рис. 1.4

З точки зору наведених визначень можна встановити й найбільш важливі характеристики організації:

– об'єднання й координація діяльності людей. Розгляд організації як соціальної спільності дозволяє не тільки зрозуміти сутність і природу цього соціального утворення, але й підкреслює той факт, що взаємодія людей є її головною характеристикою. Люди поєднують в організаціях свої ресурси, фізичні й інтелектуальні сили, одержуючи при цьому бажані результати;

– загальна мета, або завдання. Наявність загальної мети є обов'язковою передумовою організації. Така мета, формується на основі загальних потреб й інтересів людей, що створюють організацію й працюють у ній. Організація створюється для досягнення цілей, які визначають основні напрямки її діяльності, структуру тощо;

Рис. 1.4. Класифікація властивостей організації

– організаційна структура. Відповідно до цілі організації люди свідомо проектують її структуру, визначаючи характер і способи з'єднання окремих елементів організації в певну цілісність. Залежно від цілей організації, технології, стану й динаміки зовнішнього середовища організаційна структура здобуває різні форми;

– спеціалізація й поділ праці. Дроблення складних процесів, операцій і завдань на складові, допомагає використати організаційні ресурси з більшою ефективністю;

– організаційна влада. Здійснення якого-небудь загального завдання зусиллями навіть невеликої групи людей вимагає передачі влади одному з її членів, який би відповідав за те, щоб намічені цілі реалізовувалися результативно й ефективно;

– організаційна культура. Кожної організації властива певна система традицій, цінностей, норм спілкування між людьми й т.ін, що в сукупності прийнято називати організаційною культурою;

– організаційні границі. Це різного роду матеріальні й нематеріальні обмежники, що фіксують відособленість даної організації щодо інших об'єктів та її зовнішнього середовища.

Подальше дослідження нової області знань вимагає визначення комплексу основних дефініцій організації процесів і систем, формування відповідного категорійного апарату (тезаурусу), як це подано на рис. 1.5

Схеми подана на рис. 1.4 та рис. 1.5 визначають концептуальні основи побудови теорії організації, логіку й послідовність представлення її складу і змісту. При цьому слід враховувати, що кожна система є результатом процесу її організації. Проте не кожний процес завершується створенням системи. Отже, організація як процес – первинна, а організація як система – вторинна, оскільки завжди є результатом процесу організації.

Окрім того необхідно розрізняти об’єктивну та суб’єктивну природу організації. Об’єктивна природа – це процес формування й розвитку організації, що відбувається у випадковій, еволюційній й хронологічній формі. Суб’єктивна – процес цілеспрямованої діяльності людини щодо упорядкування й удосконалення форм побудови й проявлення складу й змісту процесів і систем. Кожна організація утворює об’єктивно-суб’єктивну природу свого виникнення, становлення й розвитку.

Найбільш важливою властивістю організації з практичної точки зору є приріст додаткової енергії, що перевищує суму індивідуальних зусиль учасників. Це явище названо синергією. Раціональна організація дозволяє управляти цим явищем, підсилювати та видозмінювати його.

Рис. 1.5. Структура тезаурусу теорії організації [51, с. 85-110]