Лікування маніакального синдрому

Антипсихотичні препарати. Антипсихотичні препарати типу хлорпромазину і галоперидолу довели свою ефективність у лікуванні гострої манії. Карбонат літію також виявляє позитивну дію, однак для одержання терапевтичного ефекту його потрібно вживати тиждень чи більше, тому він не є препаратом першого вибору для гостро захворілих.

Електрошокова терапія. Електрошокова терапія при манії також ефективна, як і при депресії. Однак для стійкого ефекту в хворих з маніакальним синдромом цю процедуру необхідно проводити частіше, ніж при депресії (три рази проти двох разів на тиждень при депресії). Отже, це не є методом лікування першого вибору. Електрошокова терапія використовується в рідких випадках, коли антипсихотичні препарати неефективні, а пацієнт настільки серйозно хворий, що немає підстав чекати природного одужання.

Профілактика рецидиву і загострення афективних розладів

Рецидив означає повернення симптомів після періоду поліпшення протягом окремого епізоду хвороби, а загострення — це початок нового епізоду хвороби після одужання від першого. Практично два терміни часто взаємозамінні.

Частота рецидивів для уніполярних депресивних розладів зменшена за допомогою терапії антидепресантами протягом 6 міс після одужання від гострої хвороби. Більш тривале підтримувальне лікування запобігає виникненню загострення. Карбонат літію також зменшує імовірність загострення, хоча і менш ефективно, ніж трициклічні антидепресанти.

При біполярних депресивних розладах підтримувальне лікування за допомогою карбонату літію ефективне для запобігання рецидиву манії і настільки ж ефективне, як і антидепресанти для запобігання рецидиву депресії. Карбамазепін може бути використаний для пацієнтів, стійких до дії літію. Рецидив манії може бути спричинений тривалим використанням антидепресантів.

Соціальні і психологічні фактори також можуть сприяти рецидивуванню при уніполярних і біполярних розладах. Важливий вплив шлюбної дисгармонії, особливо у формі частої критики пацієнта чоловіком (дружиною). Тому доцільна організація заходів щодо зменшення соціальної напруги в пацієнтів з рецидивами, які виникають всупереч адекватному медикаментозному лікуванню.