Симптоми депресивного розладу

Знижений настрій

Психомоторна загальмованість

Тривога, дратівливість, ажитація

Зниження мотивацій і активності

Біологічні симптоми:

Раннє пробудження

Настрій здебільшого знижений вранці

Зниження апетиту

Втрата ваги

Запори

Аменорея

Зниження лібідо

Депресивне порушення мислення:

Песимістичні думки

Ідеї щодо персональної невдачі

Безнадійність

Суїцидальні ідеї

Самозвинувачення

Іпохондричні ідеї

Відсутність інтересу і почуття задоволення зустрічаються часто, хоча хворі не завжди висловлюють подібні скарги. Пацієнт не виявляє ентузіазму щодо дій і хобі, якими він звичайно насолоджувався. Він не відчуває інтересу до життя, не дістає задоволення від щоденних речей. Хворий часто уникає соціальних контактів. Характерне зменшення енергійності. Пацієнту важко починати звичайну діяльність, усе дається з зусиллям, залишаються незакінченими поставлені завдання. Наприклад, зазвичай акуратна жінка може залишати неприбраними ліжка, брудні тарілки на столі. Багато пацієнтів приписують цей брак енергії наявності в них якогось фізичного захворювання.

Для опису клінічної картини депресивного синдрому дуже важливі біологічні симптоми — порушення сну, втрата апетиту, втрата ваги, запори, зниження лібідо, у жінок аменорея. Ці симптоми часті, але не постійні при депресивних розладах помірного ступеня виразності. Більш характерні ці порушення при тяжких депресивних розладах.

Виділяють кілька видів депресивних порушень сну. Найбільш характерне раннє ранкове пробудження, але також спостерігаються порушення глибини нічного сну і нічні пробудження. Раннє ранкове пробудження, як правило, відбувається за дві чи три години до звичайного часу підйому пацієнта. Він не може заснути знову, лежить, не відпочивши, не виспавшись, часто з почуттям тривоги, порушення, занепокоєння. Він думає про наступаючий день з песимізмом, перебирає минулі невдачі й обмірковує сумне безперспективне майбутнє. Описана комбінація раннього пробудження і депресивних думок є важливою для діагностичного процесу. Необхідно відзначити, що деякі депресивні пацієнти сплять навіть більше, ніж раніше, але все одно скаржаться на відчуття браку сну. Настрій гірший вранці, ніж протягом дня.

При депресивних розладах втрата ваги часто здається більшою, ніж можна пояснити просто зниженням апетиту пацієнта. Втрата ваги враховується, якщо вона становить не менш 5 % протягом останнього місяця. У деяких пацієнтів спостерігається протилежне порушення харчування — вони їдять більше, і вага збільшується. Створюється враження, що їжа приносить хворим тимчасове полегшення.

Песимістичні думки («депресивне пізнання») — важливі симптоми, що можуть бути розділені на три групи. У першій групі домінує стурбованість існуючим. Пацієнт бачить нещасливу сторону кожного випадку, він вважає, що все, що він робить, зазнає невдачі, оточуючі сприймають його як невдаху, він втрачає довіру людей, які багато для нього важать.

В другій групі думок акцент ставиться на стурбованість майбутнім. У майбутньому пацієнт очікує найгірших подій. Він передбачає невдачу в роботі, катастрофу фінансів, нещастя для його родини, неминуче погіршання його здоров’я. Ідеї безнадійності часто супроводжуються думкою, що більше не варто жити і що смерть була б довгоочікуваним порятунком. Ці похмурі міркування можуть прогресувати до думок і планів про самогубство. Важливо ставити питання щодо цих ідей і оцінювати імовірність суїциду в кожному конкретному випадку.

У третій групі думки сконцентровані на стурбованості минулим. Вони часто набувають форми самозвинувачення в неіснуючих чи незначних в минулому гріхах і провинах. Наприклад, пацієнт може почуватися винним щодо минулих тривіальних непорядних дій. Звичайно ці випадки не турбують пацієнта протягом багатьох років, але з розвитком депресії вони заповнюють усю його свідомість інтенсивними почуттями.

Описані варіанти стурбованості з високим ступенем імовірності припускають наявність депресивного розладу. Деякі пацієнти мають подібне почуття провини, але не пов’язують його з конкретним випадком. У деяких хворих спогади зосереджені на пережитих нещасливих випадках; пацієнт пам’ятає випадки, коли він був засмучений, коли він зазнав невдачі або чи коли його добробут був у занепаді. Ці похмурі спогади стають усе частішими в міру поглиблення депресії.

Скарги на фізичне нездужання звичайні при депресивних розладах, особливо часті скарги на запори і хворобливий дискомфорт у якому-небудь органі. Скарги на існуючі раніше фізичні розлади звичайно збільшуються, іпохондричні ідеї стають звичайними.

Деякі інші психопатологічні симптоми можуть зустрічатися як частина депресивного розладу, іноді один з них домінує в клінічній картині. Вони містять деперсоналізацію, симптоми нав’язливостей, страхи, істеричні симптоми типу функціональних паралічів. Частими є скарги на погіршання пам’яті, спричинені погіршенням концентрації уваги. Якщо використовується додаткова стимуляція у вигляді заохочення, то можна виявити, що пам’ять у хворого не порушена. Однак іноді погіршення пам’яті настільки серйозне, що клінічно пацієнт нагадує хворого на деменцію. Такий стан, особливо характерний для людей похилого віку, іноді називається депресивною псевдодеменцією.

Такі клінічні прояви частіше спостерігаються при помірному ступені депресивного розладу.

Тяжкий депресивний розлад

З посиленням депресивних розладів всі описані вище симптоми стають більш вираженими. Крім того, можуть з’являтися маячні ідеї і галюцинації («психотичні» симптоми). Хворобливий розлад тоді називається психотичою депресією.

Додаткові симптоми тяжкого депресивного розладу («психотична депресія»)

До них належать маячні ідеї самоприниження (самозвинувачення, меншовартості, поганого здоров’я, нігілізму, гріховності, зубожіння, фізичної потворності, переслідування тощо), а також галюцинації (слухові, рідко — візуальні).

Маячні ідеї при тяжких депресивних розладах мають ту ж фабулу, що і не маячні ідеї при помірних депресіях. Ці теми — гріховність, провина, погане здоров’я, рідше — бідність. Пацієнт із маячними ідеями провини може думати, що певна нечесна дія, наприклад, незначне приховування податків, буде виявлена і його буде суворо покарано. Він, імовірно, вважає, що таке покарання заслужене. Пацієнт з іпохондричними маячними ідеями може бути переконаний, що він хворий на рак чи венеричну хворобу. Пацієнт із нігілістичним маренням вважає, що він не має ніякого майбутнього або що якась його частина припинила існувати чи функціонувати (наприклад, що його кишечник цілком блокований). Хворий з маренням переслідування упевнений, що інші люди звинувачують його чи збираються йому помститися. Характерно, що коли даний вид марення є частиною депресивного синдрому, пацієнт вважає передбачуване переслідування заслуженим.

Розлади сприйняття також часто властиві тяжким депресивним розладам. Як правило це справжні слухові галюцинації у формі голосів, які часто повторюють слова і фрази пацієнту. Голоси часто підтверджують ідеї хворого щодо його неповноцінності, гріховності (наприклад, «Ви — зла людина, Ви повинні вмерти») чи роблять іронічні коментарі. У деяких пацієнтів наявні зорові галюцинації, іноді у формі сцен смерті й руйнування.

Класифікація депресивних розладів

Класифікація, заснована на етіології

Ендогенна і реактивна депресія. При ендогенних розладах симптоми спричинені внутрішніми біологічними факторами і не залежать від умов зовнішнього середовища. При реактивних розладах симптоми є відповіддю на зовнішній стресор. Практично депресивні розлади рідко пов’язані тільки з внутрішніми чи зовнішніми причинами, частіше вони змішані.

Первинні і вторинні депресивні розлади. За цією схемою розрізняють:

— вторинні депресивні розлади, спричинені іншим розладом — шизофренія, невроз, алкоголізм, прийом деяких лікарських препаратів (наприклад, стероїдів);

— первинні депресивні розлади, які не мають іншого вихідного розладу.

Класифікація, заснована на симптомах

Невротична і психотична депресії. Деякі симптоми часто інтенсивніші при помірному, ніж при тяжкому розладі. Такі розбіжності в інтенсивності симптомів дали підстави для припущення, що існують дві відмінні між собою форми депресивного розладу — невротична і психотична.

Класифікація за перебігом і періодом життя

Уніполярні і біполярні розлади. У цій класифікації поділ зроблено між пацієнтами з депресивним розладом, які попередньо мали маніакальний розлад (біполярний) і пацієнтами з депресивним розладом, які ніколи не мали маніакального розладу (уніполярний розлад). Усіх пацієнтів з манією включено в біполярну групу, незважаючи на наявність депресивного епізоду. Причиною цього є той факт, що в пацієнтів з вираженим маніакальним синдромом зрештою розвивається депресивний розлад. Також існують спостереження переходу уніполярних депресій згодом у манію, отже, уніполярна група не «чиста».

Поточна коротка депресія. Цей термін застосовують до повторних коротких епізодів депресивного розладу (тривалість від 2 днів до 2 тиж) з повним відновленням.

Сезонний афективний розлад. У деяких хворих депресивні розлади неодноразово розвиваються в ту саму пору року. Інколи цей вибір часу відбиває додаткові обставини, пов’язані з умовами роботи чи особистим життям пацієнта. В решті випадків немає ніяких додаткових обставин, і припускають, що основна причина пов’язана з сезонними природними факторами, наприклад, зі змінами тривалості дня.

Інволюційна і стареча депресія. У минулому депресивні розлади, які починаються в середині життя, вважалися окремою групою, що характеризується ажитацією й іпохондричними симптомами. Припускали, що ці порушення мали іншу етіологію, а саме, інволюцію полових залоз. Депресія в літніх пацієнтів розцінювалася як окремий стан, відомий як стареча депресія. Незважаючи на відсутність очевидних доказів існування перерахованих груп депресій, ці терміни усе ще використовуються деякими клініцистами.

СХЕМА ОПИСУ ЕМОЦІЙНИХ РОЗЛАДІВ

Етіологія переважно реактивний

переважно ендогенний

Тип депресивний, маніакальний, змішаний

Особливості з невротичними симптомами

з психотичними симптомами

з ажитацією

із заціпенінням

Частота епізод чи рецидив

Тип перебігу уніполярний чи біполярний

Ступінь тяжкості легкий, помірний, тяжкий

Перебіг і прогноз афективних розладів

Біполярні розлади звичайно починаються в першій половині життя, у 90 % випадків — до 50 років. Кожен епізод триває в середньому близько 3 міс. У більшості пацієнтів виникають як депресивні, так і маніакальні епізоди, у деяких — тільки маніакальні.

Уніполярні розлади можуть розпочинатися в будь-який час від юності до глибокої старості (можливі навіть у дитинстві). При вчасно розпочатому лікуванні кожен епізод триває в середньому 2–3 міс, рідко — протягом кількох років. Більшість пацієнтів, крім лише літнього віку, зрештою одужує від епізоду, хоча можуть статися рецидиви.

Самогубства вірогідно частіше зустрічаються серед пацієнтів з афективними розладами, ніж серед населення в цілому. За статистикою, 10–17 % пацієнтів з тяжким депресивним розладом у кінцевому рахунку здійснюють самогубство.