Клінічні особливості маніакального стану

Гіпертимія чи дратівливість

Гіперактивність

Підвищене відволікання

Соціально неприйнятне поводження

Скорочений сон

Збільшений апетит

«Стрибки» ідей

Маячні ідеї переоцінки

Галюцинації

Порушене сприйняття

Звичайними є маячні ідеї переоцінки власної особистості. Пацієнт вважає, що його ідеї оригінальні, його думка — надзвичайно важлива, його робота — видатної якості. Багато пацієнтів стають екстравагантними, витрачаючи коштів більше, ніж вони можуть собі дозволити, на дорогі автомобілі чи коштовності. Інші приймають необачні рішення звільнитися з гарного місця роботи чи розпочинають ризиковані плани ділових починань.

Іноді ідеї переоцінки супроводжуються маячними ідеями грандіозності. Пацієнт може вважати, що він — релігійний пророк чи експерт, призначений для того, щоб консультувати державних діячів щодо важливих проблем. Час від часу спостерігається марення переслідування. Пацієнт вважає, що оточуючі влаштовують проти нього змову через його особливу важливість.

У п’ятої частини хворих з маніакальними розладами діагностуються маячні ідеї стосунку чи інші психотичні синдроми. Однак вони тривають недовго: більшість зникає чи змінюється протягом кількох днів (якщо вони тривають довше, то діагноз слід переглянути, оскільки шизофренія часто може розпочинатися з афективних розладів).

Часто зустрічаються галюцинації, пов’язані з домінуючим настроєм, звичайно вони виявляються як голос, що говорить пацієнту про його спеціальні повноваження, рідше — у вигляді бачень з релігійним змістом.

Раціональне мислення, критичні функції завжди порушені. Пацієнт не може побачити ніякої причини, чому його грандіозні плани повинні бути обмежені чи його екстравагантні витрати скорочені. Хворі рідко усвідомлюють наявність хвороби і тому відмовляються від лікування.

Більшість пацієнтів з маніакальним синдромом можуть виявляти деякий контроль над симптомами протягом короткого часу. Дехто користується цим при обстеженні для дисимуляції хворобливих розладів, що часто може ставати причиною недооцінки серйозності захворювання. Тому так важливо одержувати відомості в оточуючих хворого людей. В оцінці виразності манії допомагають такі критерії.

При легкому ступені маніакального синдрому збільшена фізична активність, прискорена мова, настрій лабільний і, головним чином, гіпертимічний, з періодично виникаючою дратівливістю, ідеями переоцінки, підвищеною сексуальністю. При середньому ступені виразності захворювання відзначається гіперактивність з напругою і дезорганізацією мови, ейфоричний настрій усе частіше переривається періодами дратівливості, ворожості, депресії, ідеї переоцінки можуть стати маячними. При тяжкій манії спостерігається гіперактивність, мислення незв’язне, маячні ідеї стають усе більш химерними, супроводжуються галюцинаціями. Дуже рідко пацієнт стає нерухомим і німим — стан, відомий як маніакальне заціпеніння. Необхідно підкреслити, що вищезгадані критерії — просто опорні моменти, не існує чіткої межі при переході від одного ступеня тяжкості захворювання до іншої.

Депресивні синдроми

Для депресивних епізодів усіх ступенів тяжкості тривалість епізоду повинна бути не менш 2 тиж, але діагноз можна поставити і при коротших періодах, якщо симптоми надзвичайно тяжкі і настають швидко.

Легкий депресивний розлад

Пацієнти скаржаться на знижений настрій, брак енергії, відсутність задоволення, порушення сну. При легкому депресивному розладі часто наявні також інші симптоми, рідкі для серйозних порушень. Ці симптоми можуть бути широко охарактеризовані як «невротичні», вони містять тривогу, фобії, нав’язливості, інколи — конверсійні симптоми. Хоча тривога може бути симптомом депресивного розладу будь-якого ступеня виразності, вважають, що тривога при легкій депресії — це окремий синдром, а не тільки полегшений варіант тривоги при помірних і тяжких депресіях. Через особливості додаткових симптомів цей синдром названий невротичною депресією.

Крім «невротичних» симптомів, легкі депресивні розлади характеризуються симптомами зниженого настрою, зменшення активності й мотивації. Спостерігаються порушення сну, але без ранніх ранкових пробуджень, що є прерогативою більш серйозних депресивних розладів. Замість цього частіше зустрічаються утруднення засипання разом з пробудженням протягом ночі і глибоким сном наприкінці ночі. Біологічні симптоми (зниження апетиту, втрата ваги, низьке лібідо) звичайно не виявляються.