Етіологія і патогенез афективних розладів

Афективні розлади (біполярні, рекурентні, дистимічні) складаються з кількох ланок етіології і патогенезу:

1. Деякі автори вважають афективні розлади спадковими захворюваннями і виділяють окремі гени, відповідальні за це. Існують також теорії генетичної розмаїтості афективних розладів. Припускають існування домінантної, рецесивної і полігенної форм наслідування.

2. Біохімічною причиною є порушення активності обміну нейротрансмітерів — їхня кількість знижується при депресіях (серотонін) і підвищується при маніях, а також катехоламінів — дефіцит катехоламінів відзначається при депресіях.

3. Нейроендокринні причини виявляються в порушенні ритміки функціонування гіпоталамо-гіпофізарної, лімбічної системи й епіфіза, що позначається на ритмі викиду релізингових гормонів і мелатоніну. Це побічно впливає на цілісну ритміку організму, зокрема ритм сну–неспання, сексуальної активності, їжі. Ці ритми систематично порушуються при афективних розладах.

4. Теорії втрати соціальних контактів містять когнітивну і психоаналітичну інтерпретацію. Когнітивна інтерпретація заснована на вивченні фіксації депресогенних схем типу: поганий настрій — я не можу нічого вдіяти — моя енергія падає — я непотрібний — настрій знижується. Ця схема діє на особистісному і соціальному рівні. Стилістика депресивного мислення припускає відсутність плану майбутнього.Згідно структуральної теорії З. Фрейда, амбівалентна інтроекція загубленого об’єкту в «Его» призводить до розвитку типових депресивних симптомів, що оцінюються як втрата енергії, яка належить «Его». «Суперего», не маючи можливості відреагувати відповідно на втрату енергії в зовнішньому прояві, завдає удару по психічній репрезентації втраченого суб’єкта, який тепер інтерналізується в «Его» як інтроект. Коли це перемагає або зливається з «Суперего», спостерігається звільнення енергії, що була раніше зв’язаною в депресивних симптомах, в результаті чого розвивається манія з типовими для неї симптомами надлишку.

5. Причиною афективних розладів можуть бути негативний (дистрес) і позитивний (еустрес) стреси. Серії стресів призводять до перенапруження, а потім — до виснаження як останньої фази основного адаптаційного синдрому і розвитку депресії у конституціонально схильних особистостей. Найбільш значущими стресорами є смерть чоловіка (дружини), дитини, сварки і втрата економічного статусу.

6. Основою психобіології афективних розладів є порушення регуляції в спектрі агресивно-аутоагресивного поводження. Селективним фактором депресії є стимуляція альтруїзму в групі й родині, очевидним переважанням в груповому й індивідуальному доборі відрізняється і гіпоманія. Цим визначається стійкий показник схильності до афективних розладів у популяції.

Діагностика афективних розладів

Головними ознаками є зміни чи афекти настрою, інші симптоми випливають з цих змін і є вторинними.

За МКХ-10 афективні розлади підрозділяються таким чином:

F30 Маніакальний епізод

F31 Біполярний афективний розлад

F32 Депресивний епізод

F33 Рекурентний депресивний розлад

F34 Хронічні (афективні) розлади настрою (циклотимія,

дистимія)

F38 Інші (афективні) розлади настрою

F39 Неуточнені (афективні) розлади настрою

Клінічні особливості афективних розладів

Маніакальний стан

Головні особливості маніакального стану — підвищений до відчуття зáхвату настрій, підвищена активність і ідеї переоцінки. При підвищеному настрої пацієнт здається веселим і оптимістичним, іноді наявна заразлива веселість. Однак переважно пацієнти скоріше дратівливі, ніж ейфористичні, і можуть легко розсердитися. Настрій часто змінюється протягом дня, хоча і без регулярного ритму, настільки характерного для виражених депресивних розладів. Підвищений настрій у пацієнтів з маніакальним станом іноді переривається короткими епізодами депресії.

Зовнішній вигляд пацієнта часто відбиває переважний настрій. Одяг може бути квітчастим і погано підібраним. При більш глибокому афективному порушенні зовнішньо пацієнт може бути неохайним і розпатланим. Рухова й емоційна гіперактивність можуть бути тривалими і призвести до фізичного виснаження. Маніакальні пацієнти мають підвищену схильність відволікатися, вони починають безліч справ, але не доводять їх до кінця, оскільки починають нові. Мова хворих швидка, вони сиплють слова, мов горох, оскільки їхні думки швидко змінюються у своїй послідовності («перегони ідей»). При більш вираженому розладі спостерігається «політ» ідей, у яких зміни є настільки швидкими, що за ними важко встигати. Тривалість сну часто зменшується. Пацієнти пробуджуються дуже рано, бадьорими, енергійними і одразу розпочинають бурхливу діяльність. Апетит підвищений, їжа з’їдається жадібно, без дотримання правил пристойності. Лібідо різко підвищується, хворі стають сексуально розбещеними.