Одеський національний медичний університет Кафедра психіатрії, наркології з курсом медичної психології

Лекція: «Афективні розлади. Маскована депресія Епілепсія. Етіологія та патогенез. Класифікація. Епілептичні психози. Зміни особистості у хворих на епілепсію»

Затверджено

на методичній нараді кафедри

2012 р.

Протокол № 1

Зав. кафедрою________ В.С.Бітенський

Одеса –2012 р.

У сучасній вітчизняній класифікації психічних хвороб ендогенні захворювання афективного кола підрозділяються на афективні психози та афективні захворювання непсихотичного рівня (циклотимія і дистимія). Поняттям афективний психоз об’єднуються ендогенні психічні захворювання, що характеризуються періодичністю виникнення окреслених у часі афективних (маніакальних, депресивних, змішаних) станів з повною їхньою оборотністю і виходом у світлі проміжки, вільні від хворобливих проявів, з повним відновленням передуючих захворюванню психічних властивостей. Афективний психоз не є прогредієнтним захворюванням, перебігає фазами і ніколи не призводить до слабоумства. За своім визначенням, афективний психоз відповідає критеріям ендогенного захворювання, традиційно поіменованого як маніакально-депресивний психоз (інші назви: циркулярне божевілля, циклофренія, циркулярний психоз, маніакально-депресивне захворювання, фазовий психоз).

Афективні розлади деякою мірою близькі до природних емоційних реакцій, які людина переживає в періоди нещасть чи удач. Пригнічений настрій часто входить до складу багатьох психопатологічних синдромів і зазвичай супроводжує фізичне нездужання; підвищений настрій також є складовою компонентою деяких психічних розладів. У даному розділі описано порушення настрою як синдроми, у яких розлад настрою є первинним. Центральні особливості цих синдромів: з одного боку, пригнічений (знижений) настрій, песимістичні думки, відсутність відчуття задоволення, зменшена енергія, повільність; з іншого боку, підвищений настрій, гіперактивність, ідеї переоцінки власної особистості і факторів навколишнього середовища. Перше порушення називається депресивним розладом, друге — маніакальним (при меншій виразності — гіпоманіакальним) станом.

Депресивний розлад часто зустрічається в практиці лікаря будь-якої спеціальності, особливо сімейного лікаря, але рідко виявляється. Недіагностований депресивний розлад — звичайна причина затяжного перебігу і повільного відновлення після фізичної хвороби. Тому важливо, щоб лікарі всіх спеціальностей, особливо сімейні лікарі, були здатні виявити й оцінити наявний депресивний розлад, коригувати менш серйозні випадки і вчасно звертатися до психіатра при більш виражених порушеннях для запобігання ризику суїциду чи інших несприятливих наслідків. Маніакальні стани виявляються не так часто, як депресивні. Однак важливо, щоб симптоми маніакального синдрому були виявлені в ранніх стадіях, тому що в більш пізніх стадіях пацієнт стає усе більш і більш негативістичним до терапії.