Психічні розлади в клініці хвороби Лайма

Бореліоз, або хвороба Лайма, спричинюється спірохетою B. burgdorferi, переносником якої є кліщ, найчастіше — це Ixodes ricinus. Початкова стадія хвороби пов’язана з реакцією організму на локальне розповсюдження спірохети в шкірі. Патогенним проявом є мігруюча еритема у 40–80 % хворих. У 60–80 % хворих, у яких захворювання не лікували на початковій стадії, розвивається запалення суглобів, у 10 % хворих воно набуває хронічного перебігу. Приблизно у 15–20 % інфікованих через кілька тижнів або місяців з’являються ознаки локалізації інфекції в центральній нервовій системі. Саме такий випадок зазвичай визначають як нейробореліоз.

Хвороба Лайма привертає увагу лікарів різних спеціальностей, у тому числі й психіатрів. Може перебігати атипово. Клінічна картина хвороби дуже розрізняється, що залежить від часу, який минув від зараження, а також від локалізації збудника в організмі. Високий рівень захворюваності спостерігається в світі з 90-х рр. ХХ ст. Серйозна діагностична проблема виникає тоді, коли в клінічному перебігу хвороби виникають психічні розлади, найчастіше — депресія. Поряд з енцефалопатією та розладами сну, вона є типовою для хвороби Лайма. Швидке призначення антибіотиків дає добрий терапевтичний ефект. Це зупиняє розвиток хвороби, а також запобігає різним ускладненням, в тому числі — психічним розладам. Психічні розлади у вигляді депресії спостерігаються при всіх формах хвороби Лайма при її хронічному перебігу, а також при гострому нейробореліозі та шкірній формі (мігруюча еритема). При суглобовій формі бореліозу Лайма до застосування антибіотикотерапії психічні розлади з’являються у переважної більшості хворих. Ранжування в порядку зменшення частоти проявів таке: легкий когнітивний розлад, епізоди депресії, органічні порушення настрою, інтелектуальне зниження легкого ступеня, астеноневротичні прояви, тривожно-фобічні розлади. Застосування антибіотикотерапії знижує частоту цих проявів, але органічні розлади настрою дуже важко піддаються лікуванню. Нейробореліоз характеризується облігатністю психічних розладів. Найчастіше зустрічаються такі їх форми: легкий когнітивний розлад, органічний розлад настрою, інтелектуальне зниження легкого ступеня, епізоди депресії, тривожно-фобічні розлади. При шкірній формі хвороби Лайма психічні розлади спостерігаються у значно меншої кількості осіб, найчастіше — це астеноневротичний симптомокомплекс та епізоди депресії. Зникнення психічних симптомів після антибіотикотерапії свідчить про те, що вони є частиною інфекційного процесу (точніше, реакції організму на нього), спричиненого спірохетами B. burgdorferi. Постійна співпраця лікаря-психіатра та лікаря-інфекціоніста під час лікування хворих на хворобу Лайма та своєчасне застосування антибіотиків і симптоматичних психотропних засобів дають змогу запобігти розвиткові ускладнень.

Психічні порушення при захворюваннях, обумовлених вірусом імунодефіциту людини

Деменція при вірусі імунодефіциту людини (ВІЛ) звичайно характеризується скаргами на забудькуватість, загальмованість, труднощі в концентрації уваги та розв’язанні задач і читанні. Частими є апатія, зниження спонтанної активності, соціальна відгородженість. У деяких випадках захворювання може виражатися в атипових афективних розладах, психозах і нападах. Соматичне обстеження дозволяє виявити тремор, порушення швидких повторюваних рухів, порушення координації, атаксію, гіпертонію, генералізовану гіперрефлексію, лобне розгальмування та порушення окорухових функцій.

Пов’язане з ВІЛ порушення може зустрічатись у дітей, воно характеризується затримкою розвитку, гіпертонією, мікроцефалією, кальцифікацією базальних гангліїв.

Деменція при ВІЛ найчастіше швидко прогресує (протягом кількох тижнів і місяців) до рівня глобальної деменції, мутизму та смерті. Лікування зазвичай симптоматичне. Хворі потребують догляду, вони визнаються інвалідами першої групи.

Особливості психічних розладів при деяких інших соматичних інфекційних та неінфекційних захворюваннях

Ревматизм

Активна фаза ревматизму супроводжується астенічними станами різної глибини та вираженості: від підвищеної фізичної втомлюваності та виснаження до станів з глибоким і швидким виснаженням психічних процесів, гіперестезією, явищами дратівливої слабкості, масивними вегетативними порушеннями; в окремих випадках ці стани супроводжуються фобіями та іпохондричністю. Емоційні розлади виражаються у пригніченості та немотивованих коливаннях настрою. Рідше розвиваються істероформні розлади у вигляді вегето-моторних нападів з адинамією, утрудненням видиху або явищами астазії—абазії. Можливе виникнення делірійних станів, онейроїдних розладів свідомості, оглушення, психосенсорних розладів, нападів туги з тривогою і страхом.

При розвитку серцевої декомпенсації нерідко виникають депресивно-маячні стани з тривогою та значною мінливістю клінічної картини.

При ревматичній хореї поряд з астенічними проявами і вираженою емоційною лабільністю може спостерігатися розгальмованість поведінки з підвищенням потягів, ейфорією. Часті протраговані психози у вигляді маніакальних станів і депресій.

При ревматичному ураженні мозкових судин спостерігаються депресивно-маячні синдроми з ажитацією та тривогою, апатичний ступор, епілептиформні напади та різноманітні психічні еквіваленти, а також псевдопаралітич­ні розлади.

При тривалому перебігу ревматизму можливий розвиток психоорганічного синдрому різного ступеня вираженості.

Підгострий септичний ендокардит

Астенічні розлади при підгострому септичному ендокардиті зазвичай супроводжуються зниженим настроєм та адинамією. Рідше спостерігаються маніакальні розлади із значним зниженням критики. Виникнення астенічних розладів та ейфоричних станів свідчить про загострення захворювання.

Психози при підгострому септичному ендокардиті можуть перебігати з розладами свідомості у вигляді делірію, аменції, епілептиформного збудження, а також у вигляді депресивно-ажитованих станів, що нагадують картину інволюційної меланхолії та галюцинаторно-маячних психозів.

Злоякісні пухлини

Для психічних порушень при злоякісних пухлинах (ЗП) характерні астенічні розлади з вираженою афективною лабільністю. Нерідкі реактивні стани з тяжкою депресією, особливо тоді, коли діагноз стає відомим хворому.

Психози при злоякісних пухлинах розвиваються у випадках наростання кахексії, іноді — після оперативного втручання.

Гострі симптоматичні психози проявляються, як правило, делірієм з не різко вираженим збудженням, нечисленними галюцинаціями, ілюзіями, оніричними станами на висоті психозу. У тяжких випадках, нерідко в претермінальній ситуації, бувають картини муситуючого делірію або аменції. Рідше виникають протраговані симптоматичні психози у вигляді депресивних або маячних станів. Депресії супроводжуються розвитком тривоги; глибина та вираженість депресій коливаються, можливі епізоди делірію.

Маячні стани проявляються підозрілістю, обмеженою доступністю хворого для мікросоціального оточення, окремими маячними ідеями конкретного змісту, тривогою, астенічними розладами.

Розвиток апатичного ступору свідчить про крайнє погіршення соматичного стану.

Грип

Психічні розлади при грипі виникають на висоті інфекції в гарячковому або постфебрильному періоді. В продромі психозів відмічаються астенічні розлади, адинамія, розлади сну (безсоння вночі та сонливість удень), а також явища дереалізації, страхи з неприємними відчуттями в ділянці серця.

Гострі психотичні стани проявляються картинами гострого делірію, епілептиформним, а також тривожно-тоскним збудженням з маяченням самопровини, гріховності, рідше — ідеями переслідування. Характерні наявність астенічних розладів, в першу чергу підвищеного виснаження та вегетативних порушень. Інколи спостерігаються гіпоманійні стани з пожвавленням, спрямованістю до дій. Психози виникають частіше при епідеміях і дуже рідко — при спорадичних випадках захворювання. У тих, хто тяжко і довго хворіє, переважають зміни інтелектуальної діяльності: порушуються увага та здатність концентруватися. Ці розлади можливі й у період реконвалесценції, де важливим симптомом є постгрипозна депресія.