Сумарна завадостійкість

;

- рівень логічного перепаду

- смуга невизначенності

Сумарна завадостійкість повинна не перевищувати напруги живлення. Щоб збільшити завадостійкість потрібно збільшувати і зменшувати .

1 .2.2. Динамічні параметри цифрових мікросхем

Основними параметрами динамічних цифрових мікросхем є:

• час переходу з стану логічного нуля в стан логічної одиниці – ;

• час переходу з стану логічної одиниці в стан логічного нуля – ;

• час затримки вмикання – ;

• час затримки вимикання – ;

• час затримки поширення при вмиканні – ;

• час затримки поширення при вимиканні – ;

• середній час затримки поширення – ;

• тривалість імпульсу – ;

• динамічна завадостійкість;

• динамічна потужність;

• імпульсна завадостійкість;

• робоча частота перемикання.

Середній час затримки поширення визначає максимальну тактову частоту цифрової мікросхеми. Динамічна завадостійкість залежить від тривалості амплітуди і форми сигналу завади, а також від статичної завадостійкості і частоти перемикання мікросхеми. Оцінка динамічної завадостійкості здійснюється по амплітудо-часовій характеристиці.

Важливий параметр, який об’єднує динамічні і статичні параметри цифрової мікросхеми є робота перемикання. Якість схемотехнічної реалізації і досконалість технології цифрових мікросхем характеризується роботою перемикання:

В сучасних мікросхемах =(0,01…1) Дж.

1.3. Базовий логічний елемент транзисторно-транзисторної логіки

Розробка кожної серії цифрових мікросхем починається з базових логічних елементів, які є основою всіх її вузлів (в даній серії). Як правило базові логічні елементи виконують функцію “І-НЕ” чи “АБО-НЕ”, тому що вони володіють функціями мінімального функціонально-повного базису. Маючи ці елементи ми можемо спроектувати , побудувати будь-яку цифрову мікросхему для реалізації будь-якої логічної функції.

Для кожної серії цифрових мікросхем є тотожними:

• принцип побудови;

• виконувана операція;

• спосіб керування;

• напруга живлення;

• споживана потужність;

• завадостійкість;

• швидкодія.

З базових логічних елементів можна зібрати будь-якої складності логічні пристрої. Існує велика кількість базових елементів, які різняться між собою типами схемотехнічних вирішень, конструкцією, технологією виготовлення і своїми параметрами. Різноманітність базових логічних елементів обумовлена тим, що кожен з них має свої переваги і свої недоліки і відповідно область застосування. На нинішній день спостерігається інтенсивний розвиток серії цифрових мікросхем побудованих на базових логічних елементах:

• транзисторно-транзисторної логіки (ТТЛ);

• емітерно-зв’язаної логіки (ЕЗЛ);

• інтегрально-інтеграційної логіки (І²Л);

• МОН – логіки;

• К МОН – логіки.

Електрична схема базового логічного елемента транзисторно-транзисторної логіки складається з 3 частин:

1. багатоемітерний транзистор VT1 і опір R1 – реалізують функцію І для додатньої логіки (коли висока напруга) і від’ємної логіки (при низьких температурах)

2. на транзисторі VT2 і резисторах R2 і R3 побудовано фазорозчеплюючий каскад

3. вихідний підсилювач на транзисторах VT4,VT3, діоді VD' і резисторі R4

Дві частини (2 і 3) реалізують функцію “НЕ”.

Опір резистора R4 вибирається з допустимого значення струму транзистораVT3 і VT4 і діода VD'. У практичних реальних базових елементах R4 = (50…500) Ом. А інші резистори вибирають у співвідношенні R1/R2 = 2÷4, R2/R3 = 10. Діод VD' забезпечує надійне закриття транзистора VT4 в режимі вмикання. Вхідні діоди VD1…VD_n служать для обмеження амплітуд від’ємних завад, які будуть виникати на входах базового логічного елемента.