Адаптивність модифікацій.
У преважної більшості випадків модифікація є корисною, пристосувальною реакцією організму на той або інший зовнішній чинник. Це можна бачити на прикладі майже всіх перерахованих вище і безлічі інших модифікацій мікробів, рослин, тварин і людини.
Вивчення цього питання в різних організмів показало, що адаптивними бувають лише ті модифікації, які викликаються звичайними змінами природних умов, безліч разів, що зустрічалися особинам даного виду впродовж його минулої еволюційної історії.
Якщо ж організм потрапляє в незвичайні умови, з якими не доводилося стикатися його предкам, то виникають модифікації, позбавлені адаптативного значення.
Зміни не лише кількості, але і якості їжі можуть обумовлювати виникнення модифікацій. Особливо добре це видно при АВІТАМІНОЗАХ.
Недостача вітаміну А (ретинолу) і В2 (рибофлавіну) в кормовому раціоні свиноматок в перший місяць поросності веде до народження поросят з дефектами очей, роздвоєним піднебінням, укороченою нижньою щелепою і іншими дефектами.
Ряд хворобливих станів людини з характерними для кожного з них змінами різних тканин і органів пов'язаний з незбалансованим харчуванням та тих або інших вітамінів (цинга при недоліку вітаміну С, бері-бері при недоліку вітаміну В1, куряча сліпота і ксерофтальмія при недоліку вітаміну А, рахіт при недоліку вітаміну D т.д.).
Не мають пристосувального значення (а інколи представляють навіть справжню потворність) модифікації, що викликаються фізичними і хімічними чинниками, з якими організм не стикається в природі або які застосовуються в експерименті з інтенсивністю, перевершують зустрівану в природних умовах. Індуковані таким чином модифікації часто називають морфозами.
Деякі з цих морфозів дуже схожі на зміни, що викликаються мутаціями відомих генів.
Такі модифікації, що нагадують прояв відомих генів отримали назву фенокопій.
МІРА СТІЙКОСТІ МОДИФІКАЦІЙ
На відміну від високої стійкості мутацій, модифікації володіють різною мірою стійкості. Багато з них є зворотними, тобто виникла зміна поступово зникає впродовж життя особини, якщо зникає фактор, що викликав цю модифікацію. Так, загар у людини зникає, коли шкіра перестає опромінюватися УФ-промінням; об'єм м'язів зменшується після припинення тренувань; кількість еритроцитів, що збільшилася внаслідок перебування людини або тварини високо в горах, падає після повернення на рівнину.
Інші модифікації, що головним чином виникли на ранніх стадіях онтогенезу, зберігаються протягом всього життя особини.
Наприклад, личинка бджоли перетворюється залежно від якості згодовуваної їй їжі або в матку, або в робочу бджолу; людина на все життя залишається кривоногою, якщо в дитячому віці його кісті неправильно формувалися від нестачі вітаміну D в їжі.
Відносно небагато модифікацій можуть проявляти деяку післядію, частково поширюючись на наступне покоління.
Так, у ссавців нащадки, виношені і вигодувані виснаженою матір’ю, як правило, дрібніші і слабкіші за однолітків, що походять від матерів з добрим здоров'ям; рослини, що виросли на виснаженому ґрунті, часто дають дрібне насіння, сходи з яких поступаються, принаймні на перших порах, сходам з насіння рослин, які виросли на родючому ґрунті. Проте подібний вплив материнських модифікацій на потомство зазвичай досить швидко сходить нанівець, якщо нащадки не піддаються дії чинників, що викликали модифікацію в матері.