Тема 7. Кількісна школа менеджменту
|
7.1. Основні положення кількісної школи менеджменту. 7.2. Основні представники школи:
7.3.Основні досягнення кількісної школи менеджменту.
|
7.1. Основні положення кількісної школи менеджменту
Математика, статистика, інженерні науки та пов'язані з ними галузі знання внесли істотний внесок у теорію управління.
Кількісні методи було згруповано під загальною назвою дослідження операцій.
Дослідження операцій –
Основний постулат дослідження операцій:
Основні представники школи:
В.В.Леонтьев
А. Картер
А. Ерланг
Р. Акофф
В. Канторович
Дж. фон Нейман
Основні положення школи:
1.
2.
7.2. Основні представники школи
Історично однією з перших економічних моделей макрорівня є таблиця Ф. Кене (1758 р.). Тут була представлена кількісна взаємозв'язок галузей народного господарства.
Розвиток цих ідей привело пізніше до створення в Радянському Союзі першого в світі балансу народного господарства (за 1923/24 рр.).
|
Джон фон Нейман (1903 - 1957) — американський математик угорського походження, що зробив значний вклад у квантову фізику, функціональний аналіз, теорію множин, інформатику, економічні науки та в інші численні розділи знання. Він став засновником теорії ігор разом із Оскаром Моргенстерном. Розробив архітектуру (так звану «архітектуру фон Неймана»), яка використовується в усіх сучасних комп'ютерах. Отримав ступінь доктора філософії з математики в університеті Будапешта в 23 роки. У 1930 р. був запрошений на викладацьку посаду в американський Принстонський університет та науково-дослідний Інститут перспективних досліджень де з 1933 року і до самої смерті посідав професорську посаду. У 1938 рр захистив докторську дисертацію. На честь фон Неймана названо астероїд.
|
|
|
||
|
Василь Васильович Леонтьєв (1905-1999). Народився у Петрограді в сім'ї професора економічних наук. У 1925 р. закінчив Ленінградський університет. Пізніше отримав докторський ступінь в Берліні. У 1931 р. переїхав в Америку і став співробітником Національного бюро економічних досліджень. Згодом пройшов тестування і став викладачем Гарвардського та Нью-Йоркського університетів, творцем і керівником американського Інституту економічного аналізу, був консультантом ООН. Після початку Другої світової війни працював консультантом з економічного планування для військово-повітряних сил США. Під його керівництвом була побудована матриця для вибору цілей ВВС. Президент Економетричного суспільства (1954), Президент Американської економічної асоціації (1970),Доктор Брюссельського (1961), Паризького (1972) і Ленінградського (1990) університетів. Лауреат Нобелівської премії (1973) «за розвиток методу "витрати - випуск" і його застосування до важливих економічних проблем». З 2005р. діє Сервер Леонтьєва. На його честь названо ряд економічних явищ (модель і парадокс Леонтьєва). |
||||
|
Леонід Віталійович Канторович (1912 - 1986) – радянський математик і економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 1975 року «за внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів». Піонер і один з творців лінійного програмування. У віці чотирнадцяти років поступив в Ленінградський університет. Закінчив математичний факультет, став професором в 22 роки, в 23 роки йому присвоєно вчений ступінь доктора фізико-математичних наук без захисту дисертації. Член-кореспондентом АН СРСР (економіка і статистика), академік АН СРСР (математика). В 1975 р - Нобелівська премія з економіки (спільно з Т. Купмансом «за внесок у теорію оптимального розподілу ресурсів»). Наполегливо переслідувався за «антинаукові» математико-економічні методи. |
|
|||
|
Рассел Лінкольн Акофф (1919 - 2009) - відомий вчений в областях дослідження операцій і теорії систем. Отримав ступінь бакалавра та доктора філософії в Університеті Пенсільванії. Автор 22 книг і понад 150 статей. Впродовж значного періоду часу працював в Пенсільванському, Уейнському Бірмінгемському (Велика Британія), Пенсільванському та Вашингтонському університетах. Член правління компанії INTERRACT, The Tallberg Foundation (Sweden), Національної групи CQM, компанії Deploy Solutions. 1996-1999 рр. консул програми розвитку ООН. |
|
|
|
|
7.3. ОСНОВНІ ДОСЯГНЕННЯ КІЛЬКІСНОЇ ШКОЛИ МЕНЕДЖМЕНТУ:
|
Основні досягнення кількісної школи менеджменту:
|
ДОДАТОК
Внесок різних шкіл у розвиток управлінської думки
Школа наукового управління
|
1. Використання наукового аналізу для визначення кращих способів виконання задачі. 2. Розробка норм, правил, інструкцій для виключення негативного впливу особистого фактора на процеси виробництва 3. Відбір працівників, які фізично та інтелектуально найкраще підходять для виконання задач, і забезпечення їхнього навчання. 4. Забезпечення працівників ресурсами, необхідними для ефективного виконання ними завдань. 5. Систематичне і правильне використання матеріального стимулювання для підвищення продуктивності. 6. Відділення планування від самої роботи. 7. Необхідність оптимізації, максимальної механізації, стандартизації виробничих процесів, оперативного виробничого управління |
Адміністративна школа управління
|
1.Виділення управлінської діяльності як особливого виду діяльності 2.Розглядали управління як універсальний процес, що складається з декількох взаємопов'язаних функцій та описали функції управління 3.Сформували та доповнили принци управління 4.Сістематизували підхід до управління всієї організації |
Школа людських відносин та школа поведінкових наук
|
1. Застосування прийомів управління між особистими відносинами для підвищення ступеня задоволеності та продуктивності. 2. Застосування наук про людську поведінку до управління 3. Формування організації так, щоб був повністю використаний потенціал кожного працівника. |
Кількісна школа менеджменту
|
1. Поглиблення розуміння складних управлінських проблем завдяки розробці і застосуванню моделей. 2. Розробка кількісних методів і моделей в допомогу керівникам, які приймають рішення. |