74

«Історія менеджменту» робочий зошит студента

групи МНД 11

__________________________

ПЕРЕВІРЕНО

«_____________»

к.е.н., доц. І. О. Ковшова

ЗМІСТ

ТЕМА 1. Природа управління: його значення та історичні тенденції розвитку	3
ТЕМА 2. Класифікація шкіл і підходів до управління	16
ТЕМА 3. Школа наукового менеджменту	19
ТЕМА 4. Школа адміністративного управління	33
ТЕМА 5. Школа психології людських відносин	45
ТЕМА 6. Школа поведінкових наук (біхевіористична)	53
ТЕМА 7. Кількісна школа менеджменту	67
ДОДАТОК	72

Тема 1. Природа управління: його значення та історичні тенденції розвитку

1.1. Значення курсу «Історія менеджменту» 1.2. Історичний розвиток термінів пов*язаних з управлінням. 1.3. Види управлінських революцій: 1.3.1. Перша управлінська революція; 1.3.2. Друга управлінська революція; 1.3.3. Третя управлінська революція; 1.3.4. Четверта управлінська революція; 1.3.5. П*ята управлінська революція. 1.4. Значення менеджменту в сучасному суспільстві

1. ЗНАЧЕННЯ КУРСУ «ІСТОРІЯ МЕНЕДЖМЕНТУ»

Зміст управлінської діяльності та методи її здійснення постійно зазнавали змін впродовж її історичного розвитку. Основними факторами, що впливали на ці зміни є:

Розвиток управлінської думки обертається навколо трьох явищ - завдання, людина, управлінська діяльність (рис. 1.1.).

Управлінська діяльність

Задача

Людина

Рис. 1.1. Розвиток управлінської думки.

Курс «Історія менеджменту» допомагає:

1.2. Історичний розвиток термінів пов*язаних з управлінням

В Давній Греції мистецтво управління людьми характеризували словами:

«демагогія» («Demagogia»)

«деспотизм»

«педагогіка» (давньогрецьке «paidagogeo»)

Англійське слово «manage» означає

В епоху первісного накопичення капіталу, менеджера сприймали двояко:

Менеджер – це

1.3. Види управлінських революцій

Історики менеджменту вважають, що сучасний менеджмент сформувався в результаті п*яти управлінських революцій, які привнесли революційні зміни (рис 1.2.).

Рис. 1.2. Етапи управлінських революцій.

1.3.1. Перша управлінська революція (релігійно-комерційна)

Перша революція відбулась 4 - 5 тис. років тому - в період формування рабовласницьких держав на Давньому Сході. У Шумері, Єгипті та Аккаді відбулось перетворення касти священиків в касту релігійних функціонерів, тобто менеджерів (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Перша управлінська революція.

Суть першої управлінської революції:

Отже, в результаті першої революції:

Практичне завдання: Школа чиновників в Стародавньому Єгипті

Чиновник старовини - це, як правило, людина вчений, вихований, освічений. У Стародавньому Єгипті при дворі фараона існували школи підготовки чиновників. Молоді люди, які готували себе до управлінської кар'єри, практикувались в переписуванні різних ділових паперів і творів, які прославляли переваги такої кар'єри. Це досягалось за рахунок приниження інших професій.

В одному з творів автор пише: «Кажуть мені, що ти кидаєш книги, віддаєшся танцям, звертаєш обличчя до сільського господарства, а не до слова божого. Невже ти не пам'ятаєш положення хлібороба під час жатви? Черви крадуть половину зерна, гіпопотами зжирають іншу, миші множаться в поле ..». В наступному тексті описуються пригоди офіцера. «У нього безліч неприємностей. З дитинства приводять його, щоб замкнути в казарму. Поверни серце твоє, щоб стати писарем, ти будеш керувати людьми».

Висміювання різних професій для підвищення престижності канцелярської служби було дієвим прийомом виховання майбутніх чиновників. Крім трактатів, вихваляючи чиновну професію, майбутні єгипетські управлінці творили літературні твори. Вони писали царям оди, ділові листи і звіти, вітальні послання, догани по службі, скарги, накази, робили різні розрахунки. Наприклад, при постачанні війська або призначення робітників для зведення обеліска. Особливо шкільні вчителі стежили за моральним обліком майбутніх чиновників. Високе покликання професії, які вони мали одержати в майбутньому, вимагало від юнаків вести гідний спосіб життя.

Необхідно було: вміти грати на флейті; співуче читати під псалтир або співати під акомпанемент псалтиря; вміти відмовитись від того, що найбільше подобається (, наприклад, пити пиво або вино, радіючи в товаристві дівчат). Майбутні чиновники повинні були досконало знати придворний і службова ритуал: кому і які знаки привітання надавати, як і в якому тоні розмовляти з особами одного рангу, вище- і нижчестоящими, від кого і через кого приймати письмові доповіді.

У школярів формувалась своя субкультура, звичаї й традиції, існував особливий чиновнічий гострий розум. Багато часу приділялось риториці, написанню гімнів, читанню різного роду «повчань» і трактатів.

Школяри обговорювали проблеми благоустрою держави і суспільства, економного ведення господарства, справедливого ставлення до нижчих класів, запобігання невдоволення і соціальної напруги, законотворенню і практичній астрономії. Мудрі вчителі вчили їх, як тримати себе в суспільстві наймудріших людей, в гостях, в сім'ї, з підлеглими та з начальством.

Потрапити у такі школи було заповітною мрією представників середнього класу. Навчитись грамоті означало вибитись в люди. У «Настановах Дуау», єгипетського громадянина, який влаштував свого сина Піопі в таку школу, говориться: «Немає нічого вище книг. Як у воді плавай в книгах - ти знайдеш в них повчання: якщо переписувач знаходиться при дворі, він не буде жебраком. Я не знаю іншої посади, яка могла б дати привід до подібного вислову, тому вселяю тобі любити книги як рідну матір і викладаю перед тобою всі переваги. Чиновництво вище всіх інших посад: немає на землі нічого вищого за них».

Питання:

1. Які предмети вивчались в давньоєгипетській школі чиновників?

2. Чим відрізняється коло інтересів і процес навчання майбутніх управлінців в Давньому Єгипті від того, що вивчають сьогоднішні менеджери?