Розділ 1. Економічний зміст та сутність ринкової ціни
На сьогодні ціноутворення займає ключове місце в системі ринкових відносин. Важливе значення ціноутворення як економічного інструменту полягає в тому, що воно безпосередньо впливає на характер формування та величину доходу (прибутку) підприємства у процесі реалізації його продукції.
Ціна – грошова оцінка товару, що відображає його споживчі властивості (корисність), витрати на його виробництво на інші параметри цінового порядку; грошове вираження споживчої вартості та вартості товару [20,с.224].
За визначенням, яке наведено в економічній енциклопедії, ціна – це сума коштів, які сплачує покупець за товар, який він придбав у вигляді продукту або послуги . Ціна є грошовим виразом вартості товару. Ціна – це економічна категорія, що визначає суму грошей, за яку продавець хоче продати, а покупець придбати товар.
Ціна є економічною формою, в якій сфокусовані економічні відносини ринкової економіки виробництва (пропозиції) та споживання (попиту) будь-якого товару. Вона є «нервом» економіки, найважливішою ланкою ринкового механізму. Без її економічного обґрунтування неможливе нормальне функціонування господарюючих суб'єктів і цілих галузей та забезпечення соціальної справедливості в суспільстві [20, с.224].
Ціна зумовлює всю систему суперечностей, пов'язаних з проблемами ринку, втілює всі суперечності економічних інтересів, їх походження, гармонійне поєднання. У ній закладені умови виробництва та споживання. Ціна впливає на ефективність і є інструментом, за допомогою якого оцінюють результати діяльності господарюючих суб'єктів та їх матеріальне винагородження. Вона є стимулом праці й економії витрат за одночасного підвищення якості створюваних благ і послуг.
Водночас ціна є інформаційним сигналом, який господарюючі суб’єкти отримують у процесі купівлі - продажу товарів стосовно визнання суспільної корисності їх праці. Тобто ціна – це інформація про зв’язок між вартістю та споживчою вартістю товару. Вона також вказує, від чого необхідно відмовитися, щоб отримати бажанні товари і послуги, примушує покупців враховувати ціну альтернативних благ, коли приймаються рішення про спосіб використання власного обмеженого доходу.
Щоб зрозуміти структуру ціни певного товару, необхідно з’ясувати її сутність, яка випливає із двоїстого природи товару і втіленої у ньому праці.
У ХІХ ст. в економічній науці існували два головні напрями щодо пізнання природи ціни. Згідно з першим, пов’язаним з ім’ям К. Маркса, основою ціни є вартість товару, згідно з другим, розробленим австрійською школою політекономії, основою ціни є корисність товару.
У сучасній, світовій економічній теорії найбільше поширення одержала концепція ціни А. Маршалла. Д. Робінсон назвала теорію А. Маршалла, викладену в «Принципах экономікс», економічною біблією, а М. Фрідмен думає, що в цій книзі теорія цін уже майже повністю оформилася у своєму сучасному виді [25,c.8].
У своїй концепції ціни А. Маршалл спирається на теорію А. Сміта, Д. Ріккардо, Ж. Б. Сея, Э. Бем-Баверка, Д. Лодердейва й поєднує три відомі концепції - граничної корисності, витрат виробництва, попиту та пропозиції - в одну теорію ціни.
Відповідно до цієї теорії ціна – це певна кількість грошових одиниць, одержувана за товар. Вихідна позиція А. Маршалла така: на ринку представлені нормальний попит та нормальна пропозиція. Сили попиту та пропозиції діють вільно, не існує міцного об'єднання торговців, широко розгортається вільна конкуренція. На ринку в той самий час є лише одна нормальна ціна. Загальна кон’юктура ринку залишається незмінною протягом усього прийнятого періоду.
Формування ринкової ціни А. Маршалл розглядав у трьох періодах часу, де периметри пропозиції мають різну динаміку. Відповідно до цього розрізняють:
миттєву рівновагу;
короткочасну рівновагу;
тривалу рівновагу.
У трьох різних типах рівноваги товаровиробники можуть або не приймати ніяких мір, або пристосувати змінні фактори виробництва до умов, що змінилися, або пристосувати до ціни, що змінилася, всі фактори виробництва. Для коротких періодів парк засобів виробництва практично постійний, але його використання коливається залежно від попиту. Пропозиція товарів росте без збільшення устаткування. Довгий період повинен надати досить часу, щоб можна було пристосувати до попиту не тільки фактори виробництва даного товару, але й фактори виробництва зазначених факторів і т.д. При цих умовах виробники заміняють і здобувають устаткування, а кількість самих виробників може змінюватися за рахунок вільного входу й виходу з галузі.
Взаємодію попиту та пропозиції у трьох періодах зображено на графіках (Рис.1.1 «Умова миттєвої рівноваги», Рис.1.2 «Умови короткострокової рівноваги», Рис.1.3 «Умови довгострокової рівноваги»).
В умовах миттєвої рівноваги пропозиція товарів фіксована (Рис. 1.1). При фіксованій пропозиції товарів ціна повністю залежить від попиту. Збільшення попиту призводить до росту ціни, і навпаки, його зниження веде до падіння ціни.
В умовах короткострокової рівноваги може змінитися попит, крива попиту зростає до D2 (Рис 1.2) обсяг випуску може збільшитися за рахунок більш інтенсивного використання устаткування. Протягом короткого періоду інші фірми не можуть увійти в цю галузь. Попит може й знизитися, що призведе до скорочення обсягу випуску товарів і пропозиції. У короткостроковому періоді фірма може зазнати збитків, але вона може продовжувати працювати.
Розходження між пропозицією в довго- і короткостроковому періодах полягають у тому, що в довгостроковому періоді кожна фірма може розширити своє виробництво, і нові фірми можуть увійти в цю галузь. Такі процеси відбуваються в умовах росту цін, якщо ціни забезпечують наднормальний прибуток. Наднормальний прибуток не сумісний з рівновагою у відкритій індустрії. Як тільки загальна пропозиція зросте, ціни впадуть. Нові фірми будуть продовжувати входити в цю галузь доти, поки ціна не повернеться у свій нормальний стан і фірма не буде мати нормальний прибуток. Ціна може коливатися в межах короткого періоду, але в довгостроковому періоді вона постійна (Рис.1.3).
Водночас, Адам Сміт вважав, що дійсну ціну створює праця, номінальну ціну становлять гроші. У такому випадку праця є першою мірою ціни, первісними коштами, якими платили за всі предмети. Праця є єдиним загальним, однаково, як і єдино точним, вимірювачем вартості, або єдиною мірою, за допомогою якої ми можемо порівнювати між собою вартості різноманітних товарів. Водночас, за теорією Адама Сміта, до ціни товару мають входити всі три складники – заробітна плата, прибуток і рента (плата за землю). На думку як Адама Сміта, так і Давіда Рікардо та Карла Маркса, в основі визначення ціни лежить витратний принцип, що пов'язує її величину з витратами праці (або витратами виробництва).
Американський економіст П. Самуельсон запропонував концепцію
надання переваг, яка базується на споживацьких уподобаннях Відповідно,
було висунуто пропозицію використовувати індексну функцію корисності
всієї маси товарів або послуг та визначати кількісну величину корисності одних товарів порівняно з іншими. Однак, за тодішніх умов розвитку технологій ціноутворення, практичний аспект такого підходу був складним.