1.3. Поема Аполонія Родоського «Аргонавтика»

Детально подорож аргонавтів змальована у поемі Аполонія Родоського «Аргонавтика». Аполоній Родоський був директором Александрійської бібліотеки, мав прямий доступ до книг. Після того, як він написав поему, його жорстоко критикують, звинувачуючи у плагіаті. Ображений Аполоній не знайшов підтримки серед своїх друзів, він їде з Александрії, поселяється у Родосі, працює над переробкою свого твору, друкує поему. Його любили і поважали, за ним утвердилося прізвище Родоський.

Сюжет, взятий Аполонієм, «досить давній, згаданий ще в «Одісеї». Окремі моменти цієї розповіді розробляв Менандр, Евріпід у трагедії «Пеліа- ди» («Доньки Пелія»), яка не збереглася до нашого часу і в «Медеї» [66, с. 196]. Поема пов'язана з міфом про золоте руно. Твір починається з вихвалянь Феба, а далі Аполоній описує пророцтво, яке отримав Пелій. Побачивши Ясона, вирішив будь-якою ціною його спекатися, щоб той «...чи в морі, чи серед чужих людей загубив можливість свого повернення». [1, с. 143]

Співці прославляють корабель, який збудував Apго за порадою Афіни. Аполоній оповідає читачеві про славних героїв, про їхній довгий шлях, про справи, здійснені на чужині. Автор детально описує тих, хто відправився за золотим руном, і те, як славні герої збираються у подорож. Першим згадаймо Орфея, його народила Калліопа, насолоджуючись любов'ю з Егром-фракійцем, який своєю піснею зачаровував ліси та гори. Далі прибув Астеріон, народжений Колитом біля вод Апідана, за ним прибув Поліфем Елатід, який раніше бився на війні, а зараз у нього ослабли руки, але залишився невмирущий дух. Прибув володар Адмет, сини Гермеса Еріт та Ехіон, прийшов Гіртон, залишивши свої багатства, Корон, син Ктімена. З'явилися Еврітіон з Еріботом, з ними прийшов Оілей та Канф із Евбеї, який прагнув слави. Прийшов також Філіант із Аріферії, Геракл, юнак Гіл та ще багато відважних мужів. Вражаюче змальовує Аполоній сцену прощання Ясона з матір'ю Алкімедою. Мати плаче, кляне гірку долю, вона залишається сама, розуміючи, що вже не побачить свого сина. Ясонові теж важко, він просить не ятрити йому серце. «Бедствия этого ты отвратить слезами не сможешь...» [1, с. 151].

Коли всі герої зібралися на кораблі, Ясон звертається до мореплавців з гучною промовою. Він висловлює надію, що так само дружно і в повному складі вони повинні повернутися на батьківщину. Після пропозиції обрати вождя всі звернулися до Геракла, на що той сказав: «Хто зібрав нас, нехай і буде вождем нашої дружини» [1, с.153]. Аргонавти приносять жертву Фебу і відпливають. Як тільки корабель залишає береги Іолка, Орфей починає свою пісню. Німфи зі здивуванням дивилися на корабель. Опинившись на острові Лемнос, аргонавти знаходять плем'я амазонок, які повбивали усіх чоловіків. Там Ясон одружується з царицею Гіпсіпілою. Герої надто довго затримуються на острові. Тоді Геракл, неспроможний терпіти, збирає моряків і звертається до них із такими словами: «Жалюгідні, чи одноплемінників кров нас в далині від відчизни тримає? Чи тільки за тим, щоб женитися, сюди ми приплили, жінок, своїх одноплемінниць призираючи?» [ 1, с.167 ].

Далі дізнаємося про прибуття аргонавтів на берег Пропонтіди, про перемогу героїв над місцевими богами, синами Землі, про зникнення Гіла, викраденого німфами, та пошуки Геракла.

У другій книзі присутній епізод боротьби Полідевка з царем бебриків Аміком, розповіді про визволення Фінея від переслідувань.

Третя книга змальовує події, які відбуваються у Колхіді. Афродіта, виконавши прохання Гери та Афіни, закохала Медею у Ясона. Ясон просить царя віддати йому золоте руно. Ет не відмовляється, але ставить умову, що Ясону потрібно здійснити деякі подвиги. Він вірить, що Ясон загине, виконуючи цю умову. Медея, побачивши Ясона, була поранена стрілою Ерота, тому вона зразу ж його полюбила і надалі допомагає коханому здійснити всі подвиги.

У четвертій книзі Ет здогадується про зраду Медеї. Вона вночі біжить до Ясона і відводить його на те місце, де висить руно. Після цього аргонавти негайно відпливають, а Ет відправляється наздоганяти їх, доганяє корабель біля Істра (Дунаю). Медея заманює свого брата Апсірта, і аргонавти вбивають його, а також тих колхів, які його супроводжували. Після багатьох пригод аргонавти повертаються на батьківщину.

Аполоній використовує характерні для епічного стилю риси: порівняння, епітети, героїчний гекзаметр, повторює гомерівські вислови. Незважаючи на це, автор змальовує риси свого часу, зовсім нової епохи. По-новому він трактує міфологію, яка у його розумінні не має релігійного значення, «а перетворюється у гру поетичної фантазії» [66, с. 398].

В «Аргонавтиці» героїчні теми переплітаються з психологічними мотивами сучасності. Аполоній Родоський не змальовує Ясона великим героєм, яким він є у міфі, а, навпаки, – показує його слабкість. У нього відсутні рішучість і воля у зв'язку з тим, що його дії не є самостійними, а керуються Медеєю. З усіх героїв «Аргонавтики» Медея – найсильніша, але сила її не в чарах, а в людській психології, яка відрізняється «від примітивної наївності гомерівських героїв» [66, с. 398]. Створюючи образ Медеї, автор бачив у своїй уяві Медею Евріпіда та інші жіночі образи цього поета.

«Аполоній хотів відродити героїчний епос, але його поема була переповнена сучасними мотивами», – засвідчує С.І. Радцих [66, с.399].