7.4. Торгові звичаї
Торговий звичай — це широковідомий порядок ділових відносин визначеної сфери діяльності, який прийнятий у національних об’єднаннях підприємців (палатах, загальних чи спеціальних ділових об’єднаннях).
Торгові звичаї застосовуються стосовно контрагентів тоді, коли сторони контракту не врегулювали конкретний випадок, який виник у ході виконання контракту, чи тоді, коли сторони посилаються на визначені торгові звичаї безпосередньо у контракті.
Довідково:
Торгові звичаї — правила поведінки, а не норма права. Класифікуються як умови контракту.
Торгові звичаї в англійському праві мають важливе значення, наприклад щодо тлумачення таких слів і висловів, як «відвантаження», «поточні дні», обмовка «біля» та ін. Основною ознакою торгового звичаю в американському праві є «постійність дотримання». У французькому праві ознаками звичаю є одноманітність, постійність дотримання, повторювання, відома тривалість дії в числі та просторі, визначеність, допущена законодавством, несуперечність публічному порядку.
Звичаї повинні відповідати таким вимогам:
мати характер загального правила;
11. В економічній теорії є велика кількість класифікацій МКК. Наведена нижче об’єднує головні критерії загального і детального розподілу МКК на групи (рис. 8.1) і є прийнятною більшістю як учених, теоретиків, так і практиків.
Односторонні контракти — договори, де тільки одна із сторін, що домовляються між собою, зобов’язується виконати певні умови, визначені у контракті. Вони створюють обов’язки для однієї сторони і право для іншої. Тобто на одній стороні лежить обов’язок належного виконання, інша має право вимагати належного виконання обов’язку без жодної взаємності.
Приклад.
Приймаюча сторона за контрактом зберігання зобов’язана повернути товар у встановлений строк у належному стані. В свою чергу, інша сторона має право вимагати повернення товару від протилежної сторони без жодної взаємності.
Двосторонні (синаллагматичні) та багатосторонні контракти-договори — це ті, в яких права та обов’язки виникають у кожної сторони (наприклад, контракти купівлі-продажу або орендні контракти).
Односторонній контракт необхідно відрізняти від односторонніх юридичних операцій, для виникнення яких достатньо волі тільки одного суб’єкта. Проте всі МКК є двосторонніми юридичними операціями, оскільки для їх виникнення потрібне узгодження волі хоча б двох контрагентів.
Слід також розрізняти двосторонній контракт з великою кількістю осіб та багатосторонній контракт. Якщо у першому кілька суб’єктів на одній стороні висловлюють єдину волю, продиктовану взаємним інтересом, то в багатосторонньому контракті кожний його учасник виступає самостійною стороною і висловлює особисту волю, захищаючи індивідуальний інтерес.
Рис. 8.1. Багатокритеріальна класифікація контрактів
Обтяжливі (боргові, покриті) контракти — контракти, на підставі яких одна сторона забуває певну користь, але в той самий час повинна забезпечити інший стороні відповідну вигоду, подати визначене відшкодування.
Добродійні (безоплатні) контракти — контракти, в яких сторона не видає жодного відшкодування за користь, здобуту з договору.
Формальні контракти — контракти, для укладання яких недостатньо узгодження волі контрагентів, а вимагається висловити цю угоду в особливій формі.
12.
МКК купівлі-продажу товарів — це контракт, згідно з яким продавець зобов’язується передати товар у власність покупця, а останній зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Таблиця 8.1