Існує два основних підходи до розробки нового товару:

1) Європейський – спочатку розробляється та виготовляється прототип товару, а після визначається його собівартість. З урахуванням цього, а також використовуючи метод отримання цільового прибутку, встановлюється базова ціна та аналізуються можливості продажу товару за такою ціною. Якщо в результаті не будуть забезпечені необхідні обсяги продажу товару, тоді або вносяться відповідні конструктивні зміни, які дозволяють знизити ціну товару, або приймається рішення про недоцільність освоєння його виробництва.

2) Японський – на початковій стадії розробки нового товару встановлюється можливий діапазон його ціни з урахуванням запитів споживачів та їх вимог до якості товару. На основі цього визначаються обсяги передбачуваних продажів та прибуток. У випаду доцільності останнього встановлюються допустимі витрати на виробниче та комерційне освоєння товару, його розподіл.

Японський підхід до розробки та комерціалізації нових товарів дозволяє здійснювати його в більш короткі терміни. При цьому запропонований на цільовий ринок новий товар відповідає раніше виявленим потребам споживачів та має прийнятну ціну. Такий підхід дозволяє забезпечити ефективну підприємницьку діяльність в умовах постійно зростаючої конкуренції на зовнішніх ринках.

Фактори невдачі нового товару	Фактори успіху нового товару
- недостатнє розуміння потреб споживачів цільового ринку; - неправильне позиціонування товару; - незадовільний рівень якості товару через виробничі або фінансові проблеми фірми; - скорочення життєвого циклу товару; - недостатнє та необ’єктивне врахування існуючої конкуренції	- високий рівень конкурентно-здатності товару; - розуміння фірмою поведінки споживачів цільового ринку; - реалізація на високому рівні комплексу міжнародного маркетингу; - високий ступінь синергізму розробки, виробничого та комерційного освоєння товару.

3. Функціональні складові міжнародної товарної політики.

• полегшує ідентифікацію продукції;

• гарантує певний рівень якості продукції;

• робить адресною відповідальність за товар;

• орієнтує покупців на можливий рівень цін;

• здійснює «автоматичну» рекламу товару;

• підвищує престиж товару в процесі зростання суспільного визнання марки;

• в уявленні споживачів зменшує ризик при купівлі товару;

• полегшує сегментацію ринку, створює власний імідж;

• при достатній відомості позитивно відображується на діяльності збутових каналів;

• робить можливим скоординований продаж асортиментної групи товарів;

• робить більш легким вихід в нову продуктову категорію тощо.