5 Способів "убити" себе як промовця

• Не встановлювати візуальний контакт зі слухачами.

• Змушувати слухачів почуватися недорікуватими — говорити з людьми зверхньо.

• "Подавати" тільки факти та нічого, крім фактів.

• Бути сумним і діловим, не виявляти емоцій, не використовувати жестів.

• Зовсім не посміхатися.

Підготовка буклетів і брошур

Буклет (від англ. — книжечка) — друковане видання на одному друкарському аркуші, що може бути складений будь-яким способом (у два згини та більше).

Це може бути буклет-візитка організації, буклет-путівник, буклет-календар тощо.

Брошура — друковане видання невеликого обсягу (5–48 сторінок).

Друковані презентаційні та інформаційні матеріали — буклети, брошури, листівки, плакати, вісники — дають змогу контролювати процес створення позитивного іміджу організації, служби, закладу.

Підготовка такої продукції вимагає планування та підготовки цікаво написаного повідомлення, вибору привабливого дизайну.

Слід обов'язково враховувати: хто буде потенційними читачами, який фокус інформація повинна мати, якого обсягу та форми має набути тощо.

До загальних порад стосовно підготовки друкованої продукції можна віднести наступні:

• для заголовків використовуйте великі літери — настільки великі, наскільки це можливо для сторінки;

• розділіть текст на три–чотири підзаголовки, щоб люди, котрі лишень їх проглянули, отримали інформацію про головне "послання" буклету;

• пишіть так, як говорять люди: заголовки, речення, слова, абзаци мають бути короткими;

• не "переобтяжуйте" буклет: залишайте широкі поля і багато простору;

• використовуйте малюнки, фотографії, карикатури — це привертає увагу (проте дрібних колективних фотографій, двозначних символів вміщувати не варто);

• використовуйте імена місцевих жителів скрізь, де тільки можливо.

• впевніться, що ваш буклет спонукає людей до дії — просить їх щось змінити в своїх думках, способі життя;

• перевірте, чи є на буклеті всі "вихідні" дані організації та дата (принаймні рік) виходу.

Рекомендуємо для самостійної підготовки буклетів і брошур опанувати комп’ютерну програму “Паблішер” (“Publisher).

Друкована продукція — це те, що має поширюватися, особливо коли це — складова інформаційної кампанії.

Продумайте місця, де матеріали можна найефективніше розповсюдити, аби вони якнайшвидше потрапили до цільової групи (груп) клієнтів.

Веб-сторінки

Стрімкий розвиток інформаційних технологій вимагає, щоб соціальні служби теж ішли в ногу з часом. А тому дедалі ефективнішим засобом поширення інформації стає "всесвітня павутина" — Інтернет. І саме впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в усі сфери суспільного життя, в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування стає одним із визначальних напрямів державної політики, спрямованим на поліпшення життєвого рівня населення визначено пріоритетом Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007–2015 роки (Закон №537-V від 9.01.2007, який набув чинності з 14 лютого ц.р.).

Тому сміливіше та наполегливіше використовуйте сайти місцевих адміністрацій: розміщуйте там соціально значиму інформацію, в т.ч. і про свою діяльність, особливо інноваційну.

Якщо ж є можливість і бажання створити власну веб-сторінку, зверніть увагу на наступне.

Ознаками вдалої веб-сторінки, що має інформаційне спрямування, можна вважати:

• насиченість різноплановою інформацією;

• регулярне поновлення сайту (на сайті прийнято ставити дату, коли він востаннє оновлювався, а також яскраві примітки "НОВЕ!", розраховані на постійних користувачів Інтернет-ресурсів і тих, кого цікавить найактуальніша інформація. Водночас на сайті може існувати "архів", де зберігається давніша, проте все ще цікава інформація);

• відсутність громіздких графічних об'єктів, які заважають швидкому завантаженню веб-сторінки та уповільнюють пошук інформації всередині самого сайту (не всім вистачає терпіння, окрім того це невигідно ще й фінансово);

• можливість для "зворотного зв'язку":

наявність адрес (телефонів), за якими можна звернутися з запитанням і подальшим отриманням відповіді;

можливості проведення "дискусій", результати яких висвітлюються на сайті;

розділу, де можна залишити відгуки та коментарі;

• наявність лічильника відвідувачів сайту протягом конкретного дня та всього періоду, дозволяє здійснювати моніторинг популярності (рейтингу) як сайту загалом, так і окремих його матеріалів.

Отже, відмінність веб-сайтів від інших джерел інформування полягає в тому, що це динамічна система інформування, яка містить і стару, і найоперативнішу інформацію, включно з поточними планами.

Це дозволяє користувачам активно звертатися до "авторів" інформації та шукати її в споріднених веб-сайтах.

Ключові моменти "розкрутки" сайту:

• інформування про сайт у своїх друкованих виданнях, розміщення його адреси на всій документації поряд з логотипом і контрактами;

• розробка банера (рекламного графічного об'єкта), який могли б розмістити на своїх сайтах партнерські організації (можливо, в обмін на свої банери);

• реєстрація сайту в українських та іноземних пошукових системах, аби відомості про нього відповідали вашим побажанням. Для цього потрібно розробити , найвірогідніші групи слів і словосполучень, за допомогою яких користувачі шукатимуть інформацію на вашому сайті.

Особливості реклами в соціальній сфері

Люди по-різному ставляться до реклами, але її вплив ніхто не заперечує. Саме від якості реклами часто залежить ділова репутація фірм і популярність продуктів (наприклад, соціальних послуг чи ідей), а також поведінка людей, які передусім запам'ятовують те, що їх особисто турбує чи цікавить.

Зазвичай, соціальну рекламу визначають як рекламу суспільних інтересів, яка не має на меті отримання прибутку. На перший план виступає її освітня функція.

Основною метою соціальної реклами є зміна ставлення суспільства до певної проблеми, а в довготривалій перспективі — формування нових моделей поведінки (залучення громадян до соціального життя, гуманізація суспільства) та моральних цінностей.

Готуючи та поширюючи соціальну рекламу, важливо зважати на вимоги міжнародного кодексу реклами та деякі базові принципи рекламної діяльності:

• не будувати рекламу на критиці конкурентів і завідомо недостовірних даних;

• лаконічність — чим менше слів, тим краще вони запам'ятовуються;

• вдале гасло (слоган) позитивного змісту, що закликатиме до дії;

• поважати авторське право (не використовувати без дозволу чужі ідеї);

• не використовувати у відеорекламі 25-й кадр (вплив на підсвідомість)

Готуючи рекламні соціальні матеріали бажано здійснити попереднє тестування, вибрати адекватні методи оцінки, зважати на ймовірні етичні дилеми.

Під час тестування досліджують аспекти:

розуміння; привабливість;

прийнятність;

спонукання до дій.

Слід знати про те, що соціальна реклама розміщується на пільгових умовах.

Планування та проведення інформаційної кампанії

Безумовно, системна роз'яснювальна робота — найбільш ефективний метод поліпшення поінформованості населення про цілі, завдання та форми соціального захисту.

Проте, не менш дієвим інструментом інформування громадськості, зміни ставлення до чогось (когось), зміни поведінки є інформаційна кампанія, що передбачає цілеспрямований вплив на громадську думку.

Запорукою їх дієвості є:

— точну спрямованість на сегмент населення (підтримку якого потрібно мати) або на систему (що має зазнати змін);

— одночасне використання телебачення, радіо, преси, буклетів, листівок, плакатів, Інтернету;

— поєднання заходів у ЗМІ з діяльністю у громаді, підтриманою інституційними структурами (органами влади та місцевого самоврядування, неурядовими організаціями, надавачами й користувачами послуг);

— повторення єдиної ідеї через використання позитивних образів і стилів.

При цьому дуже важливо, щоб ідеї та формулювання залишалися незмінними в усіх рекламно-інформаційних матеріалах упродовж кампанії;

— залучення до планування та проведення кампанії ключових фігур і груп у ЗМІ та місцевих органах влади;

— вдалий вибір часу проведення кампанії (запровадження, координація з іншими подіями, що відбуваються протягом кампанії);

— визначення досяжних цілей;

— застосування стратегій соціального маркетингу;

— координація з компонентами безпосереднього надання інформаційних послуг (гарячі лінії);

— звернення до неформальних лідерів цільової групи;

— поєднання соціальної реклами з іншими заходами в рамках кампанії (самі по собі такі оголошення, як правило, не викликають зміни ставлення чи поведінки потенційних клієнтів).

Здійснення цілеспрямованої інформаційної кампанії має бути добре підготовленим.

І не тільки з фінансового чи адміністративного боку, але й враховувати закони масової свідомості, теорії комунікації, специфіку впливу різних ЗМІ та виробництва медіа-продуктів.

Інформаційна кампанія — це спланована діяльність, яка має низку етапів:

1) визначення ідеї кампанії, пошук ресурсів і партнерів;

2) розробка гасла, логотипу, основних інформаційних матеріалів та їх попереднє тестування;

3) розробка детального плану проведення заходів та визначення відповідальних осіб;

4) символічний початок кампанії (прес-конференція, виступ ключової особи тощо);

5) впровадження плану заходів, отримання зворотного зв'язку й за потреби — коригування (уточнення) плану;

6) підведення підсумків кампанії.

Розроблення ключового повідомлення — надзвичайно важлива складова інформаційно-роз'яснювальної роботи.

Це — стислий структурований виклад знань, унаслідок сприйняття яких люди з нашою допомогою, але все ж таки самостійно, мають прийти до певного висновку.

При підготовці ключового послання слід пам'ятати: найкраще впливають повідомлення, що містять переконливі аргументи. Та підтверджують, що:

• наслідки нерозумної поведінки можуть бути вкрай негативними;

• ці наслідки можуть наступити з більшою вірогідністю, якщо не дотримуватися запропонованих рекомендацій.

І найголовніше — вселяти впевненість у позитивних результатах у разі дотримання запропонованих рекомендацій.

Тобто, важливо знайти ті аргументи й слова, які привертатимуть увагу до вашої діяльності. Для цього варто скласти перелік аргументів "за" і "проти" стосовно проблеми та розташувати їх в ієрархічній послідовності за рівнем соціальної важливості.

Один і той же аргумент бажано викласти у різних варіантах — один з урахуванням мотивацій населення, інший — влади, депутатів.

На основі такого переліку аргументів доречно скласти перелік запитань і відповідей (питання потрібно сформулювати так, як би їх поставили опоненти ідеї, а відповіді — презентувати позицію організації, що представляє інтереси певної соціальної групи).

Ці "питання-відповіді" також варто підготувати у двох–трьох варіантах — для різних адресатів кампанії.

Також необхідно викласти на одному аркуші паперу "ключову інформацію":

1) суті проблеми (підкріплену даними статистики чи дослідження);

2) шляхи виходу із ситуації;

3) додаткову аргументацію щодо доцільності розв'язання проблеми.

Важливим інструментом є складання та ведення реєстру контактів, тобто списку осіб, що сприятимуть у проведенні кампанії.

Розділ 3. ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВІДНОСИН

У СФЕРІ ІНФОРМАЦІЇ

Правове підґрунтя інформаційної діяльності визначено Законом "Про інформацію", яким встановлено загальні правові засади одержання, використання, поширення й зберігання інформації.

А також закріплено право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, статус учасників інформаційних відносин, доступ до інформації та її охорону, захист особи й суспільства від спотвореної інформації.

Право на інформацію забезпечується:

• обов'язком органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформувати про свою діяльність та прийняті рішення;

• створенням у державних органах спеціальних інформаційних служб або систем, що забезпечували б у встановленому порядку доступ до інформації;

• вільним доступом суб'єктів інформаційних відносин до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлені лише специфікою цінностей та особливими умовами їх зберігання, що визначаються законодавством;

• створенням механізму здійснення права на інформацію;

• здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про інформацію;

• встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Інформаційний запит

Своє право на інформацію громадяни можуть здійснювати пасивно — через пресу, інші джерела, де органи держави висвітлюють свою діяльність; та активно — через інформаційний запит.

Інформаційним запитом (ст. 32 Закону "Про інформацію") є звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними, документами, а також звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їхніх посадовців із окремих питань. Він подається у письмовій формі.

Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їхні посадовці зобов'язані надавати інформацію, що стосується їхньої діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб. Розгляд запиту здійснюють упродовж місяця, якщо інше не передбачено законом.

Інформація органів влади про свою діяльність

Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації визначено в Законі з однойменною назвою. Зокрема, зазначено, що ЗМІ мають право висвітлювати всі аспекти діяльності владних структур, які зобов'язані надавати повну інформацію про свою діяльність через відповідні інформаційні служби.

З-поміж інших питань цей Закон регулює:

• питання акредитації журналістів і технічних працівників ЗМІ при органах державної влади та органах місцевого самоврядування;

• порядок діяльності інформаційних служб і ЗМІ органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

• форми і порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні аудіовізуальними засобами масової інформації;

• відповідальність за порушення законодавства України про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні.

Обов'язки, обмеження та відповідальність при реалізації права на інформацію

Серед основних обов'язків учасників інформаційних відносин, можна вирізнити такі:

• поважати інформаційні права інших суб'єктів;

• використовувати інформацію згідно з законом чи договором;

• забезпечувати дотримання принципів інформаційних відносин;

• забезпечувати доступ до інформації усім споживачам;

• компенсувати шкоду, заподіяну в разі порушення законодавства про інформацію.

Право на інформацію може обмежуватися в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя.

ЗАВДАННЯ, ЦІЛІ ТА НАПРЯМИ РОЗВИТКУ

ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

(витяг із Закону України "Про Основні засади розвитку інформаційного

суспільства в Україні на 2007-2015 роки" від 9 січня 2007 року № 537-V)

Основним завданням розвитку інформаційного суспільства в Україні є сприяння кожній людині на засадах широкого використання сучасних ІКТ можливостей створювати інформацію і знання, користуватися та обмінюватися ними, виробляти товари та надавати послуги, повною мірою реалізовуючи свій потенціал, підвищуючи якість свого життя і сприяючи сталому розвитку країни на основі цілей і принципів, проголошених Організацією Об'єднаних Націй, Декларації принципів та Плану дій, напрацьованих на Всесвітніх зустрічах на вищому рівні з питань інформаційного суспільства (Женева, грудень 2003 року; Туніс, листопад 2005 року) та Постанови Верховної Ради України від 1 грудня 2005 року "Про Рекомендації парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства в Україні" .

Основні засади є концептуальною основою для розробки завдань щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні.

Розвиток інформаційного суспільства в Україні та впровадження новітніх ІКТ в усі сфери суспільного життя і в діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування визначається одним з пріоритетних напрямів державної політики.