9 Лютого 2007 року м. Київ

Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров'я:

як Україні досягти європейського рівня якості послуг?

Україна рухається в Європу — це провідний мотив сучасного українського суспільства: політиків, науковців, фахівців у різних сферах громадського життя. Але що потрібно зробити для того, щоб кожен українець міг з упевненістю сказати, що він живе у державі, котра, у разі потреби, гарантує захист та підтримку своїм громадянам? Одним із головних критеріїв гарантії захисту українців є якість їхнього життя, а, відповідно, і якість різноманітних послуг, котрі вони отримують. Зокрема, мова йде про медичні та соціальні послуги, отримання яких складає основу для значної кількості наших співгромадян.

На якому етапі забезпечення якості медичних та соціальних послуг перебуває Українська держава? Як вона має рухатися до рівня європейських стандартів? Цим та іншим питанням була присвячена наукова конференція "Соціальна політика, соціальна робота й охорона здоров'я: як Україні досягти європейського рівня якості послуг?", що відбулася 8 лютого 2007 р. у приміщенні Національного університету "Києво-Могилянська академія".

Мета конференції: привернення уваги науковців, дослідників, експертів, фахівців, студентів до актуальних питань розробки і впровадження стандартів надання соціальних і медичних послуг, розробки, апробації та оцінки інноваційних моделей соціальних і медико-соціальних послуг, популяризація сучасних наукових, експертних напрацювань у сфері надання соціальних послуг.

Зокрема, на пленарному засіданні конференції виступили представники: Британської Ради (Террі Санделл, директор), Міністерства праці та соціальної політики (К. Міщенко, заступник директора Департаменту у справах ветеранів та людей похилого віку — начальник відділу організації надання соціальних послуг), Державної соціальної служби для дітей, сімей та молоді (І. Пінчук, заступник директора), Національного університету "Києво-Могилянська академія" (Т. Семигіна, керівник Школи соціальної роботи ім. В. І. Полтавця). Подальша робота конференції тривала у робочих секціях. За підсумками роботи планується видання збірки матеріалів конференції.

Організаторами конференції виступили Школа соціальної роботи ім. В. І. Полтавця та Школа охорони здоров'я Національного університету "Києво-Могилянська академія" за підтримки проекту ТАСІС "Посилення регіональних соціальних служб", що фінансується Представництвом Європейської Комісії в Україні та виконується консорціумом організацій, що його очолює Британська Рада.

Учасниками конференції були представники Національного університету "Києво-Могилянська академія", Міністерства праці та соціальної політики, Державної соціальної служби для дітей, сімей і молоді, Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика, Українського фонду соціальних інвестицій, Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні, спільного проекту Світового Банку і Міністерства праці та соціальної політики "Удосконалення системи соціальної допомоги", проекту Європейського Союзу "Розвиток інтегрованих соціальних служб для вразливих сімей та дітей", проекту ЄС "Посилення регіональних соціальних служб", міжнародні експерти, науковці, фахівці установ та закладів соціальної сфери, журналісти.

Протягом пленарного засідання було підготовлено звернення учасників конференції до Кабінету Міністрів України щодо необхідності внесення змін до Постанови КМУ № 1719 від 13.12.2006 р. "Про перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра", а саме заміни найменування галузі знань "соціальне забезпечення" на "соціальну роботу", як це прийнято в інших європейських країнах, де соціальна робота як фах та професійна діяльність налічує понад 100 років розвитку. Усі учасники конференції проголосували "за" необхідність внесення таких змін.

Якщо Ви хочете більше дізнатись про реформування системи надання соціальних послуг, звертайтесь на веб-сайт Міністерства праці та соціальної політики України, у тематичний розділ "Соціальні послуги", створений за підтримки проекту ТАСІС "Посилення регіональних соціальних служб" (www.mlsp.gov.ua/sp).

Контакти організаторів

Стиль.

Усі газети мають власний стиль подачі інформації, якого намагаються дотримуватися в усіх статтях. Аби виглядати професійно, спробуйте теж відпрацювати свій стиль оформлення матеріалів.

Текст газетної публікації — це результат організаційно-творчої діяльності редакції. Але одночасно це й продукт настанов журналістів щодо певної тематики.

Проблема відбору інформації поєднує в собі організаційні та творчі чинники й може переслідувати декілька завдань: адекватне до позиції та професійних здібностей автора віддзеркалення в матеріалі дійсності, реалізацію завдань редактора, очікування, інтереси аудиторії, дотримання визначеної автором чи редактором структури матеріалу [8].

До "власного стилю" може відноситися:

ч написання всіх прес-релізів на одній стороні аркушу формату А4 з достатніми полями для редагування;

ч подання імен людей: наприклад, Іван Коваленко, Петро Петренко (вживання різних варіантів в одному тексті — пан Коваленко, Коваленко Іван Васильович, І.В.Коваленко тощо — не прийнятне);

ч однакове написання дат: наприклад, 18 червня 2007 року або 18.06.2007 р.);

ч написання числівників: від 1 до 9 — словами, цифрами — від 10 і більші;

ч писати "відсоток", "відсотки" — словами, не вживаючи знак %;

ч вживання особових займенників "я", "ми", "ти", "ви" — доречне тільки в цитатах, але не в авторському тексті;

уникнення прикметників найвищого ступеня (найкращий, найчарівніший тощо), оскільки вони відволікають від змісту повідомлення.

Поширення прес-релізу.

Існує ще кілька аспектів, про які потрібно пам'ятати:

ч аби зміст вашого прес-релізу не був обнародуваний раніше певного часу, ви повинні попросити редакторів не друкувати прес-релізу/статті до цієї дати. Це дозволяє розповсюджувати текст у зручний для вас час (особливо у віддалену місцеву та регіональну пресу).

Як правило, такі прохання виконуються;

ч додаткова інформація може міститися наприкінці прес-релізу у так званій "Примітці для редакторів";

ч в кінці прес-релізу зазвичай зазначається контактна особа, номер телефону та факсу, щоб журналісти могли щось уточнити чи попросити додаткову інформацію.

Підготовка статей для ЗМІ

Працюючи зі ЗМІ, варто пам'ятати:

ч журналісти не люблять, коли їм вказують на помилки;

ч текст (медіапродукт) є результатом колективної творчості;

ч журналісти не є експертами з питань, про які вони пишуть;

ч журналісти часто обмежені вимогами щодо відведеної площі/часу на матеріал/рубрику.

Як зробити, щоб ЗМІ охоче використовували ваші матеріали?

НЕ цікаво:

• розповідь про організації (реклама!!!)

• складна незрозуміла тема (нудно!!!)

• подія, що стосується вузького кола осіб ("не для нас"!!!)

ЦІКАВО:

• матеріал з коментарями на тему (дискусія!!!)

• галузеві огляди з % і № (аналітика!!!)

• цікаві люди (зачіпає за живе!!!)

• лідери громадської думки (актуально!!!)

Проведення інтерв'ю

Перед будь-яким інтерв'ю:

• переконайтесь, що є привід для новин;

• проведіть підготовчу бесіду з журналістом;

• не сприймайте журналіста як "шпигуна", що прийшов за компроматом (але будьте готові й до цього);

• не думайте, що все сказане вами буде опубліковано (але дещо — буде);

• "відрепетируйте" свою міміку вдома перед дзеркалом;

• не "реагуйте" про камеру чи диктофон: поводьтеся невимушено;

• завчасно домовтеся з журналістом про ознайомлення з текстом матеріалу перед його публікацією. До речі, це — ваше право, передбачене чинним законодавством.

Інтерв'ю в ПРЯМОМУ ЕФІРІ:

+ як скажете, так і прозвучить;

+ нульова ймовірність викривлення ваших слів;

– неможливо змінити сказане.

Інтерв'ю НА ЗАПИС:

+ можна переписати і виправити;

+ більш спокійна атмосфера;

– переписати і виправити можуть і замість вас.

ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП (ПРЕЗЕНТАЦІЯ)

Виступ перед людьми — досить поширена форма спілкування представників соціальної служби з партнерами, представниками влади чи громадськості.

Це не лише допомагає донести точку зору чи позицію організації, важливо те, що люди бачать перед собою конкретну людину, яку потім будуть ототожнювати з назвою організації. Публічний виступ робить вашу організацію відкритішою, не "абстрактною".

Існує кілька різновидів публічного виступу: представницький, лекційний, програмний, дискусійний тощо.

Форма та зміст представницького виступу можуть залежати від офіційного статусу аудиторії. Так, виступ перед депутатським корпусом облради суттєво відрізнятиметься від виступу на регіональному семінарі НДО: за стилістикою звертання, термінологією, обов'язковим етикетом тощо.

Відмінності присутні навіть у "технічних" деталях: ви можете сухо "відтарабанити" текст, а можете (якщо дозволяє етикет, час та можливості) влаштувати презентаційне шоу з застосуванням проектора, відеофрагментів та рухомої комп'ютерної графіки.

З чого починати підготовку до виступу?

Задайте собі вміщені далі запитання і сформулюйте на кожне з них чітку відповідь.

Яка мета мого виступу? Що я хочу донести до людей?

Тут слід добре усвідомити свої завдання, а також визначити пріоритети відповідно до результату, який ви сподіваєтесь отримати.

Якою буде тема мого виступу?

Тема виступу мусить лежати в площині інтересів ваших слухачів і стосуватися не тільки діяльності вашої Організації, а й щоденних турбот і діяльності людей, які вас слухатимуть (треба обов'язково враховувати їхні мотивації).

Хто буде мене слухати? Що це за люди? Якою буде атмосфера виступу — формальною чи неформальною: люди прийдуть з власної ініціативи чи за чиїмось запрошенням? До яких слів та образів мені належить вдаватися, щоб їх переконати?

Важливо заздалегідь усвідомити зацікавленість (як і незацікавленість) майбутніх слухачів у предметі вашого викладу. Врахуйте їхній інтелектуальний рівень і належність до певних соціальних груп.

Чи добре я знаю предмет свого виступу? Може, треба переглянути допоміжні матеріали?

Це важливо насамперед у тих випадках, коли виступаєте перед зовсім незнайомою аудиторією, скажімо, в іншому місті.

Аби більше зацікавити таких слухачів, у виступі варто скористатися місцевими прикладами та фактами — тими, що безпосередньо стосуються людей, які сидять у залі. Тоді тема виступу стане їм ближчою, вагомішою, вони зрозуміють, що ви прийшли з пропозиціями, від яких вони також матимуть користь.

Хто виступатиме до мене?

Від цього залежить досить багато. Погодьтеся, є суттєва різниця між тим, чи Ви виступаєте: а) після Нобелівського лауреата; б) чи одразу після людини, яку всі вважають таким собі "політичним клоуном". Це дозволить врахувати емоційний стан слухачів і вибрати стратегію викладу.

Хто і як представить мене, оголосить мій виступ?

Важливе значення має і особистість, і те, що саме ця людина скаже про вас (якими словами, з якою інтонацією), оголошуючи ваш виступ. Можливо, варто заздалегідь приготувати для цієї особи окремий аркушик з короткою інформацією про себе.

Що я маю одягнути?

Якщо не можете вирішити, що саме одягнути, то не помилитесь, якщо оберете трохи консервативний, традиційний стиль. Це — безпрограшний варіант.

Зміст і текст виступу

Виступ має донести до слухачів не більше 2–3 головних думок. І чим їх менше, тим ефективніше вони засвоюються.

Тому компонування тексту виступу починайте саме з визначення ключових думок і викладу їх на папері. Це — "фундамент" вашого майбутнього виступу.

Потім викладіть на папері повний текст майбутнього виступу — все, що вам хочеться сказати. Потім скоротіть написане. Перечитайте скорочений варіант і … ще раз його скоротіть!

Уникайте складної термінології, професійного "жаргону" та абревіатур. Наприклад, "…керуючись постановою Кабінету Міністрів від ….. № … ми розробили план заходів щодо…". Подумайте, людям це цікаво?

Отож, якщо хочете, щоб вас не лише слухали, а й розуміли та поважали, концентруйтеся на головних, вирішальних аргументах, які важливі для людей. Тому висловлюйте свої думки короткими реченнями.

Не обтяжуйте аудиторію надмірною кількістю деталей: вони тільки розпорошуватимуть увагу слухачів.

Іще одна порада: не вживайте "високоінтелектуальних" висловів на кшталт "А тепер розглянемо синтетичні підходи до контент-аналізу, що його консенквентно здійснюють НДО в підготовці "драфтів" законів для комітетів ВРУ".

Традиційна схема PR-виступу

має наступні складові:

І. Вступ: зацікавити темою аудиторію, загострити увагу на проблемі;

ІІ. Основна частина: викласти точку зору, засоби розв'язання проблеми, підкріпити аргументами;

ІІІ. Висновки: нагадати гостроту проблеми, викласти пропозиції;

ІV. Питання-відповіді.

Часто вдаються до техніки умовлянь, які створюють враження доцільності певного рішення, його вигідності для індивідів і соціальних груп, відповідності їхнім інтересам:

• раціональна аргументація — логічні докази, підтверджені статистичними даними, фактами, прагматикою буття тощо;

• нераціональна аргументація — використання не сили аргументів, а авторитету осіб, які підтримують обране рішення;

апеляція до думки більшості;

формування емоційного чинника через висміювання, використання національних почуттів тощо.