Методика виконання гістероскопії.
Перед проведенням гістероскопії пацієнтці слід зробити очисну клізму, бриття зовнішніх статевих органів, санацію піхви. Безпосередньо перед операцією слід спорожнити сечовий міхур. Операцію проводять натще. Пацієнтка знаходиться в стандартному положенні на гінекологічному кріслі, як при малих гінекологічних операціях.
Персонал. Гістероскопію проводить один оператор. Роль асистента зазвичай виконує операційна сестра. Гістероскопії, особливо діагностичні, не належать до технічно складних втручань. Для їх проведення достатньо оволодіти технікою малих гінекологічних операцій та мати навички оцінки відеоендоскопічної картини порожнини матки. Знеболення забезпечує лікар-анестезіолог.
Етапи проведення гістероскопії:
1. Обробка операційного поля.
2. Оголення шийки матки в дзеркалах.
3. Фіксація шийки матки за передню губу.
4. Обробка шийки матки та піхви розчином антисептика.
5. Зондування порожнини матки.
6. Дилятація цервікального каналу розширювачами Гегара до №8-11.
7. Введення тубуса гістероскопа в порожнину матки та її огляд.
8. При необхідності маніпуляція в порожнини матки.
9. Біопсія. Виведення інструмента.
Огляд порожнини матки повинен бути повним. Після введення тубуса гістероскопа в порожнину матки спочатку проводять панорамну гістероскопію. При цьому тубус інструмента знаходиться за внутрішнім вічком цервікального каналу так, щоб поле зору охопило всю маткову порожнину. Слід визначити її форму, розміри, наявність чи відсутність деформацій її стінок, патологічних утворень, висоту і колір слизової оболонки, провести детальний огляд ендометрія. Тубус гістероскопа наближають до центра дна матки. При цьому головними орієнтирами є вічка маткових труб. Оглянувши ендометрій дна матки, приступають до огляду трубних вічок. Слід звернути увагу на їх наявність, форму, розміри, характер та висоту ендометрія в ділянці трубних кутів, наявність чи відсутність патологічних утворень. Наближаючи кінець гістероскопа до стінок матки, детально оглядають ендометрій та судинний малюнок поверхні передньої, задньої та бокових стінок матки. При виявленні патологічних утворень в порожнині матки, визначають їх консистенцію за допомогою гістероскопічних інструментів, за необхідності – проводять інтраопераційну корекцію патології. Кінцевим етапом є прицільна біопсія ділянок ендометрія та остаточний огляд порожнини матки. Після закінчення дослідження гістероскоп виводять з порожнини матки.
Іноді оперативні гістероскопії проводять при одночасному лапароскопічному контролі. Найчастіше у випадках виконання гістероскопічної метропластики з приводу перетинки матки.
Дагностичну гістероскопію можна проводити як в амбулаторних умовах, так і в умовах стаціонару. За необхідності проведення внутрішньоматкових маніпуляцій операція потребує умов стаціонару. Вибір методу знеболення та місце проведення гістероскопії (стаціонарна, амбулаторна) керується необхідністю розширення цервікального каналу, передбачуваним об'ємом втручання та соматичного стану хворої. Як правило, діагностична гістероскопія проводиться під внутрішньовенним знеболенням. При відсутності показання до загального знеболення операцію проводять під парацервікальною анастезією. У випадку застосування гістерорезектоскопії (енуклеація міоматозних вузлів, метропластика), а також при обстеженні жінок з безпліддям, у яких часто доводиться поєднувати гістероскопію з лапароскопією, доцільно застосувати ендотрохеальний наркоз. Амбулаторну діагностичну гістероскопію можна проводити за допомогою фіброгістероскопа без розширення цервікального каналу під парацервікальною анестезією або без знеболення. У більшості випадків гістероскопічні втручання тривають не більше 10-15 хв. Пацієнтки виписуються додому того ж або наступного дня.
Залежно від застосування речовини для розширення порожнини матки – газу чи рідини, – розрізняють рідинну та газову гістероскопії. При газовій гістероскопії застосовують вуглекислий газ, при рідинний – ізотонічний розчин натрію хлориду, стерильний 5% розчин глюкози чи 32% розчин декстрану, 70% розчин декстрози, дистильовану воду, розчин Рінгера, гліцин, манітол та ін.. Кожен із розчинів має свої переваги чи недоліки, що робить його непридатним для того чи іншого виду гістероскопії.