Рольова гра

Рольові ігри — це різновид структурованих вправ, у яких учасники групи взаємодіють згідно із заданими ролями та об­ставинами. Вони можуть бути як відносно простими, розрахова­ними на парну взаємодію ("Конфлікт між однокласниками"), так і такими, що охоплюють усю групу ("Повітряна куля", "Ци­вілізація" тощо).

Тренер на початку рольової гри чітко описує специфіку кож­ної ролі та вихідні обставини, обумовлює правила гри, допомагає учасникам дібрати "рольове ім'я". Під час гри він стежить за виконанням правил, інколи "підкидає" нові обставини та пере­шкоди, спостерігає за груповою динамікою. Тренер також чітко визначає закінчення гри, скидання "рольового імені": "Я вже не капітан, а Петро!", "Я вже не сувора вчителька, а Надійка!"; ор­ганізує обговорення результатів гри у вигляді групової дискусії.

Ігри роблять атмосферу тренінгу більш цікавою та невиму­шеною, сприяють засвоєнню нової інформації та її використан­ню в реальних ситуаціях взаємодії. Проте вони можуть уск­ладнити ситуацію під час тренінгу, коли учасники не можуть "вийти з ролі", а команди, що змагалися за виживання, продов­жують змагатися й далі... Уникнути таких негативних резуль­татів допомагає поєднання ігор з обговоренням та структурова-ними вправами в парах. Якщо напруження після гри занадто велике, можна зробити перерву чи виконати рухову вправу.

"Соціодрама".

Соціодрама — це метод розіг­рування ролей, який дає змогу дослідити роль зсередини, розкри­ти для себе її можливості, обмеження, впливи на особистість і ви­пробувати почуття, які вона породжує.

а — лідер, якому група довіряє. Він приймає рішення та спону­кає групу до їх виконання. Лідер впливає на групу, але далеко не завжди він говорить більше та частіше за інших. У реальній тренінговій групі він може мовчки й непомітно керувати реакціями групи. Можливо, небагатослівність узагалі властива традиційному слов'ян­ському менталітету лідера. Згадаймо, які настанови давав Борис Годунов своєму синові перед планованим сходженням його на царсь­кий трон:

Будь молчалив, не должен царский голос

На воздухе теряться попустому;

Как звон святой, он должен лишь вещать

Велику скорбь или великий праздник.

б — експерт, який має знання та досвід, важливі для групи. Він подає інформацію, аналізує, розглядає ситуацію з кількох сто­рін. Його поведінка самокритична та раціональна. Він не намага­ється прямо впливати на групу — лише через інформацію, яку сам їй надає.

в — рядові члени групи, її основна частина, так звані маси. Більшість таких членів ототожнює себе з лідером і його рішення­ми. Виконуючи рішення лідера, рядові члени можуть проявляти таку активність і наснагу, що недосвідченому ведучому може зда­ватися, що саме вони лідери. В історії безліч прикладів того, як ретельні виконавці чужої волі значно перевищували своїх керівни­ків у жорстокості та насильстві.

г — "випадний" член групи, якого можуть не брати до уваги інші її члени. Крайній варіант такої ролі — знехтуваний чи від­торгнений член групи. Причиною його випадіння з групи може бути якась відмінність від інших: сором'язливість, заглиблення в себе, брак ініціативи².

д — супротивник, опозиціонер, який відкрито виступає проти лідера. Він може боротися проти лідера тому, що не згоден з ним, вважає його несправедливим. З іншого боку, причиною його боро­тьби може бути дух сперечання, що переповнює його, недовіра до будь-яких авторитетів. Він може також претендувати на лідерство, але група не прийняла його в цій ролі.

Іноді людина, що організує діяльність групи (вихователь, керівник), сама ми­моволі сприяє випадінню якогось учасника. У реальній тренінговій групі поява "жертовного барана" — ознака серйозних недоліків у роботі й навіть професійної непридатності тренера.