Групова дискусія

Це обговорення питань, що виникають у тренера чи учасни­ків групи. Існують різні варіанти групової дискусії:

• якщо група активна, розкута, то зручно, розбивши її на підгрупи, організувати змагання між підгрупами на швидкість відповідей, найскладніше запитання, найґрунтовнішу відповідь тощо;

• якщо група дещо пасивна чи тема тренінгу породжує від­чуття ніяковості, то можна створити письмовий, анонімний "банк запитань" і послідовно обговорювати їх в усій групі.

Під час дискусії тренер має допомагати групі максимально відкрито висловлювати свої думки щодо обговорюваних пи­тань. Не треба лякатися, коли думки видаються хибними чи шкідливими, краще почекати й дати можливість іншим учас­никам групи заперечити та довести свої погляди.

Результати групової дискусії, найважливіші висновки слід записати на аркушах паперу й залишити в полі зору.

Тренер має стежити за тим, щоб учасники користувалися "Я-висловлюваннями" та в разі незгоди з позицією інших учас­ників не переходили до образ, а аргументовано доводили прави­льність своєї думки.

Часто хороший спосіб переконатися самому в чомусь — до­вести це іншим.

Мозковий штурм

Мозковий штурм — це метод групового обговорення пробле­ми з метою її розв'язання. Мозковий штурм досить продуктив­ний, коли в ньому беруть участь 5-10 чоловік і є людина, яка має записувати все, що відбувається під час обговорення.

Учасників ділять на підгрупи. У кожній підгрупі признача­ють секретаря, який записує всі думки, висловлювані учасника­ми групи.

Учасникам ставлять проблему для обговорення, наприклад: "Як можна запобігти розповсюдженню СНІДу?", "Як змінити ставлення підлітків до наркотичних речовин?"

Учасники, перебуваючи у стані "фантазер", висувають будь-які, навіть найфантастичніші, припущення щодо методів розв'я­зання проблеми. Секретар ретельно записує всі ідеї та перешко­джає критиці з боку учасників.

Коли запас ідей вичерпано (їх має бути не менше 10-15), гру­па переходить у стан "практик". Кожну ідею обговорюють, від­шукують засоби її практичної реалізації. Результати також за­писують.

Передостанній крок — стан "критик", коли вся група шукає негативні наслідки від реалізації кожного проекту. І нарешті, група відбирає ті варіанти проектів (не менше 3-5), які можна реалізувати, та обговорює власні можливості щодо їх втілення.

Зручно записувати інформацію в спеціальні форми (табл. 8).

Таблиця 8

Проблема
Фантазери	Практики	Критики	Журі	Виконавці
Що можна зробити?	Як це зробити?	Що поганого може статися?	Що найкраще?	Що робимо ми?

Якщо запитань і проблем небагато, то можна розбити групу на три підгрупи — "фантазерів", "практиків" і "критиків", які мі­няються ролями після завершення кожного циклу обговорення.

Завдання тренера під час мозкового штурму — стежити за тим, щоб ролі не змішувалися й обговорення залишалося в ме­жах поставленої проблеми. Бажано активізувати мовчазних учасників, спонукати їх до висловлювання власної думки.

Вправи

Структуровані вправи

Структуровані вправи дають можливість кожному з учасни­ків пізнати на власному досвіді ті чи інші відчуття, набути но­вих навичок поведінки.

Структуровані вправи виконують усі учасники, поділені на пари чи трійки. Тренер дає чітку інструкцію, що саме робитиме кожний учасник вправи, наприклад: "Учасники № 1 прийма­ють будь-яку зручну для них позу. Учасники № 2 намагаються "віддзеркалити" цю позу якомога точніше. "Спостерігачі" допо­магають учасникові № 2, звертають його увагу на деталі пози, які він не помітив". Коли завдання виконані, учасники міня­ються ролями.

Тренер спостерігає за виконанням інструкції, надає допомогу учасникам групи. Коли всі учасники виконали вправу, можна провести обговорення набутого досвіду.

Успішність виконання структурованих вправ залежить від таких чинників:

• чіткості інструкції;

• роботи щоразу в іншій парі;

• чітко обмеженого часу (від 3 до 10 хвилин) на виконан­ня вправи.

Інколи весь тренінг побудовано лише на виконанні структурованих вправ та їх обговоренні. Інколи вони займають віднос­но невеликий час, і перевагу віддають груповим дискусіям або іншим методам роботи.