МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

для студентів

по підготовці і роботі на практичному занятті

з «Основи психотренінгу»

Тема: Компоненти тренінгу.

Психологічні тренінги – найбільш відомий та ефективний метод практичної психології на сучасному етапі. Група – це реальний мир в мініатюрі. В ній існують ті ж самі проблеми міжособистісних відношень, поведінки, прийняття рішень і т.д. В ній можливе вирішення проблем, що не реально в житті. Група – ідеальне та безпечне місце для навчання, розвитку, корекції, групового консультування тощо.

Загальна мета – уміти використовувати сучасні методи та прийоми організації і ведення психотренінгів; підбирати, адаптувати, модифікувати та самостійно розробляти тренінгові вправи, ігри, застосовувати основні прийоми тренінгової роботи: ігри, вправи, дискусію тощо.

Конкретні цілі:

• Знати етико-деонтологічні принципи і правила проведення психотренінгів;

• Знати та дотримуватись вимог до побудови тренінгових програм та планування психотренінгу;

• Знати основні принципи та організаційні засади проведення психотренінгу;

• Знати основні методи та прийоми, психотехнічний інструментарій психотренінгу;

• Знати основні компоненти тренінгів.

Курс “ Основи психотренінгу ” читається на базі “Історії психології ”, “Психології особистості ”, “Психологічного спілкування ”, “Психології діяльності медичного працівника ”.

Теоретичні питання:

1. За яких умов доцільно проводити групову дискусію?

2. Яких правил слід дотримуватися, проводячи демонстрацію?

3. Чим відрізняються ділові та рольові ігри?

4. Для чого потрібен захист проектів?

5. Ви проводите тренінг із вихователями дошкільних закладів. На­ведіть варіанти знайомства.

6. Ви проводите тренінг із соціальними працівниками. Наведіть ва­ріанти мозкового штурму.

7. Ви проводите тренінг із групою, яку змусили прийти у свій віль­ний час. Наведіть варіанти тестування.

8. Ви проводите тренінг у групі, де троє страждають заїканням. На­ведіть варіанти читання посібника.

9. Ви проводите тренінг із групою з 50 осіб. Наведіть варіанти ро­льової гри.

10. Ви проводите тренінг із групою з 12 осіб, але зараз прийшло лише сім. Наведіть варіанти знайомства.

Інформацію, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, можна знайти у джерелах:

1. Большаков В. Ю. Психотренинг / Социодинамика, упражне- ния, игрь. — СПб.: Социально-психологический центр,1996.

2. Асмолов А. Г. Психология личности. — М.: Изд-во МГУ,1990.

3. Гиппиус С. В. Гимнастика чувств. Тренинг творческой пси-хотерапии — М.: Медицина, 1967.

4. Кроль Л., Михайлова Е. Тренинг о тренинге. — М.: Класс, 2002.

5. Лойшен Ш. Психологический тренинг учений. Школа Сатир. С-П., Питер, 2000.

КОМПОНЕНТИ ТРЕНІНГУ

Міні-лекції

Мета лекції — надати групі потрібну інформацію з певних питань.

Під час лекції тренер частіше за все користується плаката­ми, малюнками, на яких подано схеми, що допомагають запам'я­тати матеріал. Ці наочні схеми використовують не тільки на лекції. Вони висять на стінах приміщення протягом усього дня тренінгу, нагадуючи учасникам те, що вони вже почули.

Лекція триває 5-10 хвилин; її зміст потрібно закріплювати за допомогою подальших вправ, дискусій тощо.

Якщо за змістом превентивної програми треба засвоїти ве­ликий обсяг фактичного матеріалу, доцільніше виготовити лис­тівки з цим матеріалом і роздати їх учасникам напередодні тренінгу, а не подавати матеріал у формі лекцій.

Якщо групу ведуть два тренери, вони можуть читати міні-лекції по черзі. Це дає змогу привернути більшу увагу групи.

Щоб створити умови для підсвідомого формування пере­конань щодо здорового способу життя, під час тренінгу можна розповідати історії. Вони мають бути цікавими для слухачів, мі­стити елементи гумору, несподіваного розвитку подій тощо. Бу­вають історії трьох типів: "Я сам...", "Мій знайомий одного разу..." або "У казковій країні..."

Історії можуть бути побудовані за принципом "плетіння", коли розповідається водночас про дві якісь події, або "потрійної спіралі" .

Використання таких конструкцій дає змогу привертати на­пружену увагу слухачів до того, що відбувається в історії, і "вбу­довувати" в неї приховані повідомлення. Такі повідомлення підсвідомо спонукують слухачів до якогось варіанта поведінки.

Короткі, незвичайні історії-притчі запам'ятовуються надовго, і слухачі охоче переказують їх один одному. Довгі, складні іс­торії не запам'ятовуються, інколи спричинюють у групі стан візуалізації, фантазування, співчуття героям і більшою мірою впливають на підсвідомість.

Розробляючи свої тренінги, можна використовувати ті з них, що подобаються вам, або придумати власні. Докладніше про ме­тоди створення та викладення історій можна дізнатися з робіт С. Гордона, а самі історії почитати в книжках Д. Соколова.

Тут наведено кілька варіантів історій.