3. Статті власного капіталу в балансі корпорації.

Власний капітал являє собою різницю між сумою активів і сумою зобов’язань, звідси виводиться рівняння:

Власний капітал = Активи – Зобов’язання.

Економічний зміст цього рівняння полягає в тому, що у разі продажу частини активів корпорації для виплати боргів, сума, що залишилася, належить акціонерам. Після задоволення вимог, які ставляться до корпорації усіма іншими сторонами, кошти, що залишаються, будуть розподілені серед власників звичайних акцій відповідно до їхніх часток у власності. Отже, власники звичайних акцій мають право залишкових вимог на активи.

У структурі балансу власний капітал складається з таких статей:

- капітал, оплачений звичайними акціями;

- капітал, оплачений привілейованими акціями;

- додатково оплачений капітал;

- нерозподілений прибуток;

- резерви.

4. Умови, необхідні для ефективного фінансового планування.

Планування являє собою процес складання програми майбутнього розвитку з визначенням конкретних економічних і фінансових цілей на майбутній період, з урахуванням можливих ризиків і заходів щодо страхування від ризиків.

Фінансове планування розглядається як невід’ємна частина загального управління виробничо-господарською діяльністю корпорацій.

Найважчою проблемою є складання оптимального фінансового плану. Практично нерозв’язаною проблемою є також організація контролю за втіленням фінансового плану в життя.

Умови, від яких залежить ефективність фінансового планування, витікають з самих цілей цього процесу і необхідного кінцевого результату. Акцент повинен бути зроблений на :

1. Прогнозуванні. Першу умову можна сформулювати як здатність складати акуратні і обґрунтовані прогнози.

2. Виборі оптимального фінансового плану.

В кінці своєї роботи фінансовому менеджеру доведеться визначити, який фінансовий план є найкращим. До цього часу не існує ніякої моделі чи процедури, які могли б врахувати всі складності і приховані перешкоди, що виникають в процесі фінансового планування. Очевидно, такі моделі ніколи не з’являться. Ця смілива заява базується на законі, який витікає з аксіом.

Аксіома 1. Сукупність невирішених проблем є нескінченною.

Аксіома 2. Кількість невирішених проблем, які окрема людина може враховувати кожний даний момент, не може перевищувати десяти.

Закон. Отже, в будь-якій діяльності завжди будуть існувати деякі 10 проблем, які можна назвати, але які не мають формального розв’язку.

5. Структура капіталу корпорації впливає на його ціну. "Так"

6. Правило норми доходності: "здійснювати інвестиції, норма доходності яких перевищує їхні альтернативні витрати."

"Так" "Ні"

(Правило норми дохідності полягає в тому, що норма дохідності за інвестиціями повинна перевищувати їх альтернативні витрати.)

Білет № 5

1. В чому полягає фінансова політика корпорації та якою функцією фінансів вона визначається?

Фінанси посідають центр. місце в управлінні корпорацій. Фінансовій політиці менеджери приділяють багато уваги. Зокрема, вони вирішують такі проблеми, як формування, залучення фін. ресурсів, визначення оптимальної структури капіталу компанії, випуск нових ЦП (акцій, облігацій), розробка дивід. політики тощо. Необхідність проведення фін. політики випливає з фінансової функції корпоративних фінансів. Виконання цієї функції—необхідна умова безперервності відтворювального процесу. Одним з головн. питань є формув-ня фондів фін. рес-сів, джерел фін-ня госп. діял-ті підпр-в для забезпечення поточного фінансування коротко та довгострокових активів.

Фінансова політика тісно пов’язана з інвестиційною політикою корпорації, яка передбачає процес прийняття рішень по спрямуванню залучених фін.рес-сів з метою отримання прибутку та зростання капіталу корпорації. Взаємозв’язок між політиками визначається обмеженням фін.фондів і можливістю залучення коштів додатково.

В теорії управління фінансами корпорацій виділяють кілька проміжних цілей та 3 основні цілі, які визначають основні напрямки політики корпорації:

Проміжні цілі: виживання;втрати конкурентної боротьби; мінімізація витрат; максимізація обсягів виробництва; максимізація обсягів продажу; соціальна відповідальність корпорації як крупного виробника товарів і послуг, платника податків, роботодавця. Основні цілі: максимізація прибутку; максимізація дивідендів; максимізація ринкової вартості акцій.

Кожна з цих цілей має свої переваги та недоліки.

Максимізація прибутку — найчастіше вважається оптимальною для будь-якої корпорації, що створюється з метою отримання прибутку; в той же час ця мета вступає в протиріччя з соціальною функцією корпорацій. Ще одним недоліком є особливість розподілу сформованого прибутку, що може визначати негативне ставлення окремих акціонерів до цієї цілі. Максимізація дивідендів — на певному етапі розвитку в теорії про корпоративні фінанси постало питання про доцільність виплати дивідендів АТ. Це питання виникло з причини існування таких груп акціонерів, які не зацікавлені в отриманні дивідендів. Саме максимізація ринкової вартості акцій є найприйнятнішою ціллю діяльності АТ. Передумовою використання цієї цілі є існування ефективного фінансового ринку. Ефективний фінансовий ринок забезпечує ефективне ціноутворення: ціна акції корпорації на ефективному фінансового ринку відображає інформацію про діяльність корпорації в минулому, її теперішнє становище та прогнози стосовно майбутнього.