4. Стратегічне фінансове планування (визначення).

Під стратегічним фінансовим плануванням розуміють управлінський процес створення та підтримки фінансової відповідності між цілями підприємства, його потенційними можливостями та можливостями у сфері маркетингу.

5. Корпорація оформлює свої відносини з іншими суб'єктами фінансового ринку договорами (угодами), що мають юридичну силу. "Так"

6. Ставка дисконту це:

б) відсоток за позикою.

Білет № 3

1. Назвіть функції корпоративних фінансів.

Фінанси корпорації виконують три функції:

1) формування капіталу;

2) розподіл і використання капіталу;

3) контроль за формуванням, розподілом і використанням капіталу.

Функція формування капіталу

Формування капіталу корпорації залежить від стану фінансового ринку. Цим обумовлені тісні зв’язки між фінансами корпорацій і фінансовим ринком. Менеджери корпорації приймають рішення про емісію установчих акцій під час створення корпорації. У міру розширення підприємницької діяльності вони приймають рішення про зміну структури капіталу, тобто співвідношення між акціонерним капіталом і зобов’язаннями. Вибір джерел фінансування передбачає вивчення фінансового ринку, руху цін (курсів) акцій і облігацій, процентних ставок та ін. Так, під час формування зобов’язань виникають питання: що краще (тобто ефективніше і дешевше).  Головна мета корпорації у визначенні структури капіталу — досягнення оптимальної структури, за якої ціна капіталу буде найнижчою, а вартість корпорації — найвищою.

Для корпорації як юридичної особи всі залучені фінансові фонди є платними. Своєрідною платою за залучений акціонерний капітал є виплачені дивіденди, за боргові зобов’язання кредиторам виплачуються проценти. Звідси випливає завдання досягнення такої структури капіталу, за якої його ціна, тобто плата за залучений капітал, буде мінімальною. Ціна капіталу визначається попитом і пропонуванням, які залежать від багатьох факторів. Особливе значення під час формування ціни капіталу мають ризики.

Функція розподілу і використання капіталу

Призначення другої функції фінансів корпорації полягає в розподілі капіталу та його використанні, тобто в інвестуванні відповідно до планів підприємницької діяльності. Її можна також назвати інвестиційною функцією, оскільки практично вона пов’язана з розробленням інвестиційної політики корпорації та наступним прийняттям рішень менеджерами. Прийняття рішень визначається поставленою метою — одержанням прибутку, тобто подальшим зростанням капіталу.Раціональне, тобто прибуткове, вкладення капіталу забезпечує його зростання і можливість формування внутрішніх джерел фінансування.

Функція контролю за формуванням, розподілом і використанням капіталу

Контрольна функція виходить із двох попередніх функцій: формування капіталу та його розподілу і використання. Балансовий метод ведення господарства передбачає досягнення рівності між доходами і витратами. Призначення контрольної функції полягає в забезпеченні збалансованості між сформованим капіталом і його витрачанням, тобто інвестиціями корпорації. Ці основні фінансові потоки не збігаються в часі, крім того, суми, визначені в планах розвитку, можуть неодноразово змінюватися в умовах економіки, що динамічно розвивається. Фінансові фонди корпорації обмежені певною сумою, тому рішення про їх використання залежать від можливостей формування капіталу.

З теоретичних абстракцій, якими є функції фінансів, випливають прагматичні дії фінансового менеджменту. Насамперед розробляються основні принципи короткострокової і довгострокової (стратегічної) політики. Виходячи з фінансової функції визначається загальний напрям політики щодо формування капіталу корпорації, його ціни і структури. Функція розподілу і ви­користання капіталу дає основу для інвестування, визначає його стратегічні напрями. На підставі фінансової й інвестиційної політики приймаються рішення, що визначають оптимальну струк­туру капіталу і його оптимальний розподіл з метою приросту капіталу корпорації і підвищення добробуту акціонерів.

2. Вплив дивідендної політики на прибутковість акціонерного капіталу.

Політика дивідендів має велике значення для підприємства. Рішення про виплату дивідендів може розглядатися як рішення про фінансування, оскільки ці виплати зменшують кількість коштів, що підприємство могло б направити вінвестиції.

Дивідендна політика – це політика підприємства, що по-в’язана із розподілом чистого прибуткупідприємства колективної форми власності, тобто акціонерного товариства або колективного підприємства, міжучасниками або співвласниками та на інші цілі. Таким чином при прийнятті певної дивідендної політики підприємства приймають певні напрямки порядкувизначення ве-личини дивідендів за акціями та паями.

Дивіденди вирішальним чином впливають на курс акцій, оскільки цей курс прямо пропорційний величині виплачуваних за акціями дивідендів. Від них також залежить ліквідність акцій. Рішення про розподіл цієї частини між акціонерами приймається на загальних зборах чи акціонерів членів товариства. Виплата дивідендів може здійснюватися по-різному: а) готівкою – що є найпоширенішою формою. У випадку використання даної форми виплати дивідендів можуть застосовуватись різні форми оголошення грошових виплат: 1) розмір дивіденду на одну акцію у вартісному виразі; 2) відсоток від ринкової ціни акції; 3) відсоток від чистого прибутку або дивідендний вихід; 4) дивіденд оголошується без врахування податків з власників акцій; б) акціями.

Розробка ефективної дивідендної політики базується на використанні наступних принципів:

– збалансування різноманітних інтересів акціонерів, кредиторів та самого акціонерного товариства як суб’єкта господарювання;

– врахування впливу інфляції на рівень дивідендних виплат акціонерам і обсяг реінвестованого чистого прибутку підприємства;

– використання не менше 5 % чистого прибутку на формування резервного фонду акціонерного товариства до досягнення ним 25 % статутного фонду;

– врахування різниці в інтересах дрібних і великих (стратегічних) інвесторів;

– формування і збереження основного контингенту акціонерів, яких задовольняє дивідендна політика підприємства;

– розумне поєднання грошових і негрошових форм виплати дивідендів, виходячи з реальних фінансових і матеріальних можливостей акціонерного товариства;

– врахування асиметричної інформації, тобто різного ступеня інформованості акціонерів і менеджерів про реальний стан справ і перспективи розвитку підприємства; – врахування фактору ризику.