Вексельний кредит

номінал векселя 100 гр. од., банк урахував вексель за 95 гр. од., до терміну погашення залишається шість місяців (або 180 днів). Обліковий процент дорівнює:

річних

або

річних.

Кредит під заставу товарно-матеріальних запасів

Для кредитування товарно-матеріальних запасів застосовуються різні методи.

Перший — бланкова застава (Blanket inventory liens). Це найпростіший метод, коли оформляється загальна вимога стосовно всіх наявних товарно-матеріальних запасів без розбивання на окремі статті.

Другий — одержання трастової розписки (Trust receipt), тобто розписки про одержання товарів у довірче управлін- ня документа, який підтверджує, що позичальник віддав свої ТМЗ у довірче зберігання. Усі товари при цьому маркуються з установленням відповідної нумерації. У разі несплати боргу виторг від їх продажу переходить до кредитора, а розписка анулюється.

Третій — одержання складської розписки (Warehousing). У цьому випадку кредитор може вимагати від фірми створити спеціальну ділянку для зберігання тих товарів, які він не може контролювати.

У кожному конкретному випадку компанія вирішуватиме питання: що вигідніше — укласти угоду про факторинг (докладніше див. підрозд. 11.4) чи одержати кредит під товарно-матеріальні запаси. Розглянемо ситуацію під час вибору рішення.

Ситуація

Компанія, що зростає швидкими темпами, реалізує 75 % загального обсягу продажу в кредит шести надійним контрагентам. Компанія поставлена перед необхідністю поліпшити свою ліквід­ність. Фінансовий відділ компанії може укласти договір про фа- кторинг або взяти позичку в банку під накопичувані для розширення виробництва товарно-матеріальні запаси.

Активи компанії

Оборотні кошти
Кошти	27 000
Дебіторська заборгованість	38 000
Товарно-матеріальні запаси (складаються на 55 % із напівфабрикатів)	32 000
Усього оборотних коштів	97 000
Основні фонди	25 000
Усього, активи	122 000

Якщо компанія зупинила свій вибір на укладанні угоди про факторинг, то питання може бути вирішене позитивно, оскільки вона реалізує свій товар на 75 % тільки шести платоспроможним компаніям. Ризик неплатежів обмежений. Якщо ж компанія віддасть перевагу одержанню кредиту під товарно-матеріальні запаси, банк може вимагати вищий процент, оскільки в складі запасів висока частка напівфабрикатів. У разі неповернення позички їх реалізація, як водиться, пов’язана з певними труднощами. Тому компанія віддає перевагу факторингу.

Сутність кредитування за факторингом

Головна функція факторингу — зняття ризику неплатежів покупця. Укладання договору факторингу означає, що банк придбав право в продавця товарів або послуг на стягнення суми дебіторської заборгованості покупця. При цьому протягом двох–трьох днів банк переказує продавцеві від 70 до 90 % суми боргу. По суті, банк купує борг клієнта під пред’явлені документи на відвантаження товару. Після того, як від покупця надійшли гроші, банк перераховує клієнтові суму, що залишилася, за мінусом винагороди за факторингову послугу.

Компанія, що надає послуги з факторингу, стягує комісійні в розмірі 3 % і надає позичку корпорації в розмірі до 75 % суми дебіторської заборгованості, яку вона викуповує за 1 % на місяць. Обсяг продажу в кредит становить 400 000 дол. За договором факторингу компанія може заощадити 6500 дол. за місяць на вартості кредиту і від продажу безнадійних боргів у розмірі 2 % обсягу продажу в кредит. Банк також запропонував свої послуги. Він може надати позичку в розмірі 75 % дебіторської заборгованості за ставкою 2 % на місяць плюс 4 % нарахувань, пов’язаних з роботою стосовно дебіторської заборгованості (одержання інформації про фірму-боржника, відшкодування можливого ризику та ін.). Період інкасації грошового виторгу за продаж у кредит становить 30 днів. Корпорація має намір взяти максимально можливу позичку. Фінансові менеджери повинні вирішити питання, що вигідніше — продати дебіторську заборгованість чи одержати кредит у банку.

Розв’язання

1. Визначимо витрати за факторингом.

За дебіторську заборгованість, що купується (0,03 · 400 000)	12 000
Комісійні за позичку (0,01 · 0,75 · 400 000)	3000
Усього, витрати	15 000 дол.

2. Визначимо вартість банківської позички.

Процентні платежі (0,02 · 0,75 · 400000)	6000
Нарахування, пов’язані з роботою стосовно дебіторської заборгованості (0,04 · 0,75 · 400 000)	12 000
Додаткові витрати (втрачена вигода) через невикористання факторингу:
витрати, пов’язані з кредитуванням	6500
безнадійні борги (0,02 · 400 000) (за умови факторингу ці борги були б продані)	8000
Усього, витрати	32 500 дол.

Наведені розрахунки показують, що банківська позичка обій- деться в два рази дорожче, ніж факторинг, тому фінансові менеджери вибирають факторинг.