
- •85. Назвіть способи укладення шлюбу
- •86. Яким було становище дружини в давній римській сім’ї?
- •87. Коротко охарактеризуйте usus як спосіб укладення шлюбу в Римі.
- •89. Назвіть випадки припинення шлюбу.
- •90. Яких осіб об’єднує когнатична спорідненість?
- •93. Чим відрізняється усиновлення від узаконення?
- •94. Що таке військовий пекулій?
- •95. На як категорії поділялось римське населення за сімейним станом?
- •96. Назвіть підстави розірвання шлюбу cum manu.
- •97. Який критерій було обрано для поділу володіння на види?
- •98.Що таке специфікація у вченні про право власності?
- •99.Дайте характеристику права власності за римським правом.
- •100. Що означає "право на річ"
- •101.Що таке майно?
- •102.Яке значення мало виділення похідних володільців в окрему категорію?
- •103. Назвіть способи набуття законного володіння.
- •104. Що таке суперфіцій?
- •105.Що таке об’єктивний елемент володіння?
- •106. Умови набуття права власності за давністю володіння
- •107. Назвіть елементи права власності
- •108. Що таке суб’єктивний елемент володіння?
- •110.Види сервітутів:
- •111. За якими основними ознаками володіння відрізняється від держання?
- •114. Для чого встановлювалась добросовісність володіння?
- •115. Назвіть обмеження права власності
- •116.Назвіть випадки припинення володіння.
- •117. Назвіть первинні способи набуття права власності.
- •118. Назвіть підстави виникнення спільної власності ?
- •119. Назвіть похідні способи набуття права власності
- •120.Назвіть види римського права власності в Римі.
- •121. Чим подібні емфітевзис і суперфіцій?
- •122.Які речі називаються манципними?
- •124. У чому полягає зміст прав на чужі речі?
- •125. Види прав на чужі речі.
- •126. У чому полягає відмінність між емфітевзисом і суперфіцієм?
- •127. Що таке іпотека
- •128. Що таке емфітевзис?
- •129. Поняття скарбу в римському праві.
- •132. Поняття речі.
- •134. Назвіть види речей у римському праві.
- •135. Що таке сервітут?
- •136. Види прав на речі.
- •137. Назвіть інститути, які складають речове право.
- •138. Випадки визнання заповіту недійсним.
- •139. Умови, необхідні для прийняття спадщини.
- •140. Коли спадщина ставала вимороченою?
- •141.Що таке спадкова субституція?
- •142.. Які вимоги до спадкодавця ставило римське право?
- •143. Назвіть принципи римського спадкового права.
- •144. Спадкування за заповітом виключало спадкування за законом, але поступалося місцем необхідному спадкуванню.
- •148. З якого моменту виникає право на набуття спадщини
- •149. Поняття заповіту (testamentum)
- •150. Умови дійсності заповіту.
- •151. У праві Юстиніана ми маємо тільки один порядок спадкування.
- •153. Назвіть умови сингулярного наступництва у спадковому праві.
- •155. Що таке спадкове представництво?
- •156. Чим обмежений принцип свободи заповіту?
- •157. Назвіть види заповідальних відказів (відписів)
- •158. Поняття необхідного спадкування.
- •159. У чому суть сингулярного наступництва?
- •160. Хто такі необхідні спадкоємці?
- •161 Хто одержує майнову вигоду при сингулярній наступності?
- •162.Як визначали розмір обов`язкової частки центумвріальні суди?
- •163.Як визначається розмір обов’язкової частки за законодавством Юстиніана?
- •164. У якому вигляді можна було залишити обов’язкову частку для необхідних спадкоємців?
- •166. Що означає поняття “обов'язкова частка спадкового майна”?
- •167.Поняття легату.
- •168. Хто мав право призначати легат?
- •168. Хто мав право призначати легат?
- •169. Що таке фідеїкоміс
- •170. Поняття спадкування
166. Що означає поняття “обов'язкова частка спадкового майна”?
Обов’язкова частка спадкового майна – це деякий мінімум зі спадку, який, у разі складання заповіту, забезпечувався родичам спадкодавця, окрім особливих виняткових випадків.
167.Поняття легату.
Першою історичною формою відписів, відомої ще цивільному праву, яка виникла, очевидно, разом з заповітом, були легати. За цивільним правом легати не відділялися від заповіту і могли бути зроблені тільки у заповіті.
168. Хто мав право призначати легат?
Спадкодавець у заповіті не тільки призначав спадкоємців, але й міг зробити інші розпорядження на випадок смерті, зокрема розпорядження про передачу спадкоємцем певної суми або певних речей тій чи іншій особі. Це є так званий відпис. Він не робив цю третю особу спадкоємцем у справжньому розумінні: вона була не універсальним, а сингулярним наступником спадкодавця і тому не відповідала за його борги. Разом з тим відпис визнавався дійсним лише тоді, коли були повернуті усі борги.Першою історичною формою відписів, відомої ще цивільному праву, яка виникла, очевидно, разом з заповітом, були легати. За цивільним правом легати не відділялися від заповіту і могли бути зроблені тільки у заповіті.
168. Хто мав право призначати легат?
Легатарій отримував легат після виплати зі спадкової маси всіх боргів заповідача. Розмір цього дару вираховувався зі спадкової маси, що залишилася і лише після такого відрахування наставала черга інших спадкоємців. Легатарієм часто була церква чи конкретний храм.Спадкодавець у заповіті не тільки призначав спадкоємців, але й міг зробити інші розпорядження на випадок смерті, зокрема розпорядження про передачу спадкоємцем певної суми або певних речей тій чи іншій особі. Це є так званий відпис. Він не робив цю третю особу спадкоємцем у справжньому розумінні: вона була не універсальним, а сингулярним наступником спадкодавця і тому не відповідала за його борги. Разом з тим відпис визнавався дійсним лише тоді, коли були повернуті усі борги.Першою історичною формою відписів, відомої ще цивільному праву, яка виникла, очевидно, разом з заповітом, були легати. Призначати легат мав право тільки заповідач. В якості легатарія (особи, яка отримувала легат) міг бути тільки той, кого можно було призначати спадкоємцем. Заповідач міг зобов’язати видати легат тільки тій особі, яка отримує будь-що з майна заповідача. Легат на користь одного з співспадкоємців (praelegatum) зобов’язував інших спадкоємців виконувати його.
169. Що таке фідеїкоміс
ФІДЕЇКОМІС(лат., від довір'я і скріплюю, з'єдную) у римському спадковому праві - доручення спадкодавця спадкоємцю здійснити будь-яку дію на користь третьої особи, зокрема передати їй спадщину; в сучасному праві втратило будь-яке значення.
170. Поняття спадкування
Спадкуванням за римським правом називалися такі правовідносини, за якими одна особа після смерті іншої особи отримувала певний обсяг прав та обов’язків, що переходили від останньої. Залежно від обсягу прав та обов’язків, що переходили від спадкодавця до спадкоємця, роз¬різнялися два види спадкування — універсальне та сингулярне.
Універсальне спадкування (in universum ius) характеризувалося переходом всіх прав та обов’язків до спадкоємця. Тобто, він ставав учасником всіх правовідносин, у яких брав участь спадкодавець до смерті.
Особливістю сингулярного спадкування (in singulas res) було те, що до спадкоємця переходили лише окремі права (так звані легати).
Спадкування в римському праві могло здійснюватися двома шляхами — за законом та за заповітом.